Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ПОЛІТ НЕ ВДАВСЯ...

Ми почали забувати чудову пісню про двох молодих льотчиків, у яких «не вышел полет», і «стрела самолета рванулась с небес».

За нею реальні трагічні події. На випробуванні всепогодного перехоплювача Як-28П загинули два капітани Юрій Янов і Юрій Капустін. Відмовили двигуни, і винищувач почав втрачати висоту. Внизу — територія Західного Берліна, сила-силенна будинків і мільйони людей. Пілот спрямував літак до озера в надії катапультуватися над ним. Він дотягнув до озера, але катапультуватися льотчики уже не змогли — перехоплювач впав у чорну воду.

У мас-медіа західних країн почалася злісна пропагандистська істерія. Писали багато несправедливого, писали із захватом, в дусі «холодної війни». Час показав, що прості люди на Заході оцінили самопожертву наших Юріїв не так як розраховували схибнуті на ворожнечі пропагандисти. Благородство двох Юріїв у Німеччині пам’ятають донині.

Задовго до початку перебудови у березневому номері авіаційного німецького журналу «Флюг Ревю» за 1977 рік було опубліковано лист В.Кессмана з Вільгельмсхавена. Герр Кессман був обурений порушенням моральних принципів, міжнародних норм і правил британською окупаційною владою, тому повідомив світу про те, що знав. Він бачив усе, що відбулося на озері, і не злякався розповісти про це, хоча 1977 року це було небезпечно.

Герр Кессман спостерігав, як пілоти виводили літак, що не піддавався керуванню, у безпечне місце, яке виявилося в британській зоні окупованого Західного Берліна. За відчайдушною боротьбою екіпажа з непокірною машиною стежило багато мешканців міста. Вони серцями оцінили благородний вчинок радянських льотчиків, які могли катапультуватися і врятуватися ціною чиїхось життів, адже залишений Як-28П, безумовно, впав би на житлові будинки.

Кессман бачив, з якими труднощами пілоти дотягнули до озера. Бачив, як красень-винищувач врізався у воду. Люди на землі до останньої миті сподівалися, що пілоти катапультувалися і врятуються, але дива не сталося. Вони не зловтішалися, а завмерли перед величчю подвига пілотів. Врятовані мешканці будинків, над якими пролетів перехоплювач, не відводили очей від озера — хотіли вклонитися пам’яті загиблих пілотів, коли тих передаватимуть своїм.

Озеро швидко замкнули колом військові. Британські спецслужби чинили так, як їм диктували умови протистояння часів холодної війни. Було здійснено операцію «Ніч і туман». На жаль, це скидалося на глум над прахом людей, які врятували не одне чуже життя. Водолази зняли з Як-28П один двигун і електронні блоки. Усе це на військово-транспортному літаку відправили до дослідницького центру в Фарнборо, де було здійснено детальну експертизу електроніки і нібито зроблено кілька запусків двигуна.

Характеристики електроніки найновішого всепогодного перехоплювача Як-28П були потрібні для вироблення ефективних методів радіоелектронної боротьби. Спектр теплового випромінювання реактивного струменя двигуна був необхідним для точного налагодження систем наведення авіаційних і зенітних ракет. З баків Як-28П відкачали керосин, щоб двигун працював на радянському пальному і спектр випромінювання реактивного струменя точно відповідав реальному.

Через дві доби, як «трофеї» було повернуто до Західного Берліна, військові водолази взялися за роботу. Двигун і електронні блоки знову встановили на літак. Тільки після цього відбулося офіційне підняття літака і тіл загиблих.

 2000 року українська делегація їхала на работу у західну частину Берліна. Колишній кордон ми перетнули по мосту «Глініке». Тут відбувся обмін льотчика Паверса на резидента Абеля. Німець, який супроводжував делегацію, байдуже і з якоюсь іронією, показав це історичне місце.

Потім авто проїхало повз чарівне озеро, на одному березі якого стояли багатоповерхівки, а на другому — врізалися в небеса столітні сосни. Німець схвильовано сказав: «У це озеро на початку 60-х упав ваш військовий літак. Льотчики могли врятуватися, але тоді машиною знесло б кілька ось тих будинків. Ми любимо вашу пісню «Стрела самолета рванулась с небес». Це було ось там, де вода чорна в тіні столітніх сосон». На його очі навернулися сльози, і він відвернувся. Німці можуть бути і сентиментальними, і вдячними!

Володимир Репало
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com