![]() Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
![]() |
![]() |
![]() |
||
![]() |
||
![]() |
||
Шукайте краще бандюків!Що робити, коли гроші украла сестра, а у її чоловіка зв’язки з прокурором та міліцією? Зараз багато можна почути про боротьбу з корупцією. Після трьох років марних зусиль повернути вкрадені кошти я особисто зрозумів, що краще не втрачати свого часу, здоров’я та сил в надії на прокуратуру чи міліцію, а шукати бандюків — вони змусять шахраїв, які вас обдурили, повернути вкрадені кошти. Прикро, але бабло та зв’язки вирішують всі проблеми, і мати ,,свого» прокурора, щоб так би мовити, під його прокурорським наглядом, з дотриманістю законів, слідство навмисне перетворювали на щоу довгоносиків. Семеро слідчих розслідували справу, і вже увосьме, з грубими порушеннями, закрили її. І все тому, що прокурор свідомо кришує шахраїв і робить все, щоб вони уникли покарання. І хоч би що ви робили, хоч би куди зверталися — все вирішується на місцях корумпованими і продажними посадовцями міста Нетішина, Хмельницької області. А почалося все з біди, що прийшла у нашу сім’ю. 9 квітня 2003 року Василь Демченко, слюсар-ремонтник СНЧ-4 Хмельницької атомної поспішав велосипедом на роботу. Неподалік від ПТУ з головної дороги на нього налетіла службова (теж з ХАЕС) «Волга». Від отриманих травм Василь Артемович помер. Суд довго розбирався: винен водій автомобіля у смерті велосипедиста, чи ні? Адже того дня була ожеледиця, і хоч «Волга» рухалася із малою швидкістю і водій, побачивши велосипедиста, загальмував, машину занесло і вона таки зачепила лівим крилом заднє колесо велосипеда. Все ж рішенням Нетішинського суду від 2 березня 2004 року водія Олександра Даценка визнано винним і покарано позбавленням волі на рік і шість місяців та на два роки права керувати транспортними засобами. Цим же вироком з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені і за дорученням якого діє відособлений підрозділ «Хмельницька АЕС», стягнено на користь Галини і Андрія Демченків (дружини загиблого, яка інвалід дитинства третьої групи, і сина, інваліда першої групи) як моральне відшкодування по 50 тисяч гривень, на користь Антоніни Доценко (дочки інженера хім. цеха ХАЕС) — 8 937 грн матеріального відшкодування і 30 тисяч гривень за моральну шкоду. Обласний апеляційний і Верховний суди, до яких звертався засуджений, рішення Нетішинського міського суду залишили не змінним. У банку м. Нетішина я відкрив рахунок. Тут же сестра запропонувала мені написати доручення на її ім’я. Я, мовляв, живу далеко, лікуюся часто, а гроші поступлять, одразу ж потрібно буде зняти, бо представники ХАЕС не згодні з таким рішенням суду і намагатимуться через Верховний Суд повернути присуджені кошти. Навіть така фраза тоді не насторожила мене, бо не мав абсолютно ніяких підстав не довіряти сестрі — ми ж завжди добре ладили і чим могли допомагали один одному. Навпаки, вдячний був, що вона так турбується про мене. Написав доручення і спокійно поїхав додому — у Ладижин Вінницької області. Гроші украли рідні. Мені щонайменше двічі на рік потрібно проліковуватися. Ліків потрібно багато, вони дорогі, це практично все, що має сім’я. А є ще двоє неповнолітніх дітей. Словом, на гроші від ХАЕС дуже чекали. Тим більше, що на той час мені саме знову потрібно було лягати в лікарню, а не було за що. Прикро згадувати, але на інгалятор, без якого мені ніяк не можна обійтися, доводилося позичати гроші. На початку січня 2005 року нам у Ладижин прийшов лист із виконавчої служби Нетішина про те, що 50 000 грн на мою користь стягнено. Телефоную сестрі, та — «гроші ще не надійшли», телефоную мамі — така ж відповідь. І так всю зиму і майже всю весну. У травні ми родиною поїхали у Нетішин на могилу батька. Заодно зайшли в Ощадбанк. І там були шоковані. Виявляється, усі 50 тисяч надійшли на рахунок ще до нового року і були зняті. Гроші забрала сестра, ні разу не повідомивши про їх надходження. Вкрала. Але й це було не все. Коли я лежав восени у лікарні (сестра тоді знімала перші гроші з мого рахунку), Антоніна разом з чоловіком передала мені записки, щоб узяв довідку про різке погіршання здоров’я, була необхідність переведення на І групу інвалідності і лікування у Москві, що потребує значних матеріальних затрат. Тим часом чоловік Антоніни Олександр Каців, представившись адвокатом, збирав про мене дані у Вінницькій «Пироговці». Нібито для переведення мене на І групу інвалідності. Цікавили його суми, які тратяться на лікування. Як виявилося, для ще одного позову до Хмельницької ХАЕС — на 160 тисяч гривень. Такий самий позов на 150 000 тисяч гривень було подано від імені моєї матері. Тільки під цими позовами підписи підроблено! І робилося це без мого відома та згоди Загребельним В.В., якого нам з матір«ю запропонував Каців О.Ш. Він представив його як адвоката. Дізнавшись про існування такого позову, я від нього відмовився, як і моя мати. Зять же, аби справа про фіктивний позов не набрала розголосу, викликав мене на переговори. Зустрілися на Вінницькому залізничному вокзалі. Там у присутності Ладижинського адвоката Сергія Лобуренка вручив умовних 25 тис. грн. Умовних, бо 6 тисяч 600 сестра із чоловіком відрахували за витрати на 14 поїздок до мене у лікарню. Решту грошей сказав, що потратили на суддів, адвокатів, бензин, могоричі... «Ця справа була не перспективна», — казав Каців, — батько сам вискочив на дорогу... Таким чином зізнався, що купив осудний вирок невинному водієві авто. Заробив на смерті людини. Словом, із 50 тисяч я отримав 18 тисяч 400, і то лише після розписки, що більше не матиму до родичів претензій. Також зять обіцяв віддати ще 25 тисяч після того, як продасть щойно побудований пансіонат у кримській Миколаївці. У той пансіонат, ймовірно, і пішли мої гроші. Але насправді ніхто і не збирався повертати другу частину вкрадених у мене грошей. Куди вже я тільки не звертався за три роки, вимагаючи притягти свого зятя-Каціва Олександра Шулімовича, сестру та їхнього адвоката Загребельного В.В. до відповідальності за шахрайство, підробку документів та зловживання довірою! Нетішинською прокуратурою таки було порушено кримінальну справу проти Антоніни Доценко. Але... Щодо шахрайства, то сестра сказала, що гроші мені віддала, навіть свідки знайшлися. Хоча рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Підробка документів? Там ще простіше: із фальшивого позову на 160 тисяч просто зник аркуш із підписами. А пізніше і всі аркуші і з«явилася ксерокопія. Але саме оригінал цього фальшивого позову виявив і надавав мені для огляду мій новий адвокат — Лобуренко С.В. Звичайно, це дурниці, бо жодний суддя не візьме до розгляду ксерокопію документа без наявності оригінала. Ну а зловживання довірою чи збирання інформації — хіба у нас це кримінал? Що ж до адвоката Загребельного В.В., то після мого звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Хмельницькій та Рівненській областях мені стало відомо, що Загребельний взагалі не має свідоцтва про право на адвокатську діяльність. Більше того, я особисто не просив його подавати якісь позови. Робилося це без мого відома та згоди. Грошей за його послуги я йому не платив. Каців О.Ш. разом із Загребельним В.В. просто ошукали мене. Але прокурор жодним чином не вбачає в таких обставинах порушення закону. Хотів би подякувати слідчим: Васильчука А.В., Пасічнику О.І., Панасюку С.В., Мендруляку С.В., Фурманчуку А.П. та Урядникову О.Д., які проводили повторні розслідування і яких я в очі не бачив (окрім майора Панасюка С.В.). І які чомусь не спромоглися за три роки розслідувань жодного разу взяти свідчення і покази свідків з моєї сторони. Цікаво, за що такі правоохоронці отримують платню і яке це тоді слідство? І якщо такі слідчі не в змозі провести об’єктивне розслідування, то навіщо обіймають свої посади? Наприклад: самий оперативний виявився молодший лейтенант — Мендруляк С.В. Слідство тривало аж чотири дні. А насправді просто переписав постанову про закриття кримінальної справи попередніх колег. Навіть помилки однакові. Чи, наприклад, майор Панасюк С.В.— єдиний, хто особисто спілкувався зі мною та свідками, які були безпосередньо учасниками всіх подій. Але все одно не були допитані всі заявлені свідки. То про яке об«єктивне розслідування йдеться! А потім цей слідчий навмисне фальсифікує слідчі дії та покази свідків, а потім виносить постанову про закриття кримінальної справи. Але у матеріалах кримінальної справи залишилися його зфальшовані висновки. На які так наполегливо опирається прокурор. І жодні покази і свідчення протилежної сторони не беруться до уваги. Після письмового звернення до Генеральної та Хмельницької обласної прокуратури, матеріали повертаються до прокурора Гончарука В.В.. І все починається знову. А кримінальну справу повторно розслідує вже наступний свій слідчий, і навіть через отримані дисциплінарні провадження об’єктивного слідства так і не проводиться. Як можливо довести Генеральній чи Хмельницькій обласні прокуратурі, що не може корумпований прокурор покарати себе за навмисно незадовільне розслідування кримінальної справи. До кого тоді звертатися, щоб нарешті почули, що нетішинські посадовці кришують шахрая. Отже, є лише один спосіб повернути гроші — найняти бандюків. А я, попри все, здаватися не збираюся. Андрій Демченко |
![]() |
![]() ![]() |
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |
![]() |
![]() |