Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Політикум у збудженні, а задоволення ніякого

Нинішня політична еліта у броунівському русі, адже невизначеність провокує хаос і «розруху в головах». Вона з острахом думає про те, кому присягти на вірність. Ми знову повертаємося до «напруженого очікування».

Тривалість такого стану після виборів неоднозначно вказує на те, що Президент Віктор Ющенко не має контролю над владою. Питання у тому, чи зможе він (читай не Віктор Ющенко, а Секретаріат Президента в особі Віктора Балоги) взяти ситуацію під контроль. Брак чіткої ідеології і стратегічної змістовності вирізняє сучасні політичні сили в Україні. Попри жорстоку боротьбу за владу, ідеологічних суперечностей між партіями, насамперед між трьома політичними силами, представленими в парламенті, фактично немає. І це зрозуміло, адже вони — «іграшки» в руках великого капіталу. Також є комуністи, котрі лише через свою назву вимушені загравати з електоратом. Нині з’явилася нова політична сила у парламенті — Блок Литвина, позиція якої представлена трійкою: Литвином, Сиротою і Зарубінським. Вона декларує прагматичний підхід. Зрозуміло, Блок Литвина об’єктивно вимушений демонструвати відмежування, а то й зверхність над цим шарварком. Володимир Литвин вже сьогодні поводиться як президент, він явно відрізняється від інших, працює на суспільну затребуваність.

У цей час Віктор Ющенко, як і завжди, в силу своїх психологічних особливостей випробовує різну, але одну й ту саму структуру формування оточення, яка провокує його на певні дії зі зміцнення президентської вертикалі. Звідси кожна пропозиція, озвучена Віктором Андрійовичем, є нічим іншим як боротьбою за перерозподіл місць і посад. Така ситуація не тільки жодним чином не відповідає інтересам держави, а й інтересам Президента. Відтак ми вкотре стаємо свідками, коли вибудовується пропрезидентська партія з тими ж вадами і тією ж невизначеністю. Отже, невдовзі ми будемо свідками продовження епопеї відбудови занедбаної, проте живучої кон’юнктурно-номеклатурної партії на базі НУ-НС. Як вона називатиметься — інше питання.

Отже, замість вирішення завдання, що пролягає в площині структуризації політичного поля України через протиставлення недієздатному політикуму конкретних ідей (не пустопорожніх Універсалів), програм національного рівня, стратегічного бачення розвитку України і становлення нації ми побачимо чергову вибудову партії Віктора Ющенка під керівництвом Віктора Балоги.

Паралельним процесом йтиме таке знайоме кожному українцю виписування Основного Закону країни під конкретну правлячу особу. Адже ревізія основних положень Конституції є стрижневою ідеєю утримання влади номенклатурою, влади, уособленням якої є Віктор Ющенко. Задум передбачає, що весь чиновницький апарат буде зацікавлений у реалізації такого проекту, адже той надаватиме їм гарантії щодо збереження місця.

Ніхто не заперечує, що Конституція у нас не діє, що необхідно надати їй дієвого характеру через доповнення й уточнення, чітко розмежувавши повноваження і відповідальність гілок влади. Проте на заваді цьому стоїть саме той чиновницький апарат і амбіції, які за прогнозом Секретаріату Президента повинні бути використані у боротьбі за владу. Прикладів достатньо. Знову йдеться про коаліційний уряд. Знову ті ж самі граблі. Це уряд не коаліційний, не фракційний, а конфронтаційний. Кабмін представлятиме інтереси не держави, навіть не певних політичних сил, а конкретних фізичних осіб. Структура не дієздатна, доки в основу кадрових рішень не буде покладено професійність і відповідальність, а не особисту відданість, до того ж, як показала практика, остання якість серед українського політикуму дуже умовна.

«Демократична коаліціяда» вкотре, як і попередні коаліціяди, спікіріади, засвідчила, що долею виборця, народу ніхто не переймається — ділять неподільне чи б’ються за ще не розтаскане.

Отож нинішні дострокові вибори до Верховної Ради були нічим іншим, як виборами Президента. Однак, якщо вони президентські, то їх слід вважати такими, що не відбулися. Тут не можна не погодитися з думкою Володимира Литвина: «Судячи з усього, вона (передвиборна кампанія. — Ред.) буде особливо жорсткою. Можна вже сьогодні говорити про трьох кандидатів, які мають реальні шанси. Уже це свідчить про те, що боротьба буде нещадною, тому вже зараз намічають, кого ж виводити у другий тур і з кого створювати пари. Це буде боротьба не в самій Україні — це буде боротьба за Україну. Попри те, що в Україні панує розчарування, все ж це величезна держава з дуже вигідним стратегічним положенням. Через це боротьба буде жорстокою. Про це сигналізує складний процес, який відбувається після 30 вересня. Всі ці домовленості і спроби домовленостей — з прицілом на 2010 рік. Про це свідчить і непрозорість перемовин. Видимою є тільки верхня частина айсбергу, а все останнє — це кулуарні змови, гарантії і клятви щодо 2010 року. І очевидно, що вони гроша ламаного не варті, бо в українській політиці вже звично сказати і не виконати».

Заслуговує на увагу прогноз Володимира Михайловича, «що ці дострокові парламентські вибори — не останні до президентської кампанії». «Думаю, — каже він, — що за рік до виборів у нас виникне різка поляризація парламенту, він неформально поділиться на групи, які будуть підтримувати того чи іншого кандидата. Цілком можливо, що Президент України прийме ще одне рішення про достроковий розпуск парламенту, оскільки для цього можуть бути підстави. Перша з них — різка поляризація парламенту, неможливість прийняття тих чи інших рішень через взаємне блокування. З урахуванням цього у Президента будуть формальні підстави для прийняття відповідного рішення, проте воно матиме ще одну мету — придивитися щодо розкладу сил і настроїв у народі, аби на президентські вибори внести відповідні корективи. І головне: у нас завжди демонстрація сили викликає повагу. У нас люблять тих людей, які щось вирішують. Навіть якщо ці рішення різкі, неочікувані, нестандартні. Усе це свідчить про те, що ми вступили на шлях дострокових виборів. Цілком ймовірно, що у разі успіху ініціативи дострокових виборів мера Києва і депутатів Київради постане питання і про проведення дострокових виборів у всі місцеві органи влади, аби мобілізувати партійні ряди і закріпити політичний успіх».

На успіх у боротьбі за посаду голови столиці явно розраховує Юрій Луценко, який, коли ще не були озвучені результати виборів, поспішив першим припасти до руки Юлії Володимирівни. За що і втратив довіру Банкової. Сьогодні палкий революціонер, польовий командир Майдану, розраховуватиметься і за плазування перед лідеркою БЮТ, і за зазіхання на посаду, яка сьогодні справедливо належить Вікторові Ющенку. Не довелося задіювати відомство відставного Василя Цушка. Знайшовся Борис Пенчук, задіяти якого як зброю проти Луценка, впрягти якого без узгодження з регіоналами було б неможливо. А ті навряд чи переймалися питанням дискредитації Юрія Луценка.

Отже, питання партнерства. З 14%, що їх отримав НУ-НС, стало зрозуміло, що вільний маневр у регіонах у разі формування так званої демократичної коаліції залишатиметься за БЮТ. Відтак для Віктора Андрійовича найприйнятнішим став союз із Партією регіонів. Постало питання: як стриножити пані Тимошенко і не спричинити нового вибуху недовіри до себе. Було забуто палкі речі й клятви про створення коаліція вже наступного дня після оголошення перемоги. Ситуацію, як завжди, взяв до своїх рук Віктор Балога.

Так, згодом все ж дозволили (наказали) м’якотілому Кириленку парафувати угоду з БЮТ. Проте наступного ж дня Секретаріат Президента піддав критиці змістовні частини цього документа, саме ті, через які БЮТ на чолі з Юлією Володимирівною набрав таких неочікуваних для багатьох відсотків. Потім до них приєдналася Рада Нацбезу в особі Івана Плюща. Президент підтвердив озвучену Віктором Балогою й Іваном Плющом позицію. Вщент розгромлений лозунг БЮТ про скасування призову на строкову військову службу з 1 січня 2008 р. був незабаром підкріплений відповідним Указом Президента «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови на строкову військову службу громадян України та звільнення в запас військовослужбовців у 2008 році». Проте не Указ був ключовим для партнерів по майбутній коаліції, а звернення Віктора Ющенка до Юлії Тимошенко, коли Президент назвав передвиборні обіцянки БЮТ про перехід української армії на контрактну основу надуманими.

Була й озвучена Владиславом Каськівим позиція частини «НУ-НС» категоричного несприйняття імперативного мандату. Потім заява прес-служби УРП «Собор»: «Диктат і спроби перетягування канату неминуче призведуть до розвалу створюваної коаліції. А це означатиме зраду надій мільйонів громадян України». Один із засновників «Нашої України» Юрій Єхануров робить гучні заяви про свій вихід з партії у разі ігнорування його вимог, які суперечать позиції БЮТ. Під жорстку критику потрапила передвиборна обіцянка БЮТ протягом двох років повернути людям вклади Ощадбанку СРСР. Зазначаємо, що атаки були продовженням дискредитації лідерки БЮТ після того, як вона привселюдно «покаялася» в зазіханні на президентські повноваження і у змові з Партією регіонів та пообіцяла скасувати славнозвісний закон про Кабмін.

Наступним подразником для партнерки по коаліції стало оприлюднення прізвищ трьох наближених до Секретаріату (читай — Віктора Балоги) непідписантів Коаліційної угоди — яскрава демонстрація того, що саме трьох вирішальних голосів може не вистачити для набуття легітимності Декларації про коаліцію. Згодом з’ясовується, що список непідписантів Декларації про дружбу НУНС з БЮТ значно ширший: у ньому з різних мотивацій опинилися Анатолій Гриценко, Володимир Стельмах і Арсеній Яценюк. Юлія Тимошенко стверджує, що це «технічне питання», що підписи будуть. Однак хіба це вже має якесь значення.

Тим часом Банкова здійснює кадрові ротації в управліннях і відомствах — і на республіканському рівні і на місцях. Знову постає тема Універсалів. Вершину лояльності демонструє Віктор Ющенко, який бере участь у розширеному засіданні Кабміну. Віктор Янукович вітає його головування. Вони, два Віктори, єдині в позиції щодо механізмів забезпечення цінової стабільності. І, гадаємо, невипадково, ліворуч від президента опинився Іван Степанович…

Експерти дедалі активніше наполягають на «третьому пришесті» Івана Плюща на посаду спікера Верховної Ради. Заговорили, що компромісна фігура нинішнього глави РНБО сприятиме плідній співпраці опозиції і коаліції. Що ж до прем’єрської посади, то тут прозвучали різні припущення. Головне — що вона зарезервована за нинішнім главою Секретаріату Президента Віктором Балогою.

Позиція Юлії Тимошенко у всіх цих іграх зрозуміла. Вона її висловила ще у листопаді 2003 року на сторінках «Дзеркала тижня». «Чи можливий в Україні консенсус («пакт») для досягнення певної стратегічної мети? Якщо так, то на якій основі?» — запитує сама себе авторка. І у властивому для себе стилі відповідає: «Хочу нагадати один анекдот. Коли старого дисидента запитали, чому він так не любить радянську владу та її керівників, він відповів: «У мене з ними розбіжності із земельного питання. Вони хочуть, щоб я лежав у землі, а я хочу — щоб вони…».

За нашими спостереженнями, в оточенні Президента зіштовхнулися дві головні позиції щодо подальшого розвитку подій. Перша: з владою гратися не можна. Адже з погляду на вдачу Юлії Тимошенко, дати їй можливість для подальшого старту на посаду Прем’єра — великий ризик. Друга (її фактично озвучив Степан Гаврик): «Ми можемо отримати сценарій дострокових виборів і Президента, і Верховної Ради за умови жорсткої опозиції Тимошенко». Отже, посада глави уряду — за Юлією Володимирівною (проте не надовго), якщо вона зможе зберігати хоча б видимість психічної рівноваги. Досі це їй вдавалося. Ось тут саме час повернутися до психології і «напруження очікування», яке, як відомо, сприяє негативним настроям, а також нервовому збудженню чи психологічному ступору. З огляду на психотип більшості представників нинішнього політичного Олімпу, радше очікувати збудження, яке на тлі невдоволення посилюватиметься і нарешті «зірве кришку». На це і розраховують на Банковій. Золотий час Яценюка, Балоги, Плюща і Ко. Політикум збуджується. Суспільство обурюється.

Валентин Лисенко,
політолог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com