Чужі компромати — Ніколаєнку радість

Січень 1998 року. В Україні готувалися до пар­ламентських виборів. Мешканці села Сірогози, що на Херсонщин, начитавшись газети «Товариш», образилися на бездіяльність правоохоронних органів, органів державної виконавчої влади району, області та звернулися за допомогою до народного депутата України Станіслава Ніколаєнка.

Виклали на папері всі свої думки про становище на місцевому комбінаті хлібопродуктів і вручили свого листа народному обранцю. Мовляв, надрукуйте наше звер­нення до голови СБУ Володимира Радченка в газеті СПУ «Товариш», щоб головний охоронець безпеки незалежної України щось вжив конкретне до керівника підприємства, припинив його протиправну діяльність у сфері економіки. Станіслав Миколайович взяв листа, чемно подякував, однак з публікацією в партійному органі не поспішав. Так і не дочекалися прохачі результату.

Але Станіслав Миколайович постарався і використав гарний компромат проти свого ймовірного конкурента на парламентських виборах 1998 року. Тільки-но директор комбінату Микола Філіпов наважився зареєструватися кандидатом у народні депутати по Іванівському виборчому округу №185, — Станіслав Миколайович одразу показав йому написаного селянами листа і заявив, що йому замість депутатського крісла гарантовано небо в клітинку. Микола Васильович не став ризикувати: все-таки чисте небо краще, ніж у клітинку.

Однак довірливі та доброзичливі мешканці Таврійського краю й надалі писали звернення з різними проханнями. Так на зустрічі 21 лютого 2001 року з головою Херсонської облдержадміністрації, депутатом облради Олександром Вербицьким присутні представники сільських громад Нижньосірогозького району направили посадовцю багато письмових запитань. Олександр Євгенович відповів на кілька несуттєвих запитань і поїхав до Херсона. Ображені такою поведінкою губернатора мешканці району склали звернення до Президента України Леоніда Кучми, в якому виклали запитання, що залишилися без відповіді. Ось деякі з них:

«У 1998 — 1999 роках Нижньосірогозька райдержадміністрація отримала з Держбюджету кілька мільйонів гривень за збудовані об’єкти соціально-культурної сфери, але стільки будинків і водогонів не було збудовано. Так у звіті зазначено, що в 1998 — 1999 роках у районі збудовано 49,4 км водогонів, зокрема в КСП «Дружба» — 12,3 км, КСП ім. Куйбишева — 12,1 км. Однак нині в населених пунктах району дуже напружена обстановка із забезпеченням питною водою, водогони потребують заміни. Чому не будували житлових будинків та водогонів? Чому не повідомили членів КСП, як використали отримані гроші? Хто дав право придбати на ці кошти різні товари, а потім видавати в рахунок зарплати за більш високими цінами?

На будівництво газогону-відводу Верхній Рогачик — Першопокровка витратили мільйони гривень, у землю закопали більш як 1,5 тис.і тонн сталевих труб. З 1996 року будівництво газогону не ведеться, вже й зруйнували будинок у с. Першопокровка для обслуговуючого персоналу, невідомо кому відвантажили сталеві труби, потрібні для закінчення будівництва об’єкту. Коли буде закінчено будівництво газогону? Чому на його будівництво не використали гроші, виділені з Держбюджету в 1996 — 1999 роках в рахунок компенсації за збудовані об’єкти соціально-культурної сфери, а розтринькали на інше?

Постановами Кабінету Міністрів України від 15.01.1998року №27 та від 03.05.2000 року №757 для проведення першочергових заходів з ліквідації наслідків підтоплення в Херсонській області облдержадміністрації з резервного фонду уряду виділено відповідно 3,019 та 2,070 млн грн. Своєю чергою, облдержадміністрація виділила Нижньосірогозькій райдержадміністрації відповідно 16,0 та 176,93 тис. грн. Про виконані роботи з ліквідації наслідків підтоплення нам нічого не відомо. Будинки продовжують руйнуватися. На які цілі використали виділені кошти?

Влітку 2000 року, перед початком жнив, у Нижньосірогозькому районі проводили обласний семінар, на якому пан О.Верби­цький порадив усім вивчати досвід керівників Нижньосірогозького району щодо опалення багатоквартирних будинків. Присутні керівники районів були в захваті від винахідливості нижньосірогозців. Во­ни не знали, що суть досвіду проста. У січні 1996 року в Нижніх Сірогозах розморозили систему опалення. Постановою №419 від 11 квітня 1996 року уряд виділив з резервного фонду Кабміну України 100 тис. гривень на ремонт системи опалення. У листопаді 1996 року райдержадміністрація майже всі гроші використала на проведення фінансових операцій з комерційними структурами та на надання допомоги самій собі. Систему опалення не відремонтували, а мешканці багатоквартирних будинків шостий рік поспіль змушені грітися біля «буржуйок». Чому за таку «винахідливість» ніхто зі спритників з райдержадміністрації не відповів за законом? На які населені пункти області облдержадміністрація поширила «досвід» нижньосірогозців грітися біля «буржуйок»?

У районі грубо порушується земельне законодавство, в більшості новостворених сільгосптовариств з обмеженою відповідальністю ще не розрахувалися за оренду земельних паїв згідно з укладеними договорами. В рахунок орендної плати пайовикам видають зерно за значно вищими цінами, ніж керівники СТОВ продають його комерційним структурам. Їх змушують платити земельний та інші податки. Сільських трудівників залишили без майнових паїв. Райдержадміністрація не забезпечує виконання не тільки законів, а й відповідних указів Президента. Чому облдержадміністрація не наведе лад у дотриманні земельного законодавства?

До облдержадміністрацій, Адміністрації Президента України надходить багато звернень з Нижньосірогозького району. Чому облдержадміністрація не розглядає належним чином ці звернення? Чому не робить відповідних висновків згідно з Конституцією та законами України? Чому своїми діями компрометує Президента Ук­раїни Л.Кучму, саму виконавчу владу?»

Звернення, як годиться за Законом «Про звернення громадян», оформили та доручили народному депутату України Станіславу Ніколаєнку передати його особисто Президенту України й розмістити в друкованих засобах масової інформації. Станіслав Миколайович не став турбувати цим зверненням Леоніда Даниловича, а поклав його на «всяк випадок». Людей життя не влаштовувало, а тому вони неодноразово запитували в народного обранця про долю їхнього звернення. Нардеп вступив у переговори з головою Адміністрації Президента України, а згодом район відвідав представник Адміністрації Президента України, який заспокоїв усіх звичайною відпискою, бо був винен і він, куратор області. Нардепа це цілком влаштовувало, але не довго. Станіславу Миколайовичу стало відомо, що Олександр Вербицький на парламентських виборах 2002 року збирається балотуватися в одному окрузі з ним. Цього було достатньо для застосування наявного компромату, щоб усунути губернатора з допомогою новопризначеного Прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха.

Термін Верховної Ради України третього скликання швидко сплинув і знову настав час чергових парламентських виборів 2002 року. Обставини склалися так, що головою окружної виборчої комісії по одномандатному виборчому округу №187 призначили Миколу Філіппова.

Микола Васильович однаково ставився до всіх кандидатів, зокрема й Станіслава Миколайовича. Але не всі кандидати були такими самовпевненими, як двічі нардеп і не допускали порушень виборчого законодавства. Герой третіх виборчих перегонів майже щодня мав такі порушення. Кілька разів на засіданні окружкому розглядали вчинки кандидата, робили зауваження. На одному з передостанніх засідань все-таки вирішили кандидата Ніколаєнка зняти з реєстрації. Все так і було б, якби Станіслав Ніколаєнко вчасно не згадав уже перевірені методи «роботи» з людьми.

Члену комісії від КПУ Марії Макешиній він по­обі­цяв гарно заплатити. Але потім вона поскаржилася своїм однодумцям, що її обдурили. Іншому члену комісії Василю Нишпорі Станіслав Миколайович нагадав, що ще не пізно пустити в хід матеріали за результатами перевірки щодо використання в очолюваному господарстві (КСП, а потім СТОВ «Дружба») коштів, виділених з Держбюджету на погашення витрат за збудовані об’єкти соціально-культурного призначення в селі Новоолександрівка.

На вирішальному засіданні окружної комісії Марія Андріївна проголосувала проти зняття з реєстрації, а Василь Нишпора на кілька днів зник у невідомому напрямку.

Хоч набрав Станіслав Ніколаєнко на виборах 2002 року майже удвічі менше голосів, ніж на попередніх, але в депутати-мажоритарники потрапив. Насамкінець йому знову довелося нагадати Миколі Філіпову про ще не зовсім застарілий компромат від сірогозців.

Що ж відбулося в районі після всіх згаданих вище звернень до народного обранця. Нічого очікуваного не відбулося. Просто нардеп Ніколаєнко дбав про власні інтереси замість народних.