Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Каземат за передбачення

Пророкування за всіх часів було справою прибутковою, хоч і не без ризику. Та випадок, коли людина заробляла собі «гонорар» у вигляді монастирського каземату, а все одно не відступається від своєї, як їй здається, місії, викликають особливий інтерес. Таким був монах Авель, котрий за схильність до писання «жахливих книжок» відсидів загалом дванадцять років.

Народився 1757 року в Тульській губернії в селянській сім’ї, дістав таку-сяку освіту, однак і одруження, і народження дітей не відучило його «шалатися по різних містах». Тяжко хворів і, сприйнявши своє зцілення як диво, пішов у Валаамський монастир, звідти — у Валаамську пустинь. Там щось з ним сталося, після чого Авелю, а в миру Василю, стали чутися голоси, які наказували йому, що належить робити, траплялися й видіння. Промандрувавши десять років, він в одному з монастирів написав «книжку мудру й велемудру», де відкритим текстом, зокрема, повідомив дату і обставини смерті цариці Катерини ІІ. Твір пішов по руках духовних осіб, Авеля доставили до Санкт-Петербурзького губернатора Самойлова. Той для початку власноручно потовк святому отцю пику, після чого 9 березня 1796 року запроторив його до Шліссербурзької фортеці — по- життєво. Сидів би він так у цілковитій ізоляції, коли б... цариця не зволили переселитися в кращий світ, саме тоді й так, як це передбачив Авель. А що наступник престолу Павло ІІ був не в найкращих стосунках з матінкою, то ладен був виконати всі бажання вісника її смерті. Однак пророк обмежився проханням відпустити його в монастир. Там, у Валаамській обителі, він узявся за другу «дуже страшну книжку».

Завершену працю переправили до митрополита, звідти в таємну палату, далі до царя, автора ж про всяк випадок знову запроторили до фортеці — тепер Петропавловської. Що там було написано? Важко сказати, але є свідчення, що, переглянувши книжку, Павло «тяжко заплакав»...

Невдовзі наближені вбили цього імператора, і наступник — Олександр І наказав випустити Авеля. Гадаєте, клопітний монах вгамувався? Ні, за рік свободи він примудрився написати третю «надто жахливу книжку», де заходився пророкувати про те, що станеться через десять років, коли буде «Москва взята». Цього разу Авеля загнали до Соловецького монастиря, де наказали сидіти, доки його проро­цтва справдяться. І вони справдились!

Коли Наполеонівські війська зайняли російську столицю, імператор висловив бажання поговорити з провидцем, якщо такий живий і здоровий. Злякавшись, що Авель розповість про «звичаї» тихої обителі, настоятель написав, що цей монах нездужає і виїхати може хіба що через рік. Не бажаючи так довго чекати, Олександр І наказав відпустити в’язня, всім його забезпечивши, й дозволити бродити, де схоче.

Однак, як стверджують історики, Авель невдовзі знову щось напророкував, бо його утримання в монастирях протягом п’ятнадцяти років дуже було схоже на ув’язнення. Є думка, що одкровення ченця, який, на свою голову, й справді прозрівав час, Павло ІІ наказав записати, покласти в скриньку й прочитати «нащадкові в століття його (Павлової — Н.О.) кончини».

Це випало Миколі ІІ, а тому після спроби замаху на нього він висловився, що до 1918 року не боїться нічого. Втім, пророків біля цього царя не бракувало. Лише Григорій Распутін чого вартий!

Ніна Остерка
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com