В ДЕНЬ ІОАНА І ПАВЛА

Ця історія відома з казки братів Грімм. У місті, де розвелася сила-силенна щурів, з’явилася людина в химерному одязі й пообіцяла дати раду цій біді — за пристойну оплату. Міщуки погодилися. Незнайомець заграв на дудочці — і тварини, повилазивши зі своїх схованок, пішли за ним до річки, де й втопилися. Але скупий мер не дотримав умов угоди, й тоді скривджений щуролов заграв іншу мелодію. Цього разу, сміючись та пританцьовуючи, за ним побігли дітлахи, і більше їх ніхто не бачив...

Що це? Повчальна вигадка, яка утверджує норми порядності? Ні.

Бо збереглися докумен­ти про те, що в німецькому місті Хамельн на вітражному склі місцевої церкви — тепер розбитому — був такий напис: «1284 в день Іоанна і Павла 26 червня з’явився в Хамельн зодягнутий в строкаті покрови дудочник і вивів 150 дітей». Ця подія справила таке враження, що мерія датувала всі постанови «роками після виходу дітей».

Які історичні явища могли породити цю страшну історію?

Наголос на химерності одягу прийшлого чоловіка невипадковий: різнобарвні, зшиті з окремих шматків балахони — ознака низького суспільного становища — за Середньовіччя були звичайним одягом мандрівних музикантів та циркачів, навіть придворних блазнів. Бюргери остерігалися цього волелюбного люду й пов’язували з ними всілякі нещастя, зокрема й чумні епідемії. З другого боку, саме під час епідемії могла виникнути ідея відвезти дітей у безпечне місце. Але як забрати їх з рідних домівок без сліз і протестів? Зрозуміло, що найкраще це вдалося веселому чоловіку з музичним інструментом у руках.

Але в хаменському написі йдеться тільки про дітей. Та й чума вразила Європу десь так 1348 року, ще пізніше люди зрозуміли, що пошесть розносять щурі. Може, варто віддати перевагу іншій версії?

1105 року на церковному соборі в Клермоні Папа Римський Уран ІІ закликав до збройної війни проти тур­ків — сельджуків задля звільнення Святої землі від «невірних». Всім, хто залишиться живий, обіцяно велику військову здобич, а загиблим — відпущення гріхів та вічне життя в Раю. Однак це завдання виявилося значно складнішим, аніж те уявляли шукачі пригод, що «взяли на себе хрест»: під час першого походу 330 000 лицарів до Палестини дісталося тільки 40 000. Єрусалим було взято надто дорогою ціною. Другий хрестовий похід завершився цілковитою поразкою, що дуже підірвало віру в спасіння душі. Поширилася думка про те, що дорослі люди всі грішні й Бог не може їм сприяти навіть у такій справі як визволення його Гробу. Це вдасться тільки невинним дітям. І до 1212 року збирається 30 тисяч маленьких французів на чолі з пастушком Етьєном та 20 тисяч дітлахів з Німеччини. Зрозуміло, що більшість їх дорогою до Святої землі загинули від хвороб та голоду, інших забрано в рабство. Цілком можливо, що європейськими містами тоді ходили вербувальники, зманюючи бідолах на це безумство, ними могли бути й бродячі музиканти.

Однак чому тільки про Хамельн йдеться, та й дати подій знову ж таки не збігаються...

Словом, і досі невідомо, який злочин породив страшну казку братів Грімм.