Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Поліський месник

100 років тому народився Тарас Бульба-Боровець

Тарас (за деякими даними — Максим) Дмитрович Боровець (Тарас, Ристриченко, Байда, Бульба Тарас) народився 9 березня 1908 року в селі Бистричі Березнівського району на Рівненщині.

Не маючи змоги навчатися у школі через скрутне матеріальне становище сім’ї, Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. Багато читав, цікавився політикою. Доречно сказати, що ситуація на тогочасному Поліссі дуже сприяла політизації людей. Після революції та громадянської війни величезні маси населення було буквально кинуто у вир політичного життя. На Поліссі з’явилося багато партій, спілок, угруповань. Сприяло цьому і те, що населення Полісся й Волині, особливо селянство, було православним. На думку багатьох дослідників, православ’я порівняно з католицизмом є демократичнішим, сприяє розвою політичного плюралізму.

Розмаїття думок і поглядів не могло не торкнутися і Тараса Боровця. Вирішальну ж роль у залученні його до політики відіграв сотник Василь Раєвський, він познайомив Боровця з полковником колишньої армії УНР Іваном Литвиненком. Саме за його дорученням Тарас кілька разів нелегально переходив кордон з СРСР. Там він на власні очі побачив організований більшовиками голодомор українського народу. Свої враження від побаченого Тарас Боровець описав у творі в п’яти томах «Людоїди».

Майбутній отаман засновує невелику підпільну організацію «Українське Національне Відродження», яку сам і очолив. У червні 1934 року українські націоналісти вбили польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Прокотилася хвиля арештів. Захопила вона і Тараса Боровця. Крім зв’язків з ОУН, на суді йому було інкриміновано написання книги антипольського спрямування «Пан депутат у Сеймі», де він висміяв польську парламентську «демократичну» систему. Боровця кинули на три роки в концентраційний табір у Березі Картузькій.

Там він познайомився з багатьма відомими націоналістами. За зразкову поведінку Боровця звільнили достроково навесні 1935 року. Однак утиски і переслідування польською владою не припинялися. 1937 року йому було наказано переїхати вглиб Польщі. Боровець переїздить до Варшави. Польсько-німецька війна застала його у столиці Польщі. Там він стає свідком напливу втікачів із Західної України, яка у вересні 1939 року опинилася під Червоною Армією.

Деякий час Тарас Боровець працює у Варшаві в допомоговому комітеті. Проте через напружені стосунки з керівництвом залишає його і переїздить до Кракова.

1 серпня 1940 року він переходить кордон між Німеччиною і Радянським Союзом. Під час війни створює повстанські загони. У березні-квітні 1943 року він веде переговори зі штабом УПА-Північ, однак пропозицію про входження його загонів у єдиний повстанський рух Бульба-Боровець відхилив. У липні 1943 Бульба-Боровець перейменував очолювані ним загони в Українську Народно-Революційну Армію і створив спільно з І.Мітрингою Українську Національно-Демократичну Партію. У серпні 1943 року УНРА була роззброєна частинами Української Повстанської Армії.

Наприкінці листопада 1943 року Боровця заарештувало у Варшаві гестапо й ув’язнило у концтаборі Заксенхаузен. Звільнений у вересні 1944 року, він з 1948 року жив як емігрант у Канаді. Видавав журнал «Меч і Воля», створив Українську Національну Гвардію. Помер 15 травня 1981 року, похований у Нью-Йорку. Автор спогадів «Армія без держави».

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com