Чи сильний міністр Ніколаєнко?

У пресі поширено статтю О.Ковальчука «Освіта, нарешті, має сильного міністра». Я теж виборець, але хотів би поділитися своїми думками. Чи все так добре у відомстві п. Ніколаєнка з освітою, судити не мені. Я не педагогічний працівник. А ось що стосується науки, то сумніваюся в тому, що пан міністр припинив «розвал науки», про що пише автор. Чи може бути сильний міністр, у якого слабкі помічники? Гадаю, ні. Отже, йтиметься про деяких з них.

Що ж до заступників міністра, то у засобах масової інформації написано багато. Але в Міністерстві освіти і науки є ще одна не менш колоритна постать — це начальник Департаменту науково-технологічного розвитку В.Свіженко, без участі якого в цьому відомстві, як кажуть у народі, вода не святиться. Йдеться про те, чи не призведуть до «розвалу науки» (вислів п. Ковальчука) дії чиновників від Міністерства освіти, пов’язаних з розробкою і прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в тій його частині, яка стосується призначення пенсій науковим працівникам.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» розроблявся за участі Міністерства освіти і, вочевидь, безпосередньо В.Свіженка, який відповідає у відомстві за розвиток науки.

Забезпечення престижності наукової діяльності, зумовленої суспільними потребами, залучення до наукової сфери діяльності інтелектуального потенціалу нації за рахунок морального і матеріального стимулювання наукових працівників — ось головна мета Закону, прописана в преамбулі і статті 2. Але сталося не так, як хотілося.

Стаття 24 Закону «Про пенсійне забезпечення науковців» виписано таким чином, що дає змогу установам Пенсійного фонду залишити поза увагою значну частину наукових пенсіонерів. Для прикладу, у ст. 24 відсутнє положення про те, що до наукового стажу повинен зараховуватися передатестаційний період роботи, бо атестація підприємства чи установи проводиться за результатами їхньої наукової діяльності за минулий, перед атестацією, період. Це — аксіома, яка повинна була знайти своє місце в тексті Закону, але не знайшла. Це по-перше.

По-друге. В частині 14 ст. 24 Закону запроваджено обмеження, які прямо суперечать ст.ст. 21,22,24 і 58 Конституції України.

Неправомірно обмежувати заробітну плату наукових працівників недержавних наукових підприємств і установ під час нарахування їм наукових пенсій за розміром заробітної плати старшого наукового співробітника Національної академії наук України, яка в кілька разів менша за суми, з яких було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду (1000, 1600, 2200, 2660 грн).

Неправомірно обмежувати заробітну плату наукових працівників недержавних наукових під­при­ємств і установ під час нарахування їм наукових пенсій раніше, ніж набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.01 №74, згідно з якою унормовано з 01.02.01 заробітну плату ст. наукового співробітника НАНУ на 2001 рік, чи раніше, до набрання чинності (з 01.01.04) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Взагалі, ч.14 ст.24 Закону має чітко виражений дискримінаційний характер, який наукових працівників недержавних наукових підприємств і установ ставить в нерівноправне стосовно наукових працівників державних наукових підприємств і установ становище.

Очевидно, доклав свою руку п. Свіженко і до Постанови Кабінету Міністрів від 16 листопада 2005 року №1097 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року №257», згідно з якою період роботи наукового працівника на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах в науковий стаж зараховується тільки до 1 січня 1980 року.

П. Свіженко під час підготовки цих змін або неуважно прочитав попередні директивні матеріали, на які він посилається у своїх відповідях на запити пенсіонерів, або свідомо ввів Кабінет Міністрів в оману. В жодній постанові ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС не йдеться про те, що посади начальників бригад ліквідуються з 01.01.80. Навпаки, в п.2 постанови від 24.12.76 №1058 передбачено, що терміни переходу на нові штатні розклади і умови оплати праці не обмежуються в часі і ставляться в залежність від конкретних обставин, готовності до цього підприємств і організацій. Понад те, в додатку 2 до цієї Постанови посаду начальника (керівника) бригади прирівнено до посади начальника (завідувача) сектору, яка ввійшла до Переліку посад наукових працівників, перебування на яких дає право на призначення наукової пенсії, відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і Постанови КМУ від 4 березня 2004 року №257. І взагалі, як таке можна пояснити, коли період роботи наукового працівника на посаді начальника бригади до 1 січня 1980 року в науковий стаж зараховується, а після 1 січня 1980 року раптом не зараховується? Це нісенітниця, яка з подачі Міносвіти помилково потрапила до постанови КМУ.

Через ці обмеження науковим працівникам доводиться звертатися за пошуком справедливості до суду, а більшість з них просто переходить з наукової пенсії на пенсію за віком. А чи буде це стимулом молодим науковцям? Муд­рі люди розуміють, що наука і освіта повинні стати одними з найпріоритетніших напрямів розвитку держави. Через науку і освіту саме й реалізується інтелектуальний потенціал нації, про який йдеться в ст.2 Закону. Без цього не може бути руху вперед ні в технічній, ні в гуманітарній сферах.

А чиновники від Міносвіти цього, мабуть, не розуміють, якщо вписали в ст.24 Закону норму ч.14, яка суперечить ст.2 цього ж Закону. Так би мовити, одна рука дає, а інша — відбирає.

Як бачите, п. Ковальчук, саме позиція Міносвіти призводить до відпливу кадрів. Вийшло все, як у класика: «Хотілося як краще, а вийшло як завжди”.

Без візи начальника департаменту науково-технологічного розвитку В.Свіженка та підпису міністра С.Ніколаєнка за межі МОНУ не може вийти жоден документ, який стосується науки. Отже, коли п. Ніколаєнко підписував вказаний вище проект закону, то він довіряв Свіженку? Мабуть, що так. Тож хай автор статті про сильного міністра пошукає в Міністерстві освіти і науки «слабое звено».