Гострі кігті Польського

Багато українців занепокоєні станом обороноздатності нашої країни. Генерали заспокоюють народ, але ніхто не вірить у райдужні картини. Корисно порівняти стан, у якому перебувають збройні сили наших найближчих сусідів. Армія Туреччини являє собою могутній кулак, готовий у будь-яку мить до удару, наприклад, у Іраку проти курдів, який був турецькою провінцією у часи Отаманської імперії.

Румунія також приділяє багато уваги своїй армії, особливо ВПС та мобільним підрозділам. Угорщина поновлює свої ВПС. Зміцнює свої збройні сили і Польща, яка стала одним з найактивніших членів НАТО.

Полякам часто доводилося воювати: війни були і оборонні (проти турків і тевтонів), і загарбницькі (щодо українських етнічних земель). Історія зберігає масив інформації про визвольну війну 1648—1654 рр. під керівництвом народного гетьмана Богдана Хмельницького. Як і українці, поляки пишаються успіхами своєї армії у ту далеко епоху. Вони вклоняються картині Юзефа Брандта, на якій зображено Військо Польське у поході. Тоді перед боєм поляки співали свій гімн «Богородиця» і вірили в справедливість війни на «Східних кресах». Українці ж мали власну правду і збройно її боронили, що поляки цінували і поваджали. Ежи Гофман досить об’єктивно це підтвердив у фільмі «Вогнем і мечем».

Сучасна армія Польщі зародилася 1918 року на руїнах Російської та Австро-Угорської імперій, а також Пруссії. Під командуванням Пілсудського поляки розбили більшовицьку армію Тухачевського під Варшавою. До речі, в обороні Варшави є заслуга і українських солдатів, про що засвідчує пам’ятник під Варшавою. Після ганебної поразки військ Тухачевського польська армія самоствердилася. Кордон з Польщею було встановлено недалеко від Києва.

У період між двома світовими війнами поляки намагалися посилити обороноздатність країни. Але економіка була ще слабкою, аби налагодити серійне виробництво сучасних винищувачів, бомбардувальників та танків. Було створено гарні дослідні зразки, але вони не відіграли значної ролі, коли німці 1 вересня 1939 р. раптово напали на Польщу і буквально розчленували її потужними танковими клинами. Війська Радянського Союзу 17 вересня перетнули кордон і зайняли споконвічні українські території. До речі населення Західної України в основному привітно поставилося до цієї акції і підтримувало радянські війська, які здебільшого складалися з українців. Після завершення переможного походу союзники влаштували спільний військовий парад у Бресті, про який сьогодні згадують неохоче.

Поляки воювали на боці антигітлерівської коаліції по всьому світу. Особливо великих втрат зазнала Польща серед цивільного населення. За статистикою, вбито кожного третього громадянина Польщі. Опір окупантам був сильним, але ним керували з різних центрів. Армія Крайова підпорядковувалася уряду в вигнанні у Лондоні, а Радянський Союз керував комуністичним підпіллям.

Поляки і зараз повторюють досить поширену легенду про те, що Сталін навмисне зупинив наступ військ на лівому березі Вісли і радянські солдати спокійно спостерігали, як німці знищують Варшаву та її цивільне населення, яке піднялося під керівництвом Армії Крайової. У сучасній Варшаві можна почути, як «совіти» у відблисках пожеж допомагали німцям. А ось наші фронтовики, які звільняли Польщу, кажуть, що все було зовсім не так.

Про умисну зупинку наших військ перед Варшавою пишуть і кажуть багато неправди. Учасники тих подій розповідають, що після сильних боїв у Білорусії німці почали втікати на захід. Наші передові частини переслідували їх. Відступ німців та їх переслідування були такими швидкими, що тили безнадійно відстали, тож наші солдати залишилися без постачання.

Німці добре закріпилися на правому березі, а наші, після слабких безперспективних спроб подолання річки, зайняли оборону.

Фронтовики розповідають, що берег Вісли був крутим, а річка дуже норовиста. Командир розташував людей уздовж берега — один солдат на 30 метрів лінії фронту. Сучасним «талантам» варто було б подумати, як можна форсувати Віслу такими силами і без боєприпасів? Німці били з гармат. Солдат і штрафників у мокрих окопах на лівому березі все меншало.

Неправда і те, що наші частини не допомагали повстанцям у Варшаві. Коли разом з артилерією підійшла довгоочікувана польова кухня, ситуація поліпшилася. Артилеристи почали подавляти німецькі батареї, втрати від обстрілів зменшилися. Радянські літаки вели бої з німецькими літаками у небі Варшави. А тим часом основні сили обходили місто і форсували Віслу у двох місцях.

У складі Варшавського пакту армія соціалістичної Польщі була дуже могутньою. Польща отримала ліцензії на випуск танків, бронетранспортерів, вертольотів, літаків. Армія підняла економіку Польщі, хоча проблем було багато. Бойовий дух військовослужбовців був високим і спрямованим проти Заходу. Розпад Радянського Союзу призвів до швидкої ліквідації Варшавського пакту. Тоді багато поляків, зокрема військові, не розуміли, що відбувається. В армії почалася «fala», по-нашому «дідовщина». Керівництву країни стало зрозуміло, що могутнього союзника немає, а армію необхідно модернізувати.

Сьогодні Польща уві­йшла в НАТО, а це союз західного світу, подобається це комусь чи ні. Адже нації та групи націй нікуди не зникли і розвиток народів йде своїм ходом.

У Польщі військовозобов’язаними вважаються чоловіки у віці від 18 до 49 років. 2003 року таких було зареєстровано 10 354 978 осіб. Щорічно у польську армію можна призвати 343 500 молодих чоловіків. Доброволець може піти на службу у 17 років, а законного призивного віку він досягає у 18 років. Термін служби становить дев’ять місяців. Основний акцент робиться на створенні професійної армії.

Ті, кому армія «не світить», проходять тримісячні збори. Так буде і після 2012 року, коли основу армії становитимуть професіонали. У разі загрози всі професіонали стануть офіцерами, а ті, хто пройшов строкову та надстрокову службу, стануть молодшим командним складом. Командувати вони будуть тими, кого у армію брали «на екскурсію».

У польську армію всіх охочих не беруть, така велика маса озброєних людей сьогодні країні не потрібна. 2007 року на оборону передбачено 7,26 млрд дол. Це 21-ше місце у світі. Порівняно з 2006 роком спостерігається зростання на 10,5%. На одного військовослужбовця кожен поляк щорічно віддає зі свого особистого бюджету 154 дол. У Європейському Союзі звичайному громадянину один військовослужбовець обходиться у 414 дол., а в США та Канаді — 1 464 дол. на рік.

За статистикою, утримання одного польського військовослужбовця обходиться державі в 40,6 тис. Дол. щорічно. Це максимальна вартість нового «Мерседесу» С-класу. Утримання військовослужбовця США обходиться в 338,2 тис. доларів.

Польська Армія називається Wojsko Polskie (WP). Вона складається з трьох частин: сухопутні війська (Wojska Ludowe Rzeczy­pospolitej Polskiej), ВМС (Marynarka Wojenna) та ВПС (Siіy Powietrzne). В армії на активній службі перебувають 215 тисяч осіб. Резерв дуже великий — 450 тисяч. У 2001 — 2007 рр. витрати на утримання армії зросли на 23,3%.

Сухопутні війська нараховують 168 тисяч осіб. Вони складаються з трьох механізованих дивізій, однієї бронетанкової дивізії та шести броньованих кавалерійських бригад. Кавалерійськими вони називаються за традицією. Це сили швидкого реагування з вертольотами і транспортними літаками. Найбоєздатнішою вважається бригада швидкого реагування «Підгальє». Є й частини особливого призначення «Грім».

Сухопутні війська мають сильну протиповітряну оборону з ракет та артилерії. На озброєнні сухопутних військ зенітні самохідні установки ZSU-23-4MP «Biala».

Ще з часів війни поляки засвоїли, що артилерія — бог війни. І досі тут на озброєнні наші гармати, гаубиці та міномети. Традицію «Катюш» продовжують могутні системи RM-85 і RM-70, які випускаються у Польщі.

У ВПС та ППО служать 31 147 осіб. Льотчики дуже досвідчені, мають великий наліт на таких винищувачах, як МіГ-21, МіГ-23 та МіГ-29. У зв’язку з уніфікацією парку літаків Люфтваффе полякам передано 24 німецьких МіГ-29 у найкращому технічному стані.

На озброєнні залишилися радянські фронтові бомбардувальники Су-22УМ3К зі змінною геометрією крила.

Генерали використовують для інспектування закордонних польських контингентів наш пасажирський Ту-154М, переобладнаний для перевезення VIP-персон. Цей літак на озброєнні 36-го полку спеціального повітряного транспорту. Наших військово-транспортних літаків АН-26 в основному списано або продано, їх місце зайняли іспанські «КАСА», агрегати на які збирають у Польщі.

Військовий флот Польщі базується на Балтиці, і частіше всього використовується для патрулювання і пошуку підводних човнів. Особистий склад нараховує 15 976 осіб. Це добре навчені спеціалісти. На озброєнні є і надводні кораблі, і підводні човні.

Надводні військові кораблі проходять модернізацію задля забезпечення взаємодії з вертольотами західних союзників. На озброєння надійшов фрегат класу Oliver Hazard Perry, який у ВМС Польщі отримав назву «Генерал Казимеж Пуласкі».

З флотом взаємодіють авіаційні частини. Дуже добре зарекомендували себе літаки М-28 «Бріза», які на навчаннях викликали захоплення у військових НАТО. Слід зазначити, що «Бріза» — це АН-28, ліцензію на випуск якої в Польщі передано безплатно ще за розвинутого соціалізму. Побудовано більш як 250 літаків цього типу, але Україна від цього не отримала ані копійки.

Після вступу в НАТО 1999 року уряд робить зусилля з переоснащення армії за західними стандартами. Заявлено про можливість придбання американських вертольотів «Блек Хоук». Треба відзначити, що вони поступаються вертольотам «Миля», яких багато в Польщі. Могутніші бойові АН-64 «Апач» також можуть з’явитися на озброєнні польських аеромобільних бригад. Поляки не хотіли б розлучатися з Мі-8 і, особливо з повітряним дредноутом Мі-24.

Нині на озброєнні Війська Польського у великих кількостях танки РТ-91 «Тварди» — тобто «Твердий». Це не що інше, як польський варіант нашого могутнього модернізованого Т-72М1. Танкобудівники Польщі ще раз його модернізували і, можливо, танк став кращим за наший. У всякому разі його бойова вага збільшилася до 45,9 тонни за рахунок установки додаткового устаткування. На базі «Твердого» поляки створили кілька варіантів бойових спеціалізованих машин.

Перед вступом у НАТО поляки робили спробу придбати наші Т-72С або Т-80, ліцензію на виробництво яких продано Пакистану. Але тут своє вагоме слово сказали генерали НАТО. Так із запасів армії Німеччини до Польщі було передано сто «Леопардів-2А4». «Леопард» більший за розмірами і важчий за польські РТ-91 або Т-72, але його гармата слабша.

Недавно польські генерали повідомили, що збираються придбати ще більші і важчі американські танки М1 «Абрамс». Цей крок взагалі незрозумілий, оскільки польські танкобудівники цілком можуть забезпечити свої сухопутні війська модернізованими танками власного виробництва. З якихось причин гроші польських платників податків йдуть у каси заокеанських або західних фірм. Важко пояснити, чому поляки купили у Фінляндії бронетранспортери «Патрія», якщо їхня промисловість могла б створити свої, нічим не гірші. Наприклад, є своя «Росомаха», але знадобилася і фінська «Патрія».

В авіації справи приблизно такі ж. Польща випускала свої навчально-тренувальні літаки «Іскра», і навіть поставляла їх на експорт. Потім було створено сучасніший УТС «Іріда». Керівники заводу й авіаційної промисловості так захопилися розкраданням грошей, що не помітили, як опинилися у в’язницях. Сьогодні польським льотчикам доводиться вчитися і тренуватися на чужих літаках.

Українські заробітчани можуть радіти — для них двері до Польщі завжди будуть відкритими — майже дармова робоча сила там дуже потрібна. Відомо, що за все треба платити. Платять і поляки, але ще не сповна. Польські генерали стверджують, що придбання нових зразків озброєнь оплачують США і НАТО.

Сьогодні поляки пішли на погіршення і без того складних відносин з Росією. Вони готові дозволити американцям ставити на своїй території системи ПРО. До речі, росіяни, схоже, вже мають на озброєнні новітні гіперзвукові ракети, від яких немає порятунку. Це ще одна цікава тема, про яку окрема розмова.

Польські військовослужбовці перебувають у гарячих точках планети, відпрацьовують постачання зброї, абсолютно не потрібної Польщі. Найбільший польський контингент військовослужбовців тепер на території Іраку. Там поляки патрулюють периметр табору «Вавилон». Це означає, що їхня варта постійно під прицілами бойовиків, що спостерігають за табором. 2003 року у вторгненні до Іраку взяли участь 2 500 польських військовослужбовців. Вони окупували південну частину країни у складі «багатонаціональних сил», у яких брали участь 17 країн.

Сьогодні близько 2 200 польських військовослужбовців беруть участь у таких миротворчих операціях ООН, як UNDOF, UNIFIL, SFOR, AFOR або KFOR, до того ж 1 500 вояків залишаються на півдні Іраку. Нині в Афганістані 1 200 поляків. У Лівані — 627. У Сирії на Голанських висотах 355 польських солдатів прикривають, по суті, Ізраїль. На Балканах — 300 польських вояків. У Демократичній Республіці Конго їх 172. Всього за межами Польщі сьогодні 3 727 військовослужбовців.

Володимир Репало