ВІДЧИНЯЙТЕ ВОРОТЕЧКА — КОЛЯДА ІДЕ!

Міжрегіональна Академія управління персоналом щиро вітає своїх студентів, викладачів та працівників з наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим. Зичить здоров’я, щастя та успіхів в особистому житті , а також всіляких гараздів. Нехай у наступному році збудуться всі ваші мрії.

У Різдвяного свята є особливий зміст, який вкладали у нього прадавні українці, які сповідували язичництво. Цей глибинний зміст дійшов до нашого часу в обрядових дійствах, пов’язаних з Різдвом Всесвіту. Святкування відбувалося на межі грудня-січня на честь вшанування Прадерева Всесвіту, яке у світоглядних уявленнях наших пращурів утотожнювалося з образом Молочного (Чумацького) шляху. Головним святковим атребутом була і залишається прикрашена вогниками та яскравими кульками ялинка, що символізує небесні зорі. Ялинка — прадерево, образ якого зберігся під назвою «гільце».

Обов’язковим атребутом Різдва Всесвіту був Дідух — сніп жита або пшениці. Астральним уособленням Дідуха є Місяць. Праслов’янська назва Дідуха майже ідентична із праіранською — Дадвах (Бог-творець).

Вважалося, що з появою перших зірок сузір’я Перуна у богині Лади народжується немовля, місячне божество Василля ‑ бог зимового сонцестояння. Святкуючи день народження сина Лади — Коляди, українці вірили у відродження творчих сил природи, що втілювалося у Дідуху — необмолочених колосках, готових дати нове життя — хліб, коровай, як символ продовження роду.

Святкування розпочиналося 12 грудня (за старим стилем), або 25 грудня (за новим стилем). Господарі щодня мали відкладати по одному полінцю, щоб до Щедрого вечора зібрати дванадцять. Ними затопляли піч на Свят‑ вечір. У переддень Свят-вечора ніхто не вживав їжі доти, доки не сходила Зірка (Венера). Це символізувало, що Сонце вступило у головне сузір’я — Перуна (Стрільця).

Коли Сонце проходило центральні зірки сузір’я, урочисто святкувалося народження Місяця (Молодика, Коляди, Василля), під час якого після появи на небосхилі зірки‑ Вістунки, прадавні українці розпочинали святкувати Щедрий вечір. Господинею на покуті ставився сніп — Дідух, і залишався там до Меланки — вечора з 13 по 14 січня (за новим стилем).Незмінними атрибутами свята були пшеничні стебла і сіно, хліб, кутя, мед, узвар, 12 пісних страв.

Святкувати починали у родинному колі з того, що перед вечерею господар запалював лампаду й свічі, читав у голос замовляння і окурював святково-прибрану (побілену і прикрашену рушниками хату) пахучими травами. На покритому вишитою скатертиною столі викладалися дванадцять страв, які підносила господарю господиня. На правому кутку столу ставився узвар, подавався пісний борщ, пироги з гречкою та грибами, пісні вареники, велика рибина. Все це накривали зверху скатертиною і родина вирушала на обхід обійстя: хлів, город, сад. Худобі давали по жмені зерна, а у садку виконувався обряд розбудження плодових дерев. Так, господар замахувався на дерево сокирою, погрожуючи зрубати його, якщо не вродить улітку. Постукуючи по дереву він промовляв: «Не будеш родити, мушу зрубати!» Це дійство несло алегоричний смисл: сокира символізувала блискавку (атрибут Перуна), а плодове дерево виступало в цьому обряді як символ Прадерева Всесвіту, яке мусить родити, щоб не припинялося життя.

Після «обходу» родина поверталася до світлиці, де розпочинала святкову вечерю. Розташування за столом теж мало свої традиції: біля куті сідав старший чоловік, поряд з ним — другий по старшинству, з іншого боку — старша із жінок, і далі — по старшинству у родині. Трапезу починав батько, потім мати, старший брат і т. д. Потім, стоячи, починали ділити рибу. Батько промовляв наступне: «Не гнівіться на Дніпро, щоб не гнівився Дніпро на вас» (або називав іншу річку). Далі господар звертався до всіх членів родини:

«Сідайте, діти, щоб сідали рої, щастя і все добре в нашій стороні».

Присутні сідали знову за святковий стіл, пили узвар, тричі куштували кутю, пригощалися книшами. Після вечері батько читав подячну молитву:

«Дякуємо Всевишній Зорі, Дані і Коляді, Всесвіту і Василлю, всьому посполу!»

Цього вечора діти відвідували близьких родичів, хрещених батьків, приносили їм вечерю: калач, кутю з медом та книші з маком.

Зі святами Різдва Всесвіту тісно пов’язані колядки і щедрівки. Це аграрно-магічні співи, які супроводжували святковий ритуальний обхід дворів поселян так званою «дружиною» колядників. Ці співи позначені жанровою своєрідністю, піднесеною емоційністю, урочистістю і здоровим гумором. Молодь, яку очолював «береза» — ватажок разом з троїстими музиками та бутафорською зіркою заходили до кожного двору, колядували і віншували. Одночасно відбувалися й ігрища — «Коза», «Плуг», «Зірка». Щедрівки співали під вікнами односельчан дівчата і дітлахи. Основним змістом колядок було прославляння господаря та його родини, побажання достатку «в хаті, у полі, у коморі і на дворі». Дітлахи виспівували отакої:

«Коляд-коляд, колядниця,
добра з медом паляниця,
а без меду не така,
дайте, дядьку п’ятака.
А п’ятак не такий,
дайте, дядьку, золотий!».

Дорослі починали колядувати, звертаючись до господаря:

«Чи вдома-вдома пан господар дому?
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
Чи вдома-вдома та й господиня?
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
Чи вдома-вдома й уся родина?
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!

У різних регіонах України побутують диференційовані щедрівки. Наприклад: щедрівка дитяча «Бігла теличка», яка носить жартівливий характер:

«Бігла теличка
До березничка,
Та у дядьків двір.
Дай, дядьку, пиріг!
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога
Та виведу на моріг
Та викручу правий ріг.
Сюди ріг, туди ріг,
Дай, дядьку, пиріг!

Щедрівку на хлопця «Ой у полі край дороги» співають у дворі, де мешкає парубок, називаючи його власне ім’я:

«Ой, у полі край дороги,
Щедрий вечір, святий вечір!
Іван ходить, коня водить.
Щедрий вечір, святий вечір!
Коня водить, сіно косить.
Щедрий вечір, святий вечір!
Прийшов до нього батько його,
Щедрий вечір, святий вечір!
Коси сіно, мій синочку,
Щедрий вечір, святий вечір!
Буде тобі три дороги,
Щедрий вечір, святий вечір!
Одна дорога до батенька,
Щедрий вечір, святий вечір!
Друга дорога до матінки,
Щедрий вечір, святий вечір!
Третя дорога до милої,
Щедрий вечір, святий вечір!
До батенька по шапочку,
Щедрий вечір, святий вечір!
До матінки по сорочку,
Щедрий вечір, святий вечір!
До милої по хусточку!»

Щедрівка на дівчину «Качалася грудка снігу» співається у дворі, де мешкає дівчина, притому називається її власне ім’я:

«Качалася грудка снігу,
Щедрий вечір, святий вечір!
А в тій грудці гречна панна,
Щедрий вечір, святий вечір!
Гречна пана, Панна Лариса.
Щедрий вечір, святий вечір!
Держить ключі в правій руці.
Щедрий вечір, святий вечір!
А ви ключі не бріжчите,
Щедрий вечір, святий вечір!
Мого браття не будіте,
Щедрий вечір, святий вечір!
Моє браття полювало,
Щедрий вечір, святий вечір!
Пізно спати полягало.
Щедрий вечір, святий вечір!»

В Україні побутують щедрівки й на дівчину, що на виданні. Наприклад, «Ой, сосно-сосно, не шуми тосно»:

«Ой, сосно-сосно, не шуми тосно,
Ой, дай Боже!
Ой, як же мені та й не шуміти,
Ой, дай Боже!
Ой, на вершечку сам сокіл сидить,
Ой, дай Боже!
Сам сокіл сидить, далеко видить.
Ой, дай Боже!
Ой, видить-видить на синє море.
Ой, дай Боже!
На синім морі корабель пливе,
Ой, дай Боже!
А в тому кораблі — панна Лариса.
Ой, дай Боже!
Що вона діє — платтячко шиє.
Ой, дай Боже!
Ой, як діжду доньку віддавати,
Ой, дай Боже!
Місяць та Зоря будуть світити,
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Відгомін далеких чумацьких часів носить щедрівка «Ой, за горою, за кам’яною»:

«Ой, за горою, за кам’яною,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!
Там збиралося три товариши,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!
Перший товариш — це ясне Сонце,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!
Другий товариш — це ясний Місяць,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!
Третій товариш — це дрібний дощик,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!
А Сонце каже: як я ізійду,
Возрадуються старенькі і діти маленькі,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!
А Місяць каже: як я ізійду
Возрадуються воли у возі,
Воли у возі, чумак в дорозі,
Щедрий вечір,ой, добрий вечір!
А дощик каже: як я ізійду
Три рази в маю,
Возрадується жито-пшениця,
Жито-пшениця — всяка пашниця,
Щедрий вечір, ой, добрий вечір!»

Всі ці обрядові дійства, колядки та щедрівки повинні забезпечити добробут родини у новому році. Сьогодні ж колядники виспівують:

«Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Рік Новий народився!
Застеляйте столи та все килимами.
Кладіть паляниці з ярої пшениці!
Хай святкує з нами вся наша родина!
Вся наша родина — славна Україна!
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Рік Новий народився!

На порозі Різдвяних та Новорічних свят побажаємо собі прилучитися до відродження пра­давніх українських традицій — справжніх перлин народної мудрості, щоб зачерпнути Вселенської енергії Космосу, озорити власну душу світлом добротворчої наснаги і жити у повній гармонії з природою, набиратися її життєдайної сили.

Клара Соколовська