Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Шинкарук: VENI, VIDI, VICI

Кілька років тому посаду міністра освіти і науки України обійняв Станіслав Ніколаєнко. Одразу МОН взяв курс на «реформи». Але описувати реформаторський процес та його результати у країні, де все розвивається по розробленій колії, дуже складно.

Але пан Ніколаєнко добре знає свою справу. Спочатку було оголошено абстрактну мету — якість освіти. Чому абстрактну? Бо до реформ міністрів Кременя та Ніколаєнка рівень освіти був досить високий, ще зберігалася радянська схема. Після оголошення мети МОН вказало на перешкоду, яка заважає її досягти — «погані» ВНЗ. Це потягло за собою пошук «поганих» навчальних закладів, було створено комісії для перевірки. Попри неодноразові заяви з високих кабінетів міністерства про об’єктивність перевірок, від рейдів частіше всього страждали приватні навчальні заклади. І то не всі. Перевірки пройшли повз близьких до Ніколаєнка ВНЗ (наприклад, університет «Україна»). Потім почалися численні звернення власників приватних навчальних закладів до судів. Працівники МОН не залишилися в боргу. По Україні почали роз’їжджати міністерські чиновники із закликами до ректорів державних ВНЗ боротися з несумлінними колегами з приватних закладів. Особливо серед цих турів слід згадати візит до Харкова колишнього заступника Ніколаєнка Михайла Степка, після якого він був змушений піти у відставку. Зокрема, пан Степко запропонував досить оригінальні напрями реформування української освіти — скорочення кількості ВНЗ до 48 (один навчальний заклад на мільйон громадян), до вищої освіти повинні мати доступ не більш як 30 — 40% випускників шкіл.

Михайла Степка, який явно вийшов за рамки соціалістичних директив Ніколаєнка, замінив Василь Шинкарук — колишній чернівецький викладач латини. За даними Міністерства освіти, його міністерська кар’єра почалася у квітні 2003 року — з посади начальника відділу інспектування вищих навчальних закладів IIІ-IV рівнів акредитації в Державній інспекції навчальних закладів Міністерства освіти і науки України. У липні того ж року Шинкарук стає заступником директора Департаменту вищої освіти, начальником управління гуманітарної та педагогічної освіти Міністерства освіти і науки України. А з лютого 2006 року — начальником Управління ліцен­зування, акредитації та нострифікації МОН, членом колегії МОН та членом ДАК. Після звільнення Степка він стає заступником Ніколаєнка. За інформацією друкованих ЗМІ, Шинкарук працював у міністерстві ще 2000 року. Посаду заступника директора Департаменту він обіймав з 2004 року.

Паралельно з роботою у МОН Шинкарук встигає викладати одразу у трьох київських університетах — Київський Національний лінгвістичний університет, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, Київський Національний економічний університет. Крім того, за деякими даними, заступник міністра є викладачем Чернівецького Національного університету ім. Юрія Федьковича. У всіх цих закладах він отримує заробітну плату (звісно, і від міністерської не відмовився). Слід зазначити, що останнім часом пан Шинкарук планує зав’язати з викладанням, бо, як кажуть, в одному з навчальних закладів, де працює заступник міністра, за три місяця йому заплатили лише 300 гривень. Певно, заграли родинні почуття. Адже пан Шинкарук є внучатим племінником відомого українського філософа, академіка, багаторічного директора Інституту філософії НАН України Володимира Іларіоновича Шинкарука. Кажуть, саме завдяки йому нікому невідомий вчитель латинської мови потрапив до Києва та обійняв досить високу посаду в міністерстві. Певно, завдяки родинним зв’язкам та заробітній платі викладача пан Шинкарук зміг придбати трикімнатну квартиру в центрі Києва для себе і ще одну для старшої доньки (студентки одного з київських навчальних закладів). Вона ж є офіційною власницею автомобіля Тойота Яріс.

Попри те, що Василь Шинкарук працює одразу у кількох місцях, він встиг захистити докторську дисертацію, є автором навчального посібника «Нарис із синтаксису зв’язного мовлення», монографії «Категорії модусу і диктуму у структурі речення». Має понад 100 наукових праць з проблем українського мовознавства. Під керівництвом професора В. Шин­карука захищено сім кандидатських дисертацій, а також у співавторстві з ним учні видали три монографії. Кажуть, всі праці пана Шинкарука мають дуже цікаву історію виник­нення. А саме: вся його діяльність полягала в організації вчених, наукових працівників підзвітних ВНЗ на написання статей, монографій, підручників тощо, які з часом стали базою для дисертації. Звісно, щоб організувати групу найкращих наукових діячів, теж потрібно мати певні здібності. Однак не цим, певно, звернув на себе увагу Василь Шинкарук. Обійнявши посаду начальника Управління ліцензування та акредитації МОН, майбутній заступник міністра показав усі свої організаторські та інспекторські здібності у повному обсязі. Слід зазначити, що система акредитації та ліцензування навчальних закладів створювалася, аби не допустити зловживань, та передбачала поділ фун­кцій і відповідальності. Однак Василю Шинкаруку в досить короткий строк вдалося замкнути на собі суттєві етапи процесу ліцензування — від реєстрації справи до призначення експертів для перевірки ВНЗ. Перед перевірками з головами експертних рад давалися вказівки — як діяти стосовно до того чи іншого навчального закладу.

Кажуть, в управлінні було запроваджено попередній запис. Саме тому там біля входу можна було побачити (певно, і зараз можна бачити) черги з ректорів, проректорів, деканів. Кого першим прийняти вирішує особисто Шинкарук. Звісно, є vip-відвідувачі.

Чи це не є оригінальним методом для нових зловживань?

Можна припустити, що такий підхід до виконання своїх обов’язків Василь Шинкарук використовує і на новій посаді, очевидно, здобутій завдяки своїм організаторським та інспекторським здібностям. А може, завдяки ще чомусь. Одне прохання до нього — розкрийте таємницю про те, як на заробітну плату викладача університету придбати квартиру у центрі Києва.

Ніка Костенко
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com