Ніколаєнко програє випускникам МАУП

Постать С.М. Ніколаєнка, колишнього одіозного міністра освіти і науки України, який намагався здійснити соціалістичну революцію в окремо взятому відомстві, в принципі не заслуговує на увагу. Дуже, вже невиразна політична особистість і нецікавий чоловік.

Жодна з його ініціатив не знайшла підтримки у суспільстві і не була реалізована. Ініційоване ним протиборство з системою освіти недержавної форми власності закінчилося цілковитим провалом. Всі судові спори, викликані його неправомірними діями або ж бездіяльністю закінчилися на користь Міжрегіональної Академії управління персоналом. І сьогодні нове керівництво Міністерства освіти і науки вимушене залагоджувати негативи, створені в системі освіти цим соціалістичним неуком.

І все ж дивує, що цей повністю збанкрутілий колишній чиновник «вирішив відстоювати свою честь», гідність і ділову репутацію в судовому процесі й ініціював пред’явлення трьох позовів. На цей раз до дочірнього підприємства МАУП «Видавничий дім «Персонал» і його часопису газети «Персонал Плюс».

Що ж саме зачепило «честь» і «гідність» новітнього більшовика-соціаліста? У статті «Чи потрібні Україні такі народні депутати, як Ніколаєнко», надрукованій торік у «Персоналі Плюс», було оприлюднено інформацію про те, що 23 грудня 1998 р. в смт Велика Лепетиха скоєно злочин. У власній оселі зазнав жорстокої розправи помічник-консультант народного депутата України Станіслава Ніколаєнка, перший секретар Великолепетихівського райкому Соцпартії України Валерій Черевко. Валерій Самійлович, не приходячи до свідомості, помер в центральній районній лікарні 24 грудня. Автор статті висловив припущення, що це побиття відбулося на замовлення, або за згодою одного з двох нардепів. Найбільше вони були схильні до версії про причетність до цього зухвалого злочину С.М.Ніко­лаєнка, який потім весь час умовляв дружину В.Че­ревка Наталію Петрівну, педагога за освітою, щоб вона припинила «марний пошук правди», що чоловіка ніхто не поверне, треба думати про доньку Аліну.

В інших позовах Ніколаєнко намагався спростувати інформацію Рахункової палати і Голов КРУ України щодо нецільового використання державних коштів міністерством на сотні мільйонів гривень. Також не вважає правдивим твердження про те, що своїми протизаконними діями він намагається знищити недержавну систему освіти та Міжрегіональну Академію управління персоналом, залишити без роботи тисячі її випускників, яким свідомо не видає зароблені ними дипломи тощо.

Слід зазначити, що в розпорядженні газети є ціла низка матеріалів, які підтверджують неправомірні дії Ніколаєнка, чого ніяк не хочуть помічати в Генеральній прокуратурі України, куди неодноразово зверталися представники газети, Академії, громадські і політичні діячі. За деякою інформацією, один з працівників цієї державної інституції допомагає (не хочеться вживати слово «кришує») колишньому горе-міністру уникати відповідальності. Правда це чи ні — час покаже.

Враховуючи що Ніколаєнко допустився процесуальних порушень під час підготовки позовних матеріалів, зокрема проплатив державне мито не особисто, а за рахунок МОНУ (про що повідомлено органами прокуратури), оформив довіреності з грубими порушеннями чинного законодавства, Голосіївський районний суд Києва залишив усі три його позовні заяви без розгляду.

Якщо Ніколаєнко наважиться продовжувати судову тяганину, ми надамо суду необхідні матеріали і залучимо свідків його протиправних дій. До речі, судові справи за позовами Ніколаєнка ведуть випускники Інституту права імені Володимира Великого МАУП. Колишній міністр і його представники на собі переконалися, що якість їхньої підготовки і професіоналізм достатньо високі і що твердження Ніколаєнка про недостатню якість підготовки студентів недержавних закладів освіти не відповідають дійсності. Навпаки, грубі порушення чинного законодавства, допущені Ніколаєнком при підготовці позовів, свідчать про дуже низький загальноосвітній рівень підготовки колишнього міністра від освіти.

Власна інформація