Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Митрополит Шептицький та єврейське питання

29 липня ми святкуватимемо чергову річницю з дня народження одного з найвизначніших духовних лідерів сучасності митрополита Андрея Шептицького

Андрей Шептицький (1865-1944) — видатний релігійний діяч ХХ століття. Нащадок вельможного українського роду графів Шептицьких , що бере свій початок у ХІІІ столітті, народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Яворівщині біля Львова, митрополит Андрей присвятив своє життя служінню українській Церкві та українському народу. Більш, ніж 50 років був головою (митрополитом) Української греко-католицької церкви на Україні. Він реорганізував церкву в парафіях своєї єпархії і багато зробив для відновлення візантійських традицій, що є однією з основ греко-католицької церкви. Під його егідою в українські села прийшла освіта. Для народу були побудовані школи, лікарні на кошти з прибуткових статей володінь родини Шептицьких у Галичині.

У різні періоди життя А. Шептицького та змін політичних режимів на Україні, йому довелось жити поруч з євреями і вирішувати питання зв’язків з ними. У 20 років він почав вивчати іврит, у 1905-1906 роках він подорожував по Священній Землі. З листа, якого він написав старійшинам однієї з єврейських громад Галичини, він пропонував розширити свою філантропічну діяльність на євреїв.

У роки Другої світової війни Шептицький боровся за самостійну, незалежну Україну, вільну від влади тоталітарних режимів — як радянського так і нацистського. Це був трагічний період у його житті. Він йшов на різні угоди з нацистами, переслідуючи мету зробити Україну вільною. Однак, побачивши людиноненависницьку сутність гітлерівського режиму, митрополит виступив із засудженням політики нацистської Німеччини. У першу чергу він засудив переслідування євреїв. У віці 80 років Шептицький був паралізований, на нього чатувала смерть, але він був незламний духом. Йому не треба було дбати про політичну репутацію. Він знав, що, коли нацисти знайдуть євреїв, котрі переховувались у церквах чи монастирях, то вони розстріляють усіх священиків і монахів, зруйнують усі будівлі . І якщо митрополит ризикував своїми священиками й церквами, то це було виявом справжнього християнства, любові до ближнього, почуттів національної відповідальності. Він знав, що вороги українського народу всю відповідальність за погроми перенесуть на всю українську націю. Таким чином, митрополит розглядав як священний обов’язок кожного українського священнослужителя рятувати якомога більше євреїв. Митрополит Андрей і його брат Климентій у роки окупації Західної України врятували від смерті близько 150 євреїв, у тому числі рабина Давида Кахане і його родину. Необхідно зазначити, що митрополит Андрей та його брат нікого не примушували допомагати євреям.

Шептицького звинувачують у тому, що він не став на перешкоді кривавого єврейського погрому у Львові у ті часи, коли німці й націоналісти захопили місто. Проте хіба міг він зробити це? Хіба можна було зупинити натовп, який побачив тисячі трупів щойно вбитих українських націоналістів (а також деяких євреїв), залишених командами НКВС, що відступали зі Львова? Адже тоді населення ототожнювало євреїв з радянською владою, слідчими, судами та комісарами. Шептицький відправив багатьох із своїх родичів та колег на вулиці для того, щоб заспокоїти натовп, а сам у той час допомагав євреям.

Митрополита Шептицького звинувачують у тому, що він надіслав Гітлерові вітальні телеграми після взяття Львова та Києва. Західна Україна у 1941 році опинилася між молотом Москви та ковадлом Берліну. Через рік після того, як Західна Україна опинилася під радянським режимом, уже не залишилося сумнівів у тому, що національні лідери України не зможуть розраховувати на свободу, незалежність або навіть співчуття з боку Росії. Вони сподівалися, що Німеччина — це єдина сила, яка спроможна визволити Україну.

Телеграми були надіслані відразу після створення українського уряду 30 червня 1941 року і мали на меті допомогти процесу становлення нової Української держави.

Шептицький знав, що відповідає за долю України, у нього був борг як людини перед Богом і своєю совістю, і він передбачав у своєму пасторальному листі до українського народу. В день, коли була проголошена незалежність України, він закликав до мудрого і справедливого керівництва з метою захисту інтересів усіх українських громадян, «незалежно від їхньої національності та релігії».

Ось цитата з листа Шептицького до папи Римського, датованого 31 серпня 1941 року:

«Тепер уся країна зрозуміла, що німецький режим, мабуть, навіть більше, ніж більшовицький, є злом, справжнім диявольським злом. Не було і дня без страшних злочинів. Євреї — перші жертви... Ніби зграя божевільних або скажених вовків накинулася на цю бідну націю».

А тим, хто докоряє Шептицькому за «співробітництво» із німцями, варто нагадати, що звання праведника світу було надано німецькому підприємцю — людині, яка служила в абвері — Шиндлеру, котрий використовував рабську працю в’язнів з окупованих земель, але водночас рятував євреїв, робив для них усе, що міг.

Хіба не співробітничав шведський дипломат Рауль Валенберг з антисемітськими режимами Німеччини та Угорщини? Може, нам слід вивчати його телеграми та докоряти йому за те, що він не залишив свого поста і не став чекати, доки минуть тривожні часи, щоб не підмочити свою репутацію? Але Валенберг використовував своє легальне становище і співробітництвом з владою намагався врятувати тисячі людей, надаючи їм необхідні документи.

Хіба не зрозуміло кожному, що є різниця між співробітництвом на добровільній основі з ідейних міркувань і вимушеним співробітництвом?

Що можуть ще вимагати від митрополита Шептицького?

Не взято до уваги, зокрема, що митрополит Шептицький у жахливий час гітлерівської окупації після захворювання артритом був непрацездатний, він пересувався в інвалідній колясці. Його контакти у найскладніших умовах здійснювалися через посередників.

Однак добре відомий пасторський лист митрополита Шептицького «Ти не повинен убивати», що дійсно був написаний ним у 1942 році. Цей лист мав дуже великий вплив на українських католиків. Так, Генеральний секретар громадського комітету солідарності з радянськими євреями Давид Пріталь був урятований українським католиком Іваном Яцюком. За свідченням містера Пріталя, не тільки Іван Яцюк, а й все село рятувало євреїв. У згаданому пасторському зверненні стверджується, що масове знищення людей — страшне явище, дуже небезпечне для суспільства. Людей, які не будуть прислухатися до Божих заповідей, чекає Божа кара. Лист застерігає, що вбивця ставить себе поза суспільством і чинить кривавий злочин перед Богом; тому Бог покарає його як Каїна, винного у пролитті крові свого брата. Цей лист свідчить також, що накази синоду єпископів з 26 листопада по 3 грудня 1942 року були націлені проти геноциду тих часів.

У 1942 році, коли німецька армія вже дійшла до Волги і Кавказу і перемога гітлерівців здавалася неминучою, митрополит Шептицький надіслав листа Гіммлеру, в якому рішуче протестував проти геноциду щодо євреїв.

З боку митрополита це була надихаюча мужність любові до ближнього. Гіммлер наказав заарештувати А. Шептицького. Але Отто Франку і Карлу Ляшу, які керували Галичиною, вдалося утримати рейхсфюрера СС від цього кроку, бо те, що митрополит користувався глибокою пошаною серед свого народу, могло призвести до великих заворушень.

Митрополит Андрей Шептицький помер у віці 79 років 1 листопада 1944 року у Львові. Серед присутніх на траурній церемонії були також і євреї, життя яких він урятував. Люди були в траурі: від них пішов навіки рятівник і благодійник, благородна, принципова, свята людина. Вшановуючи світлу пам’ять про нього, ми згадуємо істину: «Той, хто врятував душу, рятує світ».

До речі. Під час нацистської окупації Галичини митрополит Андрей Шептицький долучився до справи порятунку євреїв, але «праведником світу» чомусь не став... Невже завадили його тісні зв’язки з ОУН-УПА і тверда воля до створення незалежної України? Перебірливі «богообрані»...

Орест Форко
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com