Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Україна і стрічка мьобіуса

Мабуть, цьому нема кінця. БЮТ і НУ-НС переможно сповіщають про укладення шлюбу. Найзавзятіші, як завжди, попереду. У лідерки БЮТ сяють очі, В’ячеслав Кириленко скрегоче зубами. Перша усім своїм виглядом доводить, що найвижливіший етап пройдено. Другий — покірно похилив голову, адже його перевели на роль «посадженого молодого». Той, кого «сліпці сватають» — Арсеній Яценюк. Присутнім байдуже, що не по-людськи якось, аби погуляти. Відтак, яка різниця, по любові чи за розрахунком.

Усе робиться поспіхом. Спочатку називають 228 учасників дійства, які скріпили цей союз своїм «Так!». Ніби саме ця цифра щаслива. Незабаром з’ясовується, що їх було 227. Потім з’ясовується: щонайбільше — 225, були відсутні Арсеній Яценюк, Костянтин Жеваго й Іван Плющ. Останній залишився з важким серцем. «Якщо усі йтимуть у рів, то що, мені за ними йти?», — свого часу додав честі, сам того не бажаючи, колегам по блоку Іван Степанович.

Президент в ексклюзивному інтерв’ю Бі-Бі-Сі говорить, що кандидат на посаду голови парламенту Арсеній Яценюк буде здатний об’єднати парламент і забезпечити його ефективну роботу. Віктор Ющенко майже мадригал складає 33-річному міністру МЗС: «Це просто мудра людина, мудрий чоловік, який продемонстрував свою професійність — від мінекономіки і Нацбанку до міністерства закордонних справ». «Це людина, не зашорена догматом якоїсь вузької політичної орієнтації. Мені здається, що це надважливо. Бо інакше неминучим було б формування табору опонентів у парламенті. Думаю, це людина, яка найефективнішим чином може виконати консолідуючі функції у Верховній Раді», — гарячкує Глава держави.

У цьому ж інтерв’ю Віктор Ющенко вкотре намагається приспати пильність Юлії Тимошенко, проте його речитатив не позбавлений певних натяків. Він говорить: «З одного боку, я переконаний, що будь-який уряд, який буде сформований у майбутньому, чи уряд, про який ми зараз говоримо, це уряд Тимошенко, він повинен бути професійним… Але в будь-якому випадку я хотів би, щоб майбутній український уряд, зокрема Юлії Володимирівни, був професійним, щоб там не відбувалися експерименти, за які потім доводилося роками розплачуватися».

І потім — сама суть сказаного: «Я знаю, що у попередньому уряді Юлії Тимошенко було досить багато речей, які засвідчують неефективність управління. Починаючи від власне моделі управління, коли одним махом було загублено структури, які, до речі, мають займатися державним контролем, зокрема в газовій сфері до так званих вільних економічних зон. Можливо, тоді час такий був, що треба було робити і такі кроки». Це натяк…

Ющенко, як завжди, відвертий, прямий і послідовний. Одразу ж пригадується вже давно почуте від нього: «Я відверто скажу: торг за посади не гармонізує відносини, а принципи — гармонізують. Якби я сьогодні дістав з шухляди список і оприлюднив підготовлені ініціативи, якби ці ініціативи стали моєю позицією чи позицією блоку, — ми б стали свідками нездорових речей»…

Проте Юлія Володимирівна до цього готова. З відповіддю не забарилася. Успіх почала розвивати швидко. Восьмеро народних депутатів від БЮТ проводять прес-конференцію, де повідомляють широкому загалу, що їм обіцяли гроші за відмову від створення коаліції. Геннадій Задирко, Сергій Пашинський, Сергій Соболєв, Віктор Уколов, Юрій Одарченко, Юрій Прокопчук, Володимир Каплієнко і Валерій Гацько стверджують, що кожному з них пропонували від 5 до 10 млн доларів за те, аби вони не з’являлися на перше засідання Верховної Ради, не підписували коаліційну угоду і не голосували за обрання Прем’єр-міністра.

Під час прес-конференції оприлюднюються чотири невеликі відеосюжети, які нібито свідчать про факти переговорів з бютівцями, аби ті «зіграли проти своїх». У цих відеосюжетах з боку переговорників фігурують Олег Надоша і Володимир Сівкович (Партія регіонів), Сергій Тихонов (помічник віце-прем’єра Андрія Клюєва) та Михайло Бродський (один з лідерів Партії вільних демократів). Крім того, як алібі депутатам, які погодяться не входити до коаліції, пропонувалося, за їхніми словами, або покласти тих на лікарняне ліжко, або інсценувати побиття чи ДТП. Нардеп Уколов наголошує, що той обсяг записів, який було оприлюднено, не є повним.

Цього ж дня на «Свободі Савіка Шустера» «чесний» перебіжчик з Соціалістичної партії України, а сьогодні один з найближчих соратників Юлії Тимошенко стверджує, що «у рукаві партії є ще козирі».

Повернімося все ж до головного, полишивши поза увагою маніпуляції БЮТ, Народної самооборони і певних членів «Нашої України», — до питання тиску на Президента задля досягнення посад, в ім’я особистих амбіцій. Поговоримо про інтригу довкола посади голови Верховної Ради, прем’єра Арсенія Яценюка, Юлії Тимошенко…

Ну, насамперед Арсеній Яценюк... Партії регіонів, з одного боку, нібито й вигідне призначення на посаду спікера парламенту Арсенія, адже він доволі слабка фігура, легко підпадає під вплив. Досить пригадати його невпевнену поведінку під час голосування Кабінету Януковича щодо першого антиконституційного Указу Президента Ющенка про розпуск парламенту. З іншого боку — несамостійна фігура дуже швидко просувається.

Більшість упевнена, що Арсеній був і залишається людиною Віктора Балоги. І вважають, що знаються на стратегічних планах гравця. Але є й ті, кому інтуїція підказує, що це складна гра не Яценюка, а під Яценюка, що це інтрига з дальнім прицілом — Арсенія виводять на президентську пряму. Отже, всі ставимо на Яценюка?! Велика вірогідність, що парламент дасть «добро» Арсенію Яценюку, однак щодо крісла не спікера Верховної Ради, а Прем’єра.

Коаліційний шлюб не може бути довготривалим. Об’єднання довкола посад, а не довкола ідей, до того ж двох несумісних «осіб», нічого доброго не віщує. Однак і варіант «шведської сім’ї» нічого не вирішує. Це першим зрозумів Блок Литвина.

Віктор Ющенко має рацію, коли закликає всі парламентські сили порозумітися. Він говорить про «загальнонаціональну мету, мрію, якір, який об’єднав би всіх незалежно від того, якою мовою говориш, де народився, до якої політичної сили належиш». Однак не пояснює аудиторії, якою є ця мета. «Ми бачимо не тільки сценарій протистояння, а й сценарії, які породжують спекуляції, які не сприяють соборності нації», — зауважує Президент. (До речі, хотілося б почути думку Віктора Андрійовича, як досягти «соборності нації»? Вступити до НАТО? Зняти мораторій на продаж землі сільгосппризначення і обміняти одвічно українські землі на папірці американцю або синові Ізраїлевому? Стратегічні виробництва віддати іноземцям, а ринки — підприємцям з Піднебесної?)

Президент, безумовно, має рацію, що для проведення реформ необхідна консолідація більш як двох політичних сил. Проте він з острахом дивиться в майбутнє, адже йому навіяли, що у разі радикальних кроків він втратить підтримку електорату.

Сьогодні всі зусилля лідерки БЮТ спрямовані на оприлюднення дій Президента, його Секретаріату, НУ-НС, аби чинити тиск на незгодних. Такий собі публічний імперативний мандат. «І єдине дійсно, що я хочу, це щоб у парламенті не було таємних підковдрових голосувань, щоб всі депутати відповідали за свій голос», — вимагає Юлія Тимошенко.

Юлії Володимирівні конче необхідно дістатися прем’єрського крісла. І цього разу вона сама прорахувала всі ходи своєї гри. Тепер вона вирішуватиме, коли піти з посади і з чим піти. А те, що піде, — безсумнівно.

Тимошенко відверто і прямо про це каже. Проте, як гарно вона це робить: «Мені немає сенсу говорити те, що ми не плануємо робити, як іноді роблять інші політики. Ми повернемо заощадження за два роки. Якщо ми не повернемо ці заощадження — то складемо повноваження і підемо з влади».

Стратегію визначено, тактику обрано, психологічна готовність — стовідсоткова. Вона прорахувала всі ходи. А ви, пане Балога?

Валентин Лисенко,
політолог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com