Манія величі чи зловживання владою, або як районний державний виконавець заблокував виконання рішень господарських судів України

Висновок

науково-правової експертизи щодо порушення Державною виконавчою службою конституційних прав громадян, прав та законних інтересів юридичної особи в результаті ревізії та невиконання судових рішень.

Науковий експерт з правових питань, кандидат юридичних наук В.Перець (диплом ЮР №001419 від 19.ХІ. 1980 р.) та докторант МАУП В.Антонюк, на підставі заяви керівника Фермерського господарства «Дарина» Д.Руденко (надалі — «Стягувач»), належним чином здійснили науковий аналіз засвідчених копій судових рішень, наказу Господарського суду Харківської області, документів виконавчого провадження тощо задля надання експертного висновку з питань, наведених у розділі 2 цього дослідження.

1. Обставини справи. 19 липня 2004 року Господарський суд Харківської області (надалі — «Суд») виніс рішення про стягнення з Фермерського господарства (ФГ) «Людмила» (надалі — «Боржник») заборгованості та судових витрат (всього близько 34 000 грн) на користь іншого фермерського господарства — «Дарини». Рішення набрало чинності 20.10.2004 р.

17 грудня 2004 р. Суд видав Наказ про примусове стягнення з Боржника відповідних сум (надалі — «Наказ»). 24 грудня 2004 р. Наказ отримав відділ Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області (надалі — «ВДВС», «Державна виконавча служба»), але не виконав його до цього часу. Понад те, державні виконавці 2005 р. започаткували паперову «війну» проти усієї системи господарських судів України, фактично надаючи боржнику можливість приховати майно й ухилитися від виконання судового рішення. Стягувач розглядає дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби в контексті системних неприхованих зловживань української влади загалом і тих містечкових зловживань, що призвели до самогубства її батька — фермера Руденка, який за життя очолював «Дарину».

2. Дослідження

Питання 1. Чи зобов’язаний відділ Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області виконати Наказ Господарського суду від 17.12.2004 р.?

Відповідно до частини 5 ст. 124 Конституції України, «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковим для виконання на всій території України» у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-Х1У (надалі — «Закон 606-ХV). Спеціалізованим органом держави для примусового виконання судових рішень є Державна виконавча служба. Реалізація завдань Державної виконавчої служби — це професійний обов’язок її посадовців (ст.ст. 2, 5 Закону України №606 — XIV). Відділ Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області зобов’язаний виконати Наказ Господарського суду Харківської області, виданий 17 грудня 2004 р. на підставі судового рішення від 17.12.2004 р. у справі 29/239-04. ( ст.ст. 115 і 116 ГПК України).

Питання 2. Чи були у ВДВС правові підстави для відмови виконати Наказ у зв’язку з тим, що дата його видачі не збігалася з датою набрання чинності рішенням Суду?

10 січня 2005 р. відділ Державної виконавчої служби Дергачівського районного управляння юстиції Харківського області відмовив у прийнятті до провадження Наказу суду від 17.12.2004 р. з такого мотиву: дата видачі Наказу не збігається з датою набрання чинності рішенням Господарського суду, що суперечить статтям 85 та 116 ГПК України, а також роз’ясненню Президії Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 28.03.2002 р. № 04-5/365.

Наведене свідчить, що ВДВС відмовився виконати судове рішення з формальних підстав, що є неприпустимим. Існує процедура і практика виправлення технічних помилок і неточностей для запобігання ухилення боржників, інших порушників від виконання своїх господарських зобов’язань (наприклад, ст. 117 ГПК, п/п 3.10.1 Інструкції Мін’юсту України «Про проведення виконавчих дій»; надалі — «Інструкція»). Однак у випадку, який досліджується, спірний Наказ виписаний після набрання судовим рішенням чинності, а тому мотиви відмови у відкритті виконавчого провадження надумані.

По-перше, суд не порушив ст. 85 та 116 ГПК України. По-друге, суд дотримався вимоги Закону України «Про виконавче провадження», яким безпосередньо повинні керуватися державні виконавці. Так, відповідно до ст.ст. 18 та 18-1 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема наказу Господарського суду.

Дослідження форми, реквізитів та змісту Наказу від 17.12.2004 р. свідчить, що він повністю відповідає ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, Наказ містить дату видачі, дату і номер судового рішення, на підставі якого його видано, дату набрання чинності рішенням та терміну пред’явлення виконавчого документа до виконання. Вимоги про те, що дата видачі наказу має збігатися з датою набрання чинності судовим рішенням, в Законі немає. Зазначене підтверджує і п/п 3.6 Інструкції МЮУ, який зобов’язує державного виконавця відкрити виконавче провадження, якщо виконавчий документ відповідає ст. 19 Закону №606 — XIV.

 Надуманим є посилання ВДВС на роз’яснення Вищого господарського суду України. У пункті першому роз’яснення Президії цього суду від 28.03.2002 №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» записано: «Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням чинності. Отже, дата видачі Наказу має збігатися з датою набрання рішенням чинності». Граматичне та змістовне тлумачення цих двох речень свідчить, що Президія акцентує увагу судів на тій принциповій обставині, що наказ не може бути виданий одразу після винесення рішення, а тільки після набрання ним чинності. До того ж роз’яснення щодо збігу дат стосується не правових, а внутрішньосудових організаційних питань, до яких не має стосунку Державна виконавча служба. Як бути, наприклад, коли в день набрання рішенням чинності Стягувач не звернувся в суд за Наказом, а сам Суд не вчинив формальну дію — не виписав Наказ і не вклав його в справу чи не відправив поштою Стягувачу? Відмова виписати наказ після набрання чинності судовим рішенням суперечила б закону і здоровому глузду, а оформлення наказу «заднім числом» є фальсифікацією. Також відомо, що в роз’ясненнях Президії ВГСУ оприлюднюється правова позиція цього суду, і вона не є обов’язковою для судів нижчих інстанцій. Останні можуть мати і реалізовувати в судових рішеннях свою правову пропозицію.

У ст. 5 Закону «Про виконавче провадження» чітко виписано права і обов’язки державних виконавців. Право вступати в правові суперечки з судом, блокувати виконання судових рішень, зокрема шляхом їх оскарження, законом не передбачено, тобто посадовці ВДВС перевищили надані їм права. Обов’язок державного виконавця — виконати судове рішення. Ця обставина є визначальною і в постанові Пленуму ВСУ від 26.12.2003 р. №14.

Питання 3. Чи свідчать надані експертам документи про корупційні дії працівників ВДВС, їх зловживання владою на користь Боржника?

Для відповіді на поставлене запитання надаємо хронологічний аналіз дій ВДВС.

1) ВДВС судовий Наказ отримав 24.12.2004 р., про що зроблено і засвідчено штампом його секретаріату запис. Відповідно до частини 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», «державний виконавець у 3-денний термін з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження». Однак наявні документи свідчать, що, порушуючи закон, Державна виконавча служба тримала Наказ без руху 18 днів, після чого 10.01.2005 р. відмовила у відкритті виконавчого провадження з підстав, які наводилися під час аналізу другого питання цього Висновку. Виправдання можуть бути різними, але у виконавчому провадженні кожен день затримки часом призводить до неможливості виконати судове рішення.

2) 25.07.2005 р. Господарський суд Харківської області за скаргою Стягувача постанову ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження скасував. 29.07. 2005 р. ФГ «Дарина» повторно передає відділу Державної виконавчої служби Наказ від 17.12.2004 р., що підтверджено відповідним записом, засвідченим штампом цієї державної установи.

3) 2 серпня 2005 р. ВДВС відкриває виконавче провадження і через 16 днів (18.08.05 р.) направляє кілька запитів в різні організації щодо наявності у ФГ «Людмила» майна. Однак системний аналіз наявних документів свідчить, що і винесення ВДВС постанови, і запити були формальними, тобто без мети реально виконати судове рішення. Зазначене підтверджується таким:

а) 8 серпня 2005 р. голова ФГ «Людмила» В.По­здняков передав державному виконавцю власноруч написану «Пояснювальну записку», в якій стверджував, що фермерське господарство у стані ліквідації, рахунки в банківській установі закрито, розірвано договори оренди землі. Однак державний виконавець не витребував пояснення В.Позднякова про долю 12,41 га землі приватної форми власності, сільськогосподарської техніки, зібраного врожаю, можливої державної реєстрації нової юридичної особи та передачі їй усіх активів ФГ «Людмила» для ухилення від виконання судового рішення та з інших питань. Зараз, за твердженням Д.Руденко, на базі і з використанням майна «Людмили» продовжує працювати фермерське господарство під керівництвом В.Позднякова. Цей факт потребує перевірки;

б) надані експертам документи свідчать, що Державна виконавча служба зосередила свої зусилля не на виконанні судових рішень, а на їх скасуванні і штучному відтягненні реальної роботи у справі виконавчого провадження, що підтверджується фактичними діями:

— формально виконавши ухвалу суду від 12.07.2005 р., тобто відкривши виконавче провадження, ВДВС оскаржив це рішення в касаційному порядку. До того ж Скаржник вимагав скасувати не тільки ухвалу від 12.07.2005 р., а й незаконно втрутився в спір суб’єктів господарювання, вимагаючи прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог ФГ «Дарина». У порушення процесуальних норм, ВДВС до касаційної скарги не додав справу виконавчого провадження, про що зазначив Вищий господарський суд України в Ухвалі від 21.09.2005 р., повернувши скаргу Скаржнику.

— порушивши терміни оскарження, ВДВС 11.10.2005 р. направляє у Вищий господарський суд України повторну аналогічну касаційну скаргу, стверджуючи, що усунув вади першої. Однак знову не додає до скарги справу виконавчого провадження. Ухвалою від 7.12.2005 р. ВГСУ вкотре повертає касаційну скаргу ВДВС.

— вдруге не направивши разом з касаційною скаргою справу виконавчого провадження у ВГСУ, посадовці Державної виконавчої служби фактично засвідчили своє розуміння незаконності скарг, їх безперспективність та намагання виправдати свою виконавчу бездіяльність.

Складнішим для оцінки експертів є пояснення мети включення ВДВС в касаційну скаргу абсолютно не правової вимоги скасувати не тільки ухвалу, а й «базове» рішення Суду, яким визнано борг ФГ «Людмила». З погляду логіки воно могло бути розраховане на демонстрацію власної активності перед Боржником.

Питання 4. Чи містять дії посадовців ВДВС ознаки злочину чи інших корупційних дій?

Аналіз наданих експертами матеріалів свідчить, що Ревізія та супротив виконання Державною виконавчою службою судових рішень мають такі наслідки:

1.         Посягання на авторитет судової влади та фаховість суддів.

2.         Невиконання рішення Суду, яке призвело до:

а) порушення прав та законних інтересів ФГ «Дарина», а також прав фермера Д.Руденко та пайовиків;

б) позбавлення фінансових засобів ФГ «Дарина» для належного виконання статутних завдань.

3.         Компрометацію органів Державної виконавчої влади, створення ситуації, що призвела до підозри в корупційних діях посадовців.

4.         Ігнорування вимог Конституції та законів України, підзаконних нормативних актів. Наприклад, 11.10.2005 р. старший державний виконавець склала Акт, що в будинку за юридичною адресою ФГ «Людмила» немає майна, яке є власністю останнього. Із неналежно складеного Акту можна зробити висновок, що в будинку майно було, але належало особисто В.Позднякову. Однак обов’язком державного виконавця було зробити опис майна та накласти на нього арешт. Тільки суд мав право прийняти рішення, кому належить виявлене в офісі фермерського господарства майно.

Дії службових осіб ВДВС спричинили тяжкі наслідки. Ті з них, що стосуються невиконання судового рішення (Наказу), підпадають під ознаки ст.367 КК України (службова недбалість). Незаконне намагання скасувати судове рішення, започаткування і підтримання складних і тривалих судових процедур може бути кваліфіковано за ст. 365 КК України «Перевищення влади або службових повноважень». Однак експерти не можуть робити висновки щодо умислу та мети тих чи інших дій (бездіяльності) службових осіб ВДВС. У цій частині наші висновки попередні. Вони лише свідчать про наявність підстав для порушення кримінальної справи та її розслідування.

Питання 5. Чи несе держава Україна матеріальну і моральну відповідальність за незаконні дії Державної виконавчої служби?

Пленум ВСУ в частині 5 п. 21 постанови від 26.12. 2003 р. №14 роз’яснив: «Під час розгляду позовів… юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст.11 Закону №202/98 — ВР, ст.86 Закону №606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні органи Державного казначейства України».

3. Узагальнюючий висновок: системні порушення ВДВС Конституції і законів України дають підстави ставити питання про порушення кримінальної справи та відшкодування за рахунок державного бюджету завданих Стягувачу збитків.

 В.Перець
В.Антонюк