Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Справедливість» за Ніколаєнком

Наша газета неодноразово писала про найодіознішу фігуру в освітянській галузі України С.М. Ніколаєнка — багаторічного народного депутата від Соціалістичної партії України і, на велике нещастя для України, міністра освіти і науки у 2005—2007 роках.

Відомо, що СПУ, а разом із нею і С.М. Ніколаєнко на дострокових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року зазнали нищівної поразки, яка цілковито й остаточно поховала будь-які надії цієї зрадницької політичної сили і недолугого нардепа на політичне майбуття.

Хоча С.М. Ніколаєнко вже не є міністром і ніколи, сподіваємося, ним не буде, все ж таки вважаємо за необхідне надрукувати цей матеріал, який проливає світло на незаконні оборудки колишнього «чесного», «порядного» і «непідкупного» нардепа — міністра-соціаліста.

Заслужений діяч науки і техніки України, професор Полтавського університету споживчої кооперації України Юрій Жук у статті «Якою бути нашій школі» (Персонал Плюс, № 45 (248), 21-27 листопада 2007 року) досить точно охарактеризував проблему освіти в Україні де, зокрема, торкнувся ілюзій про безплатну освіту, які брехливо культивують перед виборами деякі кандидати у народні депутати України, а також теми «тому дам, а тому не дам» при розподілі міністрами, на кшталт п. Ніколаєнка, коштів, передбачених держбюджетом на освіту.

Аби до чергових чи позачергових парламентських виборів таких ілюзій стало менше, варто читачеві — майбутньому виборцю ознайомитися з «прийомом» до вищих навчальних закладів за системою п. Ніколаєнка, якою він користувався тривалий період, аж до призначення на міністерську посаду.

Система дуже проста. За цією системою до вищих навчальних закладів потрапляли діти батьків, які працювали і працюють на п. Ніколаєнка.

Ось кілька прикладів для переконання.

В смт Нижні Сірогози, що на Херсонщині, живе подружжя вчителів Ольга та Володимир С’єдіни. Щоб забезпечити у 2000 році вступ свого сина Дмитра на навчання до Одеської національної юридичної академії, ще з 1999 року вони почали працювати на п. Ніколаєнка. На той час Ольга С’єдіна вчителювала в Нижньосірогозькій ЗОШ I-III ступенів, а Володимир С’єдін займався підприємницькою діяльністю. Вони усіма засобами пропагували ідеї соціалізму від Олександра Мороза у своєму районі й розхвалювали народного депутата України Станіслава Ніколаєнка. І ось настав відповідальний для батьків час — син Дмитро отримав атестат про повну середню освіту з відзнакою. Турботлива мама одразу склала звернення до свого благодійника з відповідним проханням:

«Шановний Станіславе Миколайовичу!

Мій син, С’єдін Дмитро Володимирович, у поточному році закінчив Нижньосірогозьку ЗОШ І–ІІІ ступенів із золотою медаллю. Бажає продовжити навчання в Одеській національній юридичній академії на судово-прокурорському факультеті.

Прошу Вашої підтримки при вступі до академії на бюджетну форму навчання.

З повагою Ольга С’єдіна».

Станіслав Миколайович не забарився з розглядом цього прохання і вручив своє відповідне депутатське звернення президенту цього ВНЗ та ще й народному депутату України Сергію Ківалову.

Президенту Одеської національної
юридичної академії
професору Ківалову С.В.

Шановний Сергію Васильовичу!

Глибоко поважаючи Вашу діяльність по підготовці фахівців-юристів, прошу сприяти С’єдіну Дмитру Володимировичу з смт Нижні Сірогози Херсонської області при вступі до очолюваного Вами навчального закладу на навчання за державним замовленням.

С’єдін Д. В. загальноосвітню школу закінчив із золотою медаллю, має рекомендацію прокуратури області. Батьки — бідні вчителі дали знання сину, виховали його працелюбним та порядним.

Буду вдячний за допомогу.

З повагою,
С.Ніколаєнко.

Так, завдяки Станіславу Ніколаєнку Дмитро С’єдін став студентом-бюджетником славної академії, яку закінчив і, на відміну від випускників, які без жодного депутатського впливу самостійно вступили та закінчили МАУП, отримав диплом.

Після вступу сина Дмитра на навчання до Одеської юракадемії Ольга Валентинівна не полишила п. Ніколаєнка, адже підростає другий син Юрій. Взимку 2001 року вона очолила районну партійну організацію СПУ, а в 2005 році її призначили начальником відділу освіти Нижньосірогозької райдержадміністрації. Свавіллям щодо досвідчених педагогів та керівників освітніх закладів району розпочала свою кар’єру на цій посаді Ольга С’єдіна. Головними чинниками, якими визначається відповідність директора чи його заступника займаній посаді, стали відданість їй, Станіславу Ніколаєнку та СПУ. Про її діяльність на цій посаді згадує Іван Ілляш у своїй статті «З’їдені», яка надрукована в «Голосі України» 13 жовтня 2007 року. Добре, що «з’їдені» герої Івана Ілляша залишилися живі, чого не можна сказати про колишнього директора Степненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Миколу Рудника, якого було безпідставно звільнено із займаної посади і доведено до серцевого нападу Добре серце чуйної людини, чудового педагога та організатора освіти не витримало наруги над освітянською галуззю району й зупинилося ще в досить молодому віці. Не знав він, що фактично підписує собі смертний вирок, агітуючи вчителів школи та односельців голосувати в 1994, 1998, 2002 роках за кандидата в народні депутати України Станіслава Ніколаєнка.

Упродовж тривалого часу головував у колгоспі та КСП «Дружба» села Дружбівка Іванівського району Херсонської області Микола Пожидаєв. Добре голосували селяни за кандидата в народні депутати України Станіслава Ніколаєнка. Була в цьому певна заслуга голови господарства, Микола Олександрович, неодноразово нагадував про це народному обранцю, звертаючись до нього спочатку в часи, коли треба було поновлюватися на посаді після чергового вердикту селян, а потім як донька Юля отримала атестат про закінчення школи. Ось тоді Микола Олександрович вручив народному депутату України Станіславу Ніколаєнку звернення з відповідним проханням:

«Уважаемый Станислав Николаевич!

Моя дочь, Пожидаева Юлия Николаевна, в этом году закончила Дружбовскую среднюю школу I–IV ступени на «4» и «5». Имеет желание учиться в Мелитопольском государственном педагогическом университете.

Прошу Вас оказать помощь в поступлении на обучение в университет за счет госбюджета.

С уважением, Пожидаев М.»

Для підвищення результативності Станіслав Ніколаєнко використав своє службове становище і як секретар Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України направив звернення ректору Мелітопольського державного педагогічного університету Івану Аносову з проханням підтримати при вступі до ВНЗу доньку селянина.

Ректору
Мелітопольського державного педагогічного університету
Аносову І.П.

Шановний Іване Павловичу!

Глибоко шануючи Вашу діяльність на посаді ректора по підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів, прошу підтримати при вступі до університету дітей селян із трудонедостатніх районів Херсонщини:

Васякіну Юлію Олександрівну із смт Нижні Сірогози, нагороджена срібною медаллю, має цільове направлення, успішно здала вступні іспити на факультеті довузівської підготовки. Бажає навчатися за спеціальністю: географія та історія;

Пожидаєву Юлію Миколаївну із с. Дружбівка Іванівського району. Дівчина відмінно закінчила школу, має педагогічні здібності. Бажає навчатися за спеціальністю: дошкільне виховання, початкове навчання.

Були б вдячні за допомогу.

З повагою,
С. Ніколаєнка.

 

Так донька Миколи Пожидаєва з благословення Станіслава Миколайовича стала черговим студентом-бюджетником.

Аналогічно вступали на навчання до ВНЗ діти багатьох членів дільничних виборчих комісій, спостерігачів на минулих парламентських і президентських виборах.

Як бачимо, передвиборні обіцянки про безоплатну освіту — це не що інше, як безсоромний обман народу Станіславом Ніколаєнком і соцпартією. Нині цей обман триває, бо нічого не буває безплатного — все коштує і оцінюється відповідною частиною життя людини, яку вона витрачає на досягнення конкретної мети. Одні працюють на таких панів, як Ніколаєнко, інші змушені давати хабарі. Навчання за державні кошти більше необхідне саме таким народним депутатам та міністрам, що звикли тягнути кошти з державного гаманця на власні потреби, в тому числі й на забезпечення «здешевлення» виборчих кампаній.

Не випадково вже колишній міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко разом 31 народним депутатом України, соціалістами Миколою Садовим і Миколою Рудьковським розв’язав ганебну для самої України акцію проти студентів — випускників МАУП: спочатку заборонив видавати їм дипломи, а потім брутально порушує і не виконує рішення Господарського суду Києва від 8.08.2007 року про видачу дипломів державного зразка випускникам 2005/2006 навчального року. Адже очевидно, що згаданих вище прохань про «підтримку» чи «сприяння» при вступі до ВНЗ він ніколи не направить ні Георгію Щокіну, ні Миколі Головатому. Про це знав також сам Олександр Мороз, який за рік головування у Верховній Раді України нічого не зробив, щоб міністр-однопартієць виконав не тільки вимоги законів, Конституції України, а й просто свій громадянський обов’язок.

Залишається сподіватися, що новопризначений міністр освіти і науки України оперативно «розбере завали» свого попередника і виправить ситуацію в стосунках міністерства з МАУП. На щастя, Президент України Віктор Ющенко разом з демократичною коаліцією правильно оцінили «заслуги» Станіслава Ніколаєнка і, незважаючи на інспіровану самим Ніколаєнком кампанію щодо залишення його на посаді керівника Міносвіти, відправив його на відпочинок, щоб дешевше було для держави.

Микола Словенко
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com