Сміттєзвалище в центрі Європи

Те, що українців труять, немов щурів, ні в кого не викликає сумніву. Але доки це буде триватиме? Приміром, коли нарешті вже буде вивезено за межі країни отруйний «Премікс», нейтралізовані гудронні залишки та залишки ангідриду малеїнової кислоти? Запитання наразі без відповіді. Принаймні, на цю думку наштовхує те, як відбувається розслідування у цій кримінальній справі.

Для довідки:

“Премікс» — за класифікаційною експертизою, проведеною лабораторією Держмитслужби України 1998 року та згідно з рішенням про визначення коду товару Закарпатською митницею від 10.11.2003 р. № КТ-334 та від 28.14.2004 р. №КТ-302/461/04 — це суміш порошкоподібної речовини, що використовується в технологіях виготовлення систем гальмування, теплостійкий наповнювач. «Премікс» належить до відходів 1-го класу небезпеки і потребує спеціальних заходів поводження з ним.

На територію України завезений у 1999 — 2005 рр. під виглядом сировини для гумової промисловості приватним підприємством «ОЗОН», яке співпрацювало з дебреценською фірмою «ELTEX» (Угорщина) у кількості 1486, 396 тонн.

Державним підприємством МВС України «Спецсервіс» та приватним підприємством ТзОВ «ОСМА-ОЙЛ» протягом 2002 — 2003 років з Угорщини до України ввезено 22 942 тонн відходів нафтопереробного виробництва (19 898 тонн нейтралізованих гудронних залишків та 3 044 тонн ангідриду малеїнової кислоти).

Щоб бодай трішки зазирнути за завісу таємничості у цій справі, доведеться згадати сумнозвісну епоху Даниловича. Кучма керував державою на власний розсуд. Не секрет, що здебільшого приймав державні рішення «під мухою». Сірий кардинал, права рука Данилича — Віктор Медведчук, за чутками, жорстока і підступна людина, намагався нікого не підпускати до шефа. За його рекомендаціями призначалися й знімалися високопосадовці. 2000 року за збігом обставин Прем`єром був нинішній Президент України Віктор Ющенко. Отже, без цих високопосадовців у справі, про яку йдеться, не обійшлося.

Працюючи в умовах постійного тиску і вказівок з Банкової, Верховна Рада все ж спромоглася 1998 року ухвалити Закон України «Про відходи», у якому депутати у статті 36 «Регулювання транскордонних перевезень» поставили таку жорстку вимогу: «Забороняється ввезення в Україну відходів з метою їх зберігання чи видалення. Порядок ввезення в Україну, крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, вивезення і транзит через територію України окремих видів відходів, встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Проте попри цю заборону ПП «Озон» 1999 року розпочинає свою злочинну діяльність на території України. Це за офіційними даними, коли ця фірма «засвітилася». До цього угорці, ще у 1996 році у своєму законодавстві вносять зміни в частині «Преміксу», як сировини, що не належить до 1 класу небезпечних відходів. Подейкують, це робилося для того аби можна було спокійно збирати у європейських країн їхні шкідливі залишки й переправляти в Україну. Оскільки вже на той час угорці домовилися з українськими можновладцями про ці оборудки. По суті, перші партії небезпечного вантажу були завезені в Україну вже у 1996 році. І лише 2005 року українська громадськість схаменулася. Вірніше, ділки «прокололися», оскільки «Премікс», підприємливий жид Йосип Гал завіз до села В. Бакта, де кожний другий сельчанин мав агрономічну освіту, оскільки працював у місцевому аграрному інституті. І, відтак, ми дізналися, що таке «Премікс». Коли 2005 року вибухнув скандал з цього приводу, Україна нібито перекрила дихання угорцям — відмовилася ввозити такі вантажі — одразу у сусідній Угорщині їхні правоохоронні органи спіймали «на гарячому» п’ять фірм, які займалися нелегальним імпортом до їхньої країни шкідливих відходів, здебільшого, з Німеччини. Більш як у двадцяти місцях було виявлено близько 4 100 тонн цього «сміття». Штраф, який був виставлений фірмам державними структурами на той час побив усі рекорди — одна з них мусила сплатити 400 мільйонів форинтів. Місцеві «зелені» також оштрафували спритних нуворишів ще на 100 мільйонів форинтів. До того ж фірмам поставили жорстку категоричну вимогу — протягом трьох днів позбутися небезпечного вантажу. Половина відходів, за офіційними повідомленнями, повернулася до Німеччини, другу потрібно було якнайшвидше збувати. Не виключено, що ці відходи також потрапили до України.

Отож повернемося до фірми «Озон», яка нібито вперше у 1999році ввезла першу партію «Преміксу» в Україну. Угорці вели перемовини з чехами й поляками, але безрезультатно, а в нас знайшли запроданців. Злі язики плещуть, що угорці тоді «вийшли» на закарпатського екс-губернатора Віктора Балогу, який, провівши консультацію з Банковою, дає добро на ввезення шкідливих відходів на територію Закарпаття. Яку суму заплатили угорці за цю оборудку, достеменно невідомо.

Німці та й усі європейці, починаючи з 1996 року уважно спостерігають за Україною: чи раптом не вибухне який-небудь скандал з цього приводу? Бо лише з ФРН щорічно вивозиться 650 тисяч тонн відходів. За часів Союзу залишки складували на території колишньої НДР. Нині усіма можливими шляхами їх збувають до країн так званого третього світу, до яких, за неофіційними даними, за рівнем життя належить і Україна. Отож угорські ділки, окрім своїх вивезених до України відходів, виступили в ролі посередників залишків європейського сміття.

Перші оборудки пройшли шито-крито. Україна проковтнула, німці з угорцями полегшено зітхнули. Українські високопосадовці зрозуміли: щоб отримувати на відходах надприбутки, потрібно хоч якось пом’якшити умови ввезення їх. Тому з 1 вересня 2000 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацію (видалення) і Жовтого та Зеленого переліку відходів». Це Положення підзаконодавчого акту стало більш лояльним, практично чиновники лишили тільки припис, що «небезпечні відходи можуть імпортуватися тільки за умови наявності письмової згоди Мінекоресурсів…». Цей документ вийшов за підписом тодішнього Прем’єра, а нинішнього Президента України Віктора Ющенка. Можливо, тоді Віктор Андрійович і гадки не мав про те, що його примусили зробити з Банкової. Хоча в це важко повірити, адже документ стосувався екологічної безпеки держави. Але піти проти волі Банкової — Кучми та його сірого кардинала Медведчука — поставити хрест на політичній кар’єрі! Подейкують, що Віктор Медведчук нагрів руки на цій справі. З його відома роздавав розпорядження на складування небезпечного вантажу «Преміксу» на Закарпатті Віктор Балога, адже тоді «обрізані» там мали беззаперечну владу. Відтак, по суті, верхівка країни зловмисно діяла у своїх меркантильних інтересах. Отже, у цій грі Віктора Андрійовича, м’яко кажучи, використали, як пішака.

Щодо «Преміксу». Цей вантаж був завезений до України протягом 1999 — 2005 років. Під час проведення екологічного контролю в пункті пропуску через державний кордон КПП «Чоп-залізничний» встановлено, що «Премікс» оформили під кодом УКТНЗЕД 2530 мінеральні добрива, які не підпадають під дію постанов КМУ №440 від 20.06.95 р. та №1120 від 13.07.2000р., а отже, не потребують спеціальних дозвільних документів.

 Скандал розпочався значно пізніше, коли до України було завезено стільки отруйної гидоти, що нувориші не знали, де її дівати? На Закарпатті у Берегівському районі наші правоохоронці знайшли «Премікс» у восьми місцях у кількості 1074, 326 тонн. Дозвіл на розміщення, різні приписи на території Берегівського району давали керівники місцевого комбінату хлібопродуктів, цегельного заводу, Закарпатського інституту агропромислового виробництва села В. Бакта, органів місцевого самоврядування та директор Шомської середньої школи. Це згідно з актом Міжвідомчої державної комісії про результати перевірки поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, незаконно завезеними на територію Ук­раїни з інших держав від 14 липня 2005 року.

Також сипучу речовину завезли у кількості 179, 13 тонн до м. Біла Церква на ВАТ «Трібо», Торговому Дому «Лукойл», що у Калуші на Івано-Франківщині, передано 200, 94 тонн, ТОВ «Спецвтормет» з Дніпропетровська отримало 32 тонни, ще 32 тонн заскладовано на ЗАТ «Емонт» у Запоріжжі.

Генеральна прокуратура України проводила досудове слідство у цих справах, однак віз і нині там! Так, за висновками судової хіміко-екологічної експертизи проведеної спеціалістами Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.Медведя, встановлено, що «…під назвою «теплостійкий наповнювач «Премікс» фактично ввезено суміш різноманітних речовин, які є промисловими відходами та за своїм складом шкідливі для життя і здоров’я людей та довкілля. Зокрема, деякі компоненти цієї суміші є сильними отрутами (містять сполучення сурми, свинцю, миш’яку, фенолів, крезолів тощо), у зв’язку з чим їх використання у будь-якому виробництві, а також їх утилізація є неможливими.

Повернемося знову до постанови Кабміну від 2000 року. Вона, по суті, натякала імпортерам на те, що можна дати хабар — і все буде добре. Так, злі язики плещуть, що таким чином у січні-грудні 2002 р. державним секретарем Мінекоресурсів С.Го­шов­ським було підписано повідомлення на транскордонні перевезення небезпечних відходів за №UA 000024(і) та №UA 000026(і). Це розв’язало руки державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс». На орендований майданчик у Роздільського ДГХП «Сірка», що на Львівщині, «менти» завезли 16 902 тонни нейтралізованих гудронних залишків (код — УКТ ЗЕД 2708100000) нібито для переробки їх у модифікатор МГ, який використовується у будіндустріїї. Зважаючи на потенційну загрозу довкіллю, контролюючі органи Мінприроди неодноразово давали приписи ДП МВС України «Спецсервіс» про забезпечення зберігання відходів, але «менти» чхали на будь-який контроль. Мовляв, ми самі кого хочеш проконтролюємо. Понад те, «Спецсервіс» нібито виготовив за технологічним регламентом ТР 384-12-01 модифікатор, який, згідно з технічними умовами, розробленими, знову ж таки, «ментами» та «погодженими» з Мінохоронздоров’я України, до небезпечних відходів не належить. Хоча фахівці стверджують протилежне. Так працівник Роздільського ДГПХ «Сірка», який не наважився вказати своє прізвище, повідомив, що проведення аналізів по модифікатору не відбувалося і, буцімто, паспорт якості на нього зроблено позірно. До цього часу цей вантаж перебуває на цьому підприємстві.

Ось ще один момент злочинної діяльності верхніх ешелонів влади. Бо сумнівно, щоб пан Гошовський без підтримки «згори» міг підписувати такі важливі документи. Він добре розумів: якщо щось випливе, то він неминуче може стати цапом-відбувайлом. Потрібно було отримати гарну «маржу», або ж настільки боятися своїх зверхників, щоб заплющити очі на екологічну небезпеку. Отже, Гошовський підписує також повідомлення за № UA000066 та № 000067 і ТзОВ «ОСМА-Ойл» ввозить в Україну 3,044 тонн котлових залишків ангідриду малеїнової кислоти та 2,996 тонн нейтралізованих гудронних залишків з метою їх утилізації у топках котлів на Добротвірській ТЕС, що на Львівщині. Ці відходи надійшли згідно з угодою між фірмою Geohidrotery (Угорщина), фірмою «Roskop» Ins USA та «ОСМА-Ойл». Утилізації не відбулося. У вересні-жовтні 2004 року 27 вагонів гудронів перекочували на тимчасове зберігання до ДП «УВТК» ВАТ «Прикарпатбуд», що у Дрогобичі на Львівщині. А згідно з довідкою, наданою правоохоронцям керівництвом «ОСМА-Ойл» від 12.10. 2004 р. за №163-12/10-2, на «Прикарпатбуді» залишки ангідриду малеїнової кислоти не значаться. Тобто спритні ділки плутають свої сліди і починають розкидати небезпечну речовину по тих підприємствах, де згодилися «на певних умовах» її забрати. Так, частину відходів у кількості 1771, 250 тонн під виглядом модифікатора МГ відправлено ТзОВ «Регіон ПромСоюз». Перед цим «ОСМА-Ойл» нібито проводить аналіз відходів та отримує паспорт якості на НДГХП «Сірка». Однак керівник «Сірки» спростовує цю інформацію. Отже, правоохоронці наступили на хвіст аферистам, але надто вже хтось «сильний» прикриває їх. Тому вони продовжують свою злочинну діяльність. Під виглядом модифікатора МГ ця гидота потрапляє на ТОВ «Онікс» (Львівська область) — 3 000 тонн, до ВАТ «Покізол» (Львівщина) — 384 тонни, на ПП «Масьовкіна» (Івано-Франківщина) — 125 тонн та на Сумщину — «Середина-Бузький завод металургійного обладнання» — 1771 тонна. До того ж керівництво заводу, щоб заховати від людських очей цей вантаж, ховає його у заглиблення, засипає землею — і бульдозер розрівнює землю.

Нині у слідчих Генеральної прокуратори є достатньо доказів, щоб довести вину підозрюваних. Приміром, на того ж Ковті Мігая, угорця, засновника ПП «Озон», який прокручував оборудки з «Преміксом». Так, за словами Генерального прокурора України О.Медведька, «… під час розслідування беззаперечно доведено, що відповідними державними органами України дозвіл на ввезення промислових відходів (на «Премікс» — Авт.) не надавався, а суміш різноманітних речовин, які є промисловими відходами, ввезено на територію України під назвою «теплостійкий наповнювач «Премікс» за допомогою внесення до офіційних документів — вантажно-митних декларацій неправдивих відомостей щодо фактичного їх походження, що також утворює склад злочину…». «…Крім того, прошу Вас доручити відповідним Міністерствам розглянути питання про повернення незаконно завезених на територію України промислових відходів за рахунок постачальника, а також відшкодування державі заподіяних внаслідок цього збитків.

У разі необхідності Генеральна прокуратура України готова надати в установленому законом порядку відповідним державним органам усі необхідні для вирішення зазначених питань матеріали, отримані під час розслідування кримінальної справи (№ 8102305 — Авт.)…»

Здавалося б, хоч за «Премікс» хтось буде покараний. Поки що, курам на сміх, Берегівським райвідділом земельних ресурсів притягнуто до адміністративної відповідальності в.о. Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН М.Федорика та директора ТОВ «Дельта КМБ» І.Бака у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за те, що на територіях цих установ є відходи. Виконавці настільки дрібного калібру, що краще й не згадувати. А де ж головні «герої”? Схоже, ми про них так і не дізнаємося. Адже угорці офіційно відхрещуються від цієї справи, і, схоже, не допоможуть розкрити нам винуватців ні з угорської, ні з української сторін. До цього висновку можна дійти, ознайомившись із інтернет-звітом міністра охорони навколишнього природного середовища України Василя Жарти, який був в Угорщині в лютому 2007 року. Так, угорський міністр М.Першані заявив своєму українському колезі, «…що угорські компетентні органи проводили розслідування у цій справі і з’ясували, що сама по собі мінеральна суміш «Премікс» не є шкідливою, однак при неналежному зберіганні стає небезпечною…». Міністр заявив, що «…у випадку доведення факту невідповідності вмісту речовини даним, зазначеним у супровідних документах, винні особи понесуть покарання. Згідно з наявними в угорської сторони документами, угорське підприємство, яке завезло згадану суміш в Україну, мало всі необхідні дозволи, у той час як українська фірма, на адресу якої було поставлено цю речовину, порушила правила її зберігання…» Отже, угорці вмили руки — і ставлять на цьому крапку.

Таку ж крапку чомусь хоче поставити і наша Служба безпеки України. Есбеушники посилаються на те, що нібито в результаті офіційних перевірок обставин перевезення угорською компанією «ELTEX kft» на територію України небезпечних відходів «Премікс» фактів незаконної діяльності не виявлено. Натомість, за неофіційними даними, СБУ Закарпатської області перекваліфіковує цю кримінальну справу за ознаками злочину «контрабанда». До уваги не беруть результати експертизи, які кількаразово робила ГПУ, бо то ж не їхнє відомство. СБУ призначила ще одну комплексну матеріалознавчу експертизу ввезеної суміші, проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту екологічних проблем у Харкові. Ця експертиза продовжена до грудня 2007 року. Наразі бачимо відверте затягування у цій кримінальній справі. Певно, щоб ті, хто продавав Україну, мали час якось приховати сліди своїх злочинів, щоб і днем з вогнем не знайшли. Бо, як відомо, за українським законодавством, через п`ять років всі матеріали цієї справи можуть бути знищені…

А відтак в очах європейської спільноти ми перетворюємося на країну-сміттєзвалище. До речі, за утилізацію відходів в Європі платять до 15 000 доларів за тонну залежно від класифікації. В Україні ж значно дешевше можна збути екологічний непотріб. Чужі відходи — це ще й додатковий тягар для нашої економіки. Адже коштів немає для утилізації власних небезпечних речовин. За даними Генпрокуратури, «на частку України припала четверта частина загального обсягу забруднень колишнього Союзу (Україна займала лише 3% території СРСР). Кількість накопичених відходів становить 50 тис. тонн на 1 кв. км, що є найвищим показником у світі. Токсичні, радіоактивні відходи підприємств вугільної промисловості, хімічно-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичних, будівельних та аграрно-промислового комплексiв упродовж десятиліть практично не утилізуються та не знешкоджуються, їх маса становить 30 млрд тонн. Відходами зайнято понад 160 тис. га земель сільськогосподарського призначення, лісового фонду, прибережних захисних смуг». Нещодавно з’явилися повідомлення, що і по Дунаю через порт Ізмаїл ввозилися небезпечні відходи. Власне, все вищезгадане — це лише горішня частина айсберга, а скільки ще фактів таких злочинів — ніхто достеменно не скаже. Отже, допоки така безкарність існуватиме, екологічного Чорнобиля не уникнути.