ШВЕДСЬКИЙ «ГРИФ»

Світ не перестає дивуватися, яким чином такій невеликій країні, як Швеція вдалося створити серійний бойовий літак четвертого покоління. Лише деякі країни з могутньою авіаційною промисловістю змогли дозволити собі розробку дуже дорогих і дуже складних сучасних винищувачів.

Шведський багатоцільовий винищувач JAS-39 «Гріпен» став перлиною в цьому сузір’ї, ефективною, але далеко не найдорожчою. Його конкурентами є такі прославлені винищувачі, як «Міраж 2000», МіГ-29, F-16 та F-18. Порівняно з іншими, особливо важкими винищувачами, шведський «Гриф» здається маленьким, майже крихітним. У повітрі пілоту «Гріпена» боятися особливо нічого — винищувач має всі засоби і можливості, щоб постояти за себе.

Наприкінці 70-х років холодна війна досягла свого піку. Маленька нейтральна Швеція була поставлена перед вибором — купувати дорогі винищувачі іноземного виробництва або розробити свій власний. Фірма SAAB, яка будує й чудові автомобілі, в листопаді 1979 року почала на свій страх і ризик проектувати новий бойовий літак. Потім почалися бурхливі дебати в шведському парламенті. Парламентарії обговорювали всі позитивні і негативні сторони закупівлі американських винищувачів F-16 або F-18, а також створення вітчизняного багатоцільового бойового літака.

Вирішили будувати винищувач своєї розробки. У червні 1982 року уряд Швеції загадав фірмі SAAB спорудити п’ять прототипів вітчизняного багатоцільового винищувача. Основою послужив багатий досвід розроблення і спорудження дуже вдалих шведських винищувачів «Дракен» і «Вігген», що заслужили визнання у всьому світі. Наприклад, ровесник радянського винищувача МіГ-21 шведський «Дракен» і донині служить у Військово-Повітряних Силах кількох нейтральних країн.

Нова бойова машина отримала назву «Гріпен», тобто «Гриф» і позначення JAS-39. Ці три букви шведською позначають «винищувач, штурмовик, розвідник». За задумами, він мав стати винищувачем так званого четвертого покоління і бути здатним виконувати ті ж завдання, що і нові європейські винищувачі, французький «Рафаль» і західноєвропейський «Єврофайтер». Було також поставлено і дуже жорстку вимогу — шведська машина повинна бути на 30 відсотків легшою.

Проектування і спорудження «Гріпена» велися не швидко. Швеція країна невелика і не може дозволити собі відволікати великі ресурси на створення бойової техніки. Було створено промислову групу JAS, в яку увійшли добре відомі в світі фірми SAAB і Вольво, а також кілька приладобудівних фірм Швеції, зокрема «Еріксон» і «Цельсіус Тех Електронікс».

Перший прототип викотили зы складального цеху 26 квітня 1987 року, а його перший політ відбувся тільки 9 грудня 1988 року. Знайшлися і скептики, і супротивники проекту. Найчорніші дні «Гріпен» пережив 1993 року, коли творці винищувача зіткнулися з проблемами в дуже складній електродистанційній системі управління. Літак розбився, а супротивники проекту зажадали припинити роботи. Пригадали і прототип літака, що розбився 1989 року. Але здоровий глузд переміг і всупереч важким ударам долі чудова і сучасна бойова машина сьогодні захищає суверенітет своєї миролюбної країни.

Сьогодні відомі п’ять варіантів багатоцільового винищувача. JAS-39A, базовий одномісний варіант першої серії, призначений для заміни застарілих «Драконів» і «Віггенів». Перший політ літак цієї серії зробив у жовтні 1992 року. Зараз літаками цієї серії озброєні ВВС Швеції.

JAS-39B, двомісний навчально-бойовий літак. Він повністю зберігає здатність вести бойові дії.

JAS-39C/D — це вдосконалений варіант з могутнішим двигуном. Його вже спроектовано, будуватимуть після постачання у ВВС перших 140 замовлених винищувачів. Ці варіанти мають розширені можливості ведення радіоелектронної боротьби і передачі розвідувальних даних у реальному масштабі часу. Системи РЕБ і зв’язки були випробувані ще 1997 року.

JAS-39X — варіант винищувача, характеристики якого змінюватимуться залежно від побажань потенційних замовників. Базою для цього варіанта служитимуть винищувачі варіантів JAS-39C/D.

Велика Британія неспроста узяла на себе великий обсяг робіт зі створення варіанта JAS-39X. Це взаємовигідна співпраця. Шведи одержують винищувач з чудовими льотно-технічними характеристиками, англійці — свою законну частку прибутків, які можуть бути чималими. Експортний потенціал «Гріпена» оцінюється в 400 літаків, а це величезні гроші, зростання кваліфікації національних кадрів літакобудування, робочі місця, обладнані за останнім словом науки і техніки. Мали рацію ті патріотично налаштовані сили в шведському парламенті, які відмовилися від закупівлі заокеанських винищувачів і зробили ставку на свої національні кадри.

«Гріпен» зацікавив багато європейських країн — Австрію, Угорщину, Польщу, Чехію, Словаччину. Він як не можна краще підходить для умов цих країн. Поки що тільки Польща відмовилася від закупівлі «Гріпена» і придбала американський F-16.

Особливо бурхливою була дискусія на сторінках чеської преси. Ретельно зважувалися всі «за» і «проти» можливої закупівлі «Гріпена». Політичні міркування могли переважити на користь одного з американських винищувачів, оскільки Чехія стала членом НАТО. Але економічні чинники виявилися сильнішими, і після тривалих дебатів Міністерство оборони Чехії узяло «Гріпени» в лізинг.

Перший літак за графіком чехи отримали навесні 2005 року. Одночасно з винищувачами в лізинг було передано тренажер, систему планування виконання завдань, устаткування для технічного обслуговування літаків і тренувань наземного персоналу. Тренування спочатку проводилися в Швеції.

Як відомо, літакобудівна фірма SAAB і британські BAE Systems утворили спільне підприємство Gripen International. Саме з ним і було підписано угоду. Раніше схожу угоду про лізинг шведи уклали з Угорщиною та ЮАР.

Шведським винищувачем зацікавилися у всьому світі. Розглядаються варіанти закупівлі «Гріпена» для ВВС Чилі, Бразилії, Філіппін, Австрії. У грудні 1999 року «Гріпен» замовила Південно-Африканська Республіка. До 2007 року шведи повинні поставити в ЮАР 9 двомісних і 19 одномісних винищувачів. Для своїх ВВС вони побудують 204 «Гріпена».

Що ж робить «Гріпен» таким привабливим для зарубіжних замовників? Звичайно, насамперед дуже гарні льотно-технічні й експлуатаційні характеристики за невисокої вартості. «Гріпен» створювався на основі вже традиційної для Швеції концепції «розосередженої» авіації, тобто можливості базування бойових літаків поза аеродромами. У разі ведення бойових дій супротивник насамперед прагне знищити злітно-посадочну смуги військових аеродромів і цивільних аеропортів. Але нікому не під силу знищити дуже добре розвинену мережу шосейних доріг. Під час операції «Буря в пустелі» американські військові льотчики наочно продемонстрували всьому світу, що дорогі залізобетонні бункери-ангари не можуть захистити літаки від ударів високоточної зброї. Шведи це врахували ще раніше і не витрачають сил на спорудження численних дорогих залізобетонних укриттів.

Вже давно місцями базування шведських винищувачів на вченнях стали непримітні хутори, сади або ліси уздовж автомобільних доріг. Розшукати таке місце базування з повітря дуже важко. До того ж шведський винищувач може злетіти і наздогнати супротивника, що пролетів поблизу, за лічені хвилини або навіть десятки секунд. Вимоги розосередження на місцевості продиктували основні характеристики нового винищувача.

Друга особливість конструкції «Гріпена» — відсутність регульованих повітрозабірників. У маневреному швидкоплинному бою льотчику просто ніколи займатися чим-небудь іншим, окрім пілотування. Відпадає складна система регулювання, що полегшує і спрощує конструкцію винищувача в цілому. Завдяки невеликій вазі винищувача, всього 5 670 кг, шведи змогли застосувати свій відносно слабкий двигун RM12 з регульованою форсажною камерою, який за ваги 1 055 кг розвиває тягу 5 400 кг без форсажу і 8 050 кг з форсажем. Двигуном управляє бортовий комп’ютер. Максимальна швидкість «Гріпена» відносно невелика — 2 128 км/год, що значно менше, ніж у американських або російських винищувачів четвертого покоління. Шведи вирішили, що для захисту своєї відносно невеликої території цієї максимальної швидкості буде цілком достатньо.

Дуже важливо, що «Гріпен» може злетіти зі звичайного шосе. Злітна дистанція при цьому невелика — близько 600 м. Якщо навантаження невелике, то злітна дистанція ще менша — до 400 м. Посадочна дистанція — близько 500 м.

«Гріпен» добре озброєний. Він має вбудовану у фюзеляж скорострільну гармату «Маузер» калібру 27 мм і вісім точок зовнішньої підвіски бомб, керованих ракет, контейнерів з некерованими ракетами, розвідувальним устаткуванням або устаткуванням для ведення радіоелектронного бою. Особливу увагу приділено бойовим операціям з кораблями. Для знищення морських цілей «Гріпен» здатний нести дві важкі протикорабельні ракети RBS-15 шведського виробництва. Керовані ракети американського виробництва — це можуть бути і звичні «Сайдуїндери», і найновіші американські зразки — AMRAAM, «Мейврік». Спільно з європейськими фірмами проводяться роботи з озброєння «Гріпена» новими ракетами «Метеор» і IRIS-T. Ці ракети призначені для «Єврофайтера». У «Метеора» дальність дії до 120 км, ціль наводиться по радіо.

У листопаді 1997 року два дивізіони сьомої повітряної флотилії закінчили перенавчання на «Гріпени», їх оголосили готовими до застосування. За 350 км на південь від Стокгольма створено навчально-бойову базу для перенавчання пілотів на новий винищувач. Центр має двох імітаторів польоту літака і чотири тренажери виконання багатоцільових бойових завдань. Це устаткування дуже значуще, оскільки двомісний варіант JAS-39B не передбачений для перенавчання пілотів. Після освоєння навчальної програми пілот виконує свій перший політ на одномісному JAS-39A. Звісно, пілоти для «Гріпенів» підбираються з числа тих, хто раніше літав на винищувачах «Дракен» або «Вігген». Пілоти повинні навчитися тактичним прийомам застосування. Їм доведеться виконувати завдання винищувача-перехоплювача, штурмовика і розвідника, до того ж перенацілювання може відбуватися навіть у польоті.

Зазвичай на навчальне завдання висилають чотири літаки. Першою ціллю є аеродром, на який скидають бомби і обстрілюють некерованими ракетами. Звільнившись від важкого вантажу, одна з машин йде на розвідку кораблів у Балтійському морі і передає інформацію в центр управління і решті винищувачів, які чекають розвідданих, щоб потім знищити кораблі ракетами-роботами RBS-15. Роботами ракети названо неспроста — вони працюють автономно і радар «Гріпена» для наведення на ціль не використовується. «Гріпени» готові вести маневрений повітряний бій з будь-якими винищувачами.

Щоб бойові завдання виконувалися не на папері, а в реальних складних умовах, на «Гріпени» встановлено багато радіоелектронного устаткування. На екранах висвічується детальна карта місцевості, інформація із супутників і розвідувальних літаків, безліч даних, необхідних пілоту у польоті.

Процедура підготовки «Гріпена» до зльоту займає всього три хвилини, які витрачаються на розкручування гіроскопів. Під час старту «Гріпен» утримують чудові гальма з графітовими накладками, здатні пересилити максимальну тягу двигуна. Після відпуску гальм двигун переводиться на форсаж. «Гріпен» відривається від смуги зі швидкістю 240 км/ год.

Пілоти «Гріпенів» завжди добре інформовані про обстановку в повітрі, навіто не ведучи радіопереговорів з центром управління. Систему передачі й отримання інформації побудовано таким чином, що пілот «Гріпена» може прийняти рішення без втручання центру управління. Шведи врахували сумний досвід VVS деяких країн, літаки яких не мають зв’язку з наземним або повітряним центром управління.

Виконавши бойове завдання, «Гріпен» йде на посадку на призначену ділянку автомобільної дороги, яка не вирізняється на місцевості. Там його чекає група з шести чоловік. Розкривати люки для контролю і перевірки систем і агрегатів немає необхідності. Дані про їхній стан на екрані.

Навчання на «Гріпенах» часто показують авіаційним журналістам багатьох країн, які потім детально розповідають про побачене. Своїм чудовим легким винищувачем Швеція показала всьому світу, чого може домогтися кількісно невелика нація, яка з розумом захищає свій суверенітет.

Будь-яка країна повинна мати надійну оборону. Чи може Україна створити схожий винищувач? Технічно це можливо, науково-технічний потенціал України вищий, ніж у маленької Швеції. Але за нинішніх обставин український винищувач, на жаль, годі чекати в найближчі роки.