Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Хто перетворює Україну на рай для педофілів?

У цивілізованому суспільстві злочини на грунті педофілії, себто збоченого сексуального потягу до неповнолітніх, цілком заслужено вважаються наймерзеннішими. Навіть кримінальне середовище з його своєрідною моральністю не сприймає цей різновид злочинців рівними собі. Навпаки — фізичні розправи, а то й убивства засуджених педофілів у «зонах» — явище мало не повсякденне.

У Російській імперії, принаймні до початку ХХ століття, схоплені на гарячому педофіли часто-густо накладали на себе руки ще до суду — аби не ганьбити рідних і близьких.

Відтак воістину громом з ясного неба прозвучало інтерв’ю представника однієї з громадських правозахисних організацій України кореспонденту «Радіо-Ера» про рівень сексуального насильства над дітьми у нашій начебто цивілізованій європейській державі.

Збоченці-педофіли з усього світу вже відверто називають Україну раєм для таких, як вони. Спробуємо висвітлити лише один, але, на думку автора, суттєвий аспект цієї проблеми.

Розкриємо нинішній Кримінальний Кодекс України і порівняємо відповідний розділ, де йдеться про покарання за сексуальні злочини з аналогічним розділом Кримінального Кодексу Української РСР. Перше враження: сучасний розділ редагували адвокати отих самих педофілів. І це не гіперболізація. Згідно з радянським КК, лише згвалтування неповнолітньої, навіть якщо воно не потягло за собою смерті жертви, передбачало для певних категорій злочинців смертну кару. А мінімум — 15 років позбавлення волі. Сьогодні ж виродкові, який згвалтує і вб’є дитину, не загрожує довічне ув’язнення. На практиці він відбудеться 12 роками позбавлення волі з правом на дострокове звільнення!

Радянський Кодекс передбачав за розтління неповнолітніх від 5 до 8 років таборів, де життя для цієї категорії ув’язнених оберталося на пекло. Нинішні гуманісти-законодавці «відписали» цим наймерзеннішим двоногим лише три роки ОБМЕЖЕННЯ волі. Відчули різницю між позбавленням волі і її обмеженням?

Що ж до судової практики стосовно педофілів, то тут залишається тільки розвести руками. Практики захисту свідків і потерпілих у нас не існує. Слідство і суд, якщо вдається до нього дожити, перетворюються на повторні тривалі психологічні тортури над малолітньою жертвою дорослого маніяка. Один лише приклад: судили гвалтівника, котрий познущався над кількома десятками дітей. Суд першої інстанції засудив його до восьми років колонії, Апеляційний суд знайшов «пом’якшувальні обставини» — злочинець, виявляється, має звання Героя Соціалістичної Праці СРСР. Відтак — 6 років ув’язнення з правом дострокового звільнення вже через 3 роки.

То що ж це діється? А ось що. У сучасному світі ліберальних цінностей, куди пересічних українців посилено тягнуть на налигачі, мов ту худобу, дитяча проституція, дитяча порнографія, «секс-тури» для педофілів уже давно є потужною, хоча й підпільною ІНДУСТРІЄЮ. Там крутяться гігантські кошти, що не поступаються, приміром, прибуткам від нелегальної торгівлі наркотиками.

Шокуюча лібералізація кримінальної відповідальності за педофілію в Україні нам, темним, європейською цивілізацією не просвіщенним, подається як «захист прав ув’язнених». Про захист прав безневинних жертв — у цьому разі дітей — чомусь не йдеться. Зате йдеться про мільярди і мільярди доларів прибутку. І доки ми матимемо на всіх щаблях влади — від дільничного міліціонера до законодавця з мандатом нардепа — людей, здатних за гроші «кришувати» цей мерзенний бізнес, нашим дітям загрожує постійна небезпека.

Може, варто було б відшукати в інтернет-архівах Верховної Ради прізвища адептів «захисту прав засуджених педофілів» і оприлюднити їх. Хай народ знає, чого варті їхні «обранці».

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com