Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«... І самим ставати світлішими, людянішими»

Людина і влада. Виявляється, в мистецтві ця тема вічна — від античних часів до сьогодення. На таку думку наштовхнув Міжнародний фестиваль античного мистецтва «Боспорські агони». Саме цей лейтмотив об’єднував конкурсні вистави фестивалю, що вже вдев’яте відбувся у Керчі. Що таке агони? У Стародавній Греції так називали змагання, які визначали найкращих у різних сферах — спорті, мистецтві, прославляючи міць Боспорського царства. Такими ж намірами — прославити рідний край — керувалися й організатори керченського свята. Місцевий фонд «Боспор», який стояв біля витоків фестивалю і продовжує опікуватися ним нині. Цього року вирішив дещо розширити рамки заходу — він відбувався не лише в Керчі, як зазвичай, а й охопив інші кримські міста.

Конкурсна програма була різноплановою — це і літературні змагання, і музичні, і творчі турніри фахівців музейної справи, кінематографа, бардівської пісні, образотворчого мистецтва. Особливу увагу привернув театральний конкурс.

Театральними виставами було обрамлено і саме відкриття керченського фестивалю, яке відбувалося біля підніжжя Митридатських сходів. Постановки, які побачили глядачі, символічні за духом — «Антігона» Софокла (Московський театр музики і поезії під керівництвом Олени Камбурової), «Нічна симфонія» Барського у виконанні Одеської комік-трупи «Маски», «Сарданапал» Дж.Г. Байрона, яку «оживив» Московський театр «У Никитских ворот». До речі, Олена Камбурова родом з нашого краю. Її предки — маріупольські греки, співачка виросла в Україні, освіту здобула в Києві і відчуває щиру любов до землі батьків. З приводу дотичності античності з сучасністю Олена має свою точку зору. «В усі часи художники творили історію, — говорить керівник Московського театру музики і поезії, — вона йшла паралельно з історією воєн, завоювань, насильства, політики, іноді вони перетиналися, іноді ні, але творчість, культура не може не впливати на те, що відбувається в суспільному житті».

Театральний конкурс, який переважно відбувався в Євпаторії, звів на одні підмостки 9 вистав з України, Польщі, Азербайджану, Білорусі. І хоча актори грали їх різними мовами, але ж мова мистецтва перекладача не потребує.

Тема непростих стосунків влади і окремої людини цікавила ще Софокла. Античний автор зосереджував увагу і на слабкості, і на силі людини. Антігона і цар Креонт і донині ведуть свій етичний двобій. І надія на перемогу добра над злом — невмируща. Влада і можливості, які вона відкриває, цікавить і римську царицю Мессаліну з вистави «Химера» драматурга Неди Неждани Київського ТЮГу на Липках. Небажання людей чути і розуміти одне одного, нескінченний і виснажливий марафон за право управляти іншим — основний мотив вистави «Диліжанс» Леоніда Філатова за новелою Мопассана «Пампушка», яку на суд глядачів представив Крим­ський російський драмтеатр імені Горького. А от Кримський український музичний театр інтерпретував «Дон Кіхота» Сервантеса у формі класичної балетної вистави. Дон Кіхот тут смішний і зворушливий водночас.

На Матіуша — героя вистави «Король Матіуш» Януса Корчака влада звалилася, ніби сніг на голову. Що думає дитина про можливість управляти іншими людьми, як підходить до вирішення важливих державних справ? Матіуша шкода — тягар впав на дитячі плечі небуденний, але його щира душа здатна творити дива. І на його тлі саркастично виглядають міністри, для яких посада — вершина блаженства. Режисер побачив цей момент своєрідно — міністри бігають сценою, не відриваючись від крісел, адже не уявляють, як можна втратити владу...

Мінський республіканський театр білоруської драматургії, який отримав Гран-прі ІХ «Боспорських перегонів», зачепив глядача яскравим емоційним сплеском — виставою «Сестри Психеї». Головна тема — людина і влада — трактується на основі давньогрецької міфології про доньок короля Хірама, якому підпорядковувалося невеличке королівство Гелька на околиці Еллади. Білоруський драматург Сергій Ковальов вирішив переосмислити давньогрецькі міфи як сучасну притчу про антагонізм почуттів, віри, розуму. Три сестри — Ате, Іфіде і Психея — по-різному сприймають і розуміють життя. Автор п’єси тонко показує, як ніби з дрібниць народжується глобальна тиранія і як людина втрачає власну подобу в абсурдному прагненні необмеженої влади...

Актуально, чи не так?

Ковтком свіжого повітря назвав керченський фестиваль народний артист Росії Володимир Лановий. «Нам варто частіше звертатися до давньої цивілізації культури, — вважає актор. — Вкрай важливо користуватися плодами цієї культури і самим ставати людянішими і світлішими».

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com