Чи був Кашпіровський першим?

Ні. Власне, він лише першим скористався теле­бачен­ням. Однак знеболювання під сугестивним впливом здійсню­вали й у минулому столітті. «Бла­китних екранів» тоді ще не було.

Феноменальні здібності в цій справі виявила американка Мері Беккер-Едді. До 40 років ця жінка страждала на якусь за­гадкову хворобу: не будучи паралізованою, днями лежала, повністю перебуваючи на утри­манні в доброї сестри. З цього стану Мері вивів заїжджий мо­нах, котрий розвинув перед нею свою теорію: всі хвороби й навіть смерть людей від того, що вони недостатньо вірять у Бога. В «ро­з­слабленої» від цієї сентенції Мері прокидається шалена енергія: якийсь час вона пропагує разом зі своїм рятівником, а потім успішно спекується його й оголошує себе творцем «христи­янської науки».

Проповіді й книжки Мері Беккер-Едді, що являли собою рід­кісну суміш невігластва й палкої віри у власну правоту, справляли на суспільство диво­вижне враження. Лишилося ба­гато свідчень про те, що в гурт­ках послідовників Беккер-Едді проводилися операції без знебо­люючих засобів, до яких уже тоді було при­йнято вдаватися, до того ж пацієнти співали, сміялися і, взагалі, демонстру­вали стан цілковитого комфор­ту. Масово зцілю­валися хворі, які страждали на істерію.

Мері Беккер-Едді, окрім того, виявила непересічні бізнесові таланти, тож незабаром стала власницею пишної маєтності й величезного банкового рахунку. На її честь було побудовано храм.

Йшлося навіть про офіційне оголошення Мері Беккер-Едді святою, однак завадили всюди­сущі журналісти, котрі в біо­графії «рятівниці світу» розко­пали вкрай несимпатичні фак­ти. Зокрема, вона виявилася такою жадібною, що відмовила рідному синові, свого часу по­кинутому на чужі руки, в ста доларах, які той просив на лікування тяжкохворої дру­жини.

Окрім того, заперечуючи старість і навіть смерть, сама Мері Беккер-Едді в свої вісім­десят шість років уже не явля­ла живого підтвердження влас­них поглядів: на прес-конфе­ренції після низки газетних скандалів вона мала вигляд хворої й безнадійно знесиле­ної людини. Не допомогли ані діаманти, ані дорогі хутра. «Що ж це — ви недостатньо вірили в Бога чи все ж таки стали жертвою природного ходу подій?» — спитали її. Обурена таким зухвальством, цілителька спромоглася на останній сплеск енергії: ство­рила газету, яка мала стати слухняним речником її ідей. Однак незабаром вона помер­ла.

А газета існує й досі. Це «Крисчен саєнс монітор» — одне з найавторитетніших ви­дань Сполучених Штатів, яке, до речі, відзначається об’єктив­ністю й поміркованістю полі­тичної платформи. Важко пові­рити, що заснувала цю газету жінка, котра не визнавала нічого, крім власних переко­нань, і відзначалася такою при­страсною енергією, що на якийсь час зуміла повести за собою десятки тисяч людей.