Карлсон з голосом Скрипки

Переклад фільмів на українську мову тепер є темою дискусій не тільки для кінокритиків, кіноманів, власників кінотеатрів, а й для тих, хто безпосередньо це кіно створює. У ширшому аспекті це питання стосується і перекладу телефільмів. Якими очима дивляться творці на цю проблему та взагалі на розвиток кіноіндустрії в Україні? Про це ми говорили з актором, режисером-документалістом Олексієм Туркменбаєвим.

«Тільки-но Чапаєв скаже: Петрусю, а йди-но сюди!» — це викличе в нас протест…»

Розвиток української кіноіндустрії не залежить від мови, на якій це кіно створюється, вважає режисер. Головне, щоб фільм був гарний. Все ж таки це питання у країні існує і створює неабиякі проблеми. Більшість спеціалістів стверджують, що треба перекладати тільки зарубіжні фільми, а не радянські. Хоча більшість любителів радянського кіно занепокоєні тим, що доведеться дивитися радянські фільмі в українському перекладі. Олексій впевнений, що колоритні вирази, характерні для того періоду, не можна буде передати українською: «Тільки-но Чапаєв скаже: Петрусю, а йди-но сюди!» — це викличе в нас протест».

На переклад нових російських фільмів Олексій реагує спокійно: «Переклад — це нормально. Звичайно, якщо ми ще себе вважаємо незалежними, а російські фільми іноземними».

Олексій каже, що проблема українізації фільмів штучно підігрівається, бо є регіональне телебачення, на якому транслюється багато російських фільмів, є супутникове телебачення, завдяки якому можна дивитися російське телебачення, НТН показує російськомовні фільми. «Що, мало?! Про переваги тієї чи іншої мови можна було б казати, якби в Україні були тільки УТ-1 та «1+1». Режисер вважає, що за такої проблеми можна робити два переклади і транслювати залежно від регіону, відповідно, українською — на Захід, російською — на Схід.

Про тих, хто дублює фільми

«Не говоритиму про всю Україну, але у столиці є дві студії, які дублюють іноземні фільми. Вони входять у підрозділ каналів ІСTV та «1+1» ( може, їх і більше). Йдеться про телефільми. Можу припустити, що кінострічки теж дублюються на телеканалах. Що ж до якості перекладу, то Олексій вважає, що лінгвістичної освіти не достатньо, бо дубляж та переклад — різні речі. У першому разі кількість акторів та перекладачів однакова, а у перекладі може бути від одного до трьох перекладачів: чоловік перекладає акторів, жінка — акторок, травесті імітує дитячі голоси.

 «Технічно студії добре устатковані, що дає змогу якісно здійснювати переклад, а художній бік цього питання залежить від майстерності режисера та акторів. Під майстерністю я розумію чуття режисера, який підбирає акторів на ту чи іншу роль. Щоб було зрозуміло, про що я говорю, візьму за приклад фільми з участю Луї де Фюнеса, якого російською дублює Копелян. Це було знахідкою. Іншого дубляжу глядач вже не уявляє. У цьому разі він відчуватиме дискомфорт під час перегляду. Вибираючи актора на дублювання фільму, режисер враховує тембр голосу, його поліфонію та все те, що називається пластикою голосу».

На питання, дублювати чи титрувати фільми, Олексій відповів: «Особисто я або читаю, або дивлюся фільм. Я вважаю, що титрування — для тих, хто немає слуху». Часто буває так, що фільм не сприймається гармонійно. Олексій це пояснює тим, що у дублюванні фільму беруть участь театральні актори або просто аматори. «Перші нам не подобаються не через свій непрофесіоналізм, а через те, що їхня діяльність ґрунтується на специфіці театрального мистецтва. Нагадаю: театральний актор — на великій сцені, а кіноактор — на знімальному майданчику. Кіноактор говорить пошепки, а театральному акторові потрібно цей шепіт зіграти, щоб його почули у 33-му ряду, тому для театрального актора характерна награність. У театрі це добре, якщо у міру, а на кіноекрані не сприймається».

Як глядач сприймає фільм

Помилок у підборі голосів, які перекладають фільми, буває дуже багато. Це призводить до того, що фільм не сприймається глядачем. «Як би як я поважав Олега Скрипку, але Карлсона, що говорить його голосом, не можу слухати. Моя особиста думка така, що в Олега є тембр голосу, але немає полутонів. Друга помилка режисера, який вибрав цей голос — він не врахував, що Карлсон зникне, тільки-но Скрипка заговорить. Люди запитають, чому Карлсон говорить голосом Скрипки. Це запитання виникає тому, що глядач зміг співставити образ відомої людини. Зверніть увагу, що ми в більшості випадках не знаємо обличчя тих, хто дублює фільми. Це не заважає нам обманути себе та уявити, що це голос, який належить, наприклад, Анжеліці».

Проблема дублювання фільмів з’явилася через брак навиків у цій сфері, бо озвучувалися іноземні кінокартини у радянські часи у Москві, тому накопичений досвід залишився за кордоном. Що ж до перекладу в Україні, то Олексій вважає, що краще робити переклад, ніж дублювати, оскільки для перекладу менш жорсткі вимоги. Хоча певна гармонія сприймання теж порушується. «Я можу відмітити, що на студії «1+1» із завданням перекладу впоралися. Часто траплялося, тільки під кінець фільму я відчував, що фільм перекладено», — каже Олексій.

Спосіб життя Олексія характерний для творчої людини. Сам режисер каже, що він живе, мріє і працює. «Я висловив свою думку частково як глядач, частково як людина, яка щось про це знає», — цими словами Олексій завершив бесіду.