Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

На хвилях біблійного моря

Наш автобус зупиняється майже на самісінькому березі моря в курорті Ейнбокік. Туристи «вимітаються» з салону миттєво. Адже нас чесно попередили: маємо півтори години, аби ознайомитися з дивом природи, вартим того, щоб посісти чільне місце у щоденнику вражень.

Ми приїхали на Мертве море по обіді, відпочивальників біля води було небагато, у розпал української зими у маленькому ізраїльському містечку ледь «дотягало» до плюс двадцяти двох. Проте вода виявилася теплою. І солоною — як ропа. Власне, про це попереджають всі довідники, енциклопедії, статті, розповіді знавців.

Небезпечний атракціон

Купатися в Мертвому морі слід дуже обережно. І дбати насамперед, аби «розсіл» не потрапив на обличчя, особливо — в очі. Інакше — біда. У цьому морі неможливо плавати, сила тяжіння виштовхує «п’яту точку» догори. Веселий атракціон! Хоча Архімеду було б тут не до сміху. Головне — призвичаїтися, лягти на спину і мріяти собі спокійненько, лежачи на поверхні. Доки внутрішній голос не підкаже: пора на берег. Й одразу — під душ, змивати цілющу сіль, яка може неабияк допекти, коли трохи зазіваєшся. Зловживати гостинністю Мертвого моря не можна.

Гід сказав, що найоптимальніше — три заходи у воду тривалістю до 15 хвилин кожен. У перерві можна релаксувати на березі, намастивши тіло цілющою гряззю з моря, яку тут продають у спеціальному магазині. Звісно, грязі можна накопати й самому, але ж до родовища ще треба дістатися, а це в іншому місці, та й ліміт часу диктує свій ритм. Дехто з колег ходить берегом, ніби негр після п’яти бокалів пива: чорний, веселий і розслаблений. Дехто просто блаженно розлігся на піску. Адже щоб сісти на пластмасовому стільчику, треба заплатити охоронцю 5 доларів. Дорогувато — як для однієї години на березі «цілющої ропи».

Я, власне, не знаю, чому його називають морем. Мертвим — зрозуміло з якої причини: солі тут в десять разів більше, ніж в океані — до 340 г на літр. Тут немає риби, не ростуть водорості, не плавають качки. Якщо якась рибка з річки Йордан випадково сюди потрапить — загине за кілька хвилин. А ось щодо «моря»... Розміри його скромні — 76 км завдовшки, 17 км — завширшки. Габарити не такі вже й великі. Озеро — та й годі. Але однак диво природи! З цим важко не погодитися.

Чому ж воно таке солоне, подумаєте ви. Я теж хотіла це збагнути. Гід розповів, що причина надмірної солоності Мертвого моря в тому, що Йордан і ще кілька невеличких річок і струмків упродовж віків несуть свою воду у це озеро, яке не має стоку. Там вода частково випаровується, а сіль накопичуються. «Така велетенська сільниця», — сміється наш провідник. Ми приїхали до цієї країни на день з єгипетського курортного містечка Шарм-ель-Шейха. І після екскурсії священним містом Єрусалимом зазирнули на берег озера-моря, аби полежати на його поверхні. З книгою, газетою чи журналом. Вражаючий ефект! Густий розсіл не дасть потонути. Але майте на увазі — звичне купання в цьому морі неможливе. Ні пірнути, ні попливти. Тільки лежати або сидіти — у крайньому разі. Хто про це не знав, з несподіванки починає панікувати. І тоді з берега долинає приємний голос (з акцентом) охоронця-наглядача: «Бабуню! Лягай на спину! Хутчіш. Спокійно, бабуню...». Тобто не махай руками, інакше бризками заллєш очі. «Бабунями» у нашій групі ніхто не хотів бути. Тому швидко освоїли основні нехитрі правила поведінки на Мертвому морі.

 

За нагоди сюди, звісно, краще приїжджати на кілька тижнів. Хоча це не кожному по кишені. Але лікувальний ефект того вартий Цілюща ропа допомагає при захворюванні шкіри та багатьох інших недугах.

Сіль в історії

До речі, узбережжя Мертвого моря — найнижче місце на суші на планеті і лежить на чотириста метрів нижче рівня світового океану. Коли ми спускалися в автобусі, то виразно відчули різкий перепад висоти — вуха закладало, як під час зниження літака. «У минулі геологічні епохи рівень води у Мертвому морі був набагато вищий, про це свідчать морські відкладення, які знайшли на схилах впадини Ель-Гор, — розповідає гід. — Але в міру того, як клімат ставав дедалі теплішим, випарування посилилося, води в Мертвому морі ставало менше, а концентрація солі збільшувалася. Додають солей і гарячі мінеральні джерела, які б’ють на південному березі Мертвого моря».

Сьогодні поверхня надсолоного озера навіть зовні не нагадує водну. «Тобі не здається, що вода тут як олія?» — запитує моя знайома Олена. «Так, — відказую. — Мабуть, час виходити і змивати цю «олійку». Але перед цим Олена фотографує мене на згадку. Потім я пропоную зняти її. Нові групи туристів прибувають на берег. Деякі одразу йдуть «дегустувати» море, а хтось пристав на пропозицію зазирнути в косметичний магазин. Прямо тут, не відходячи «від каси», продають живильні креми, маски для обличчя, шампуні, зроблені на основі солей і грязі з моря.

Лікувальні властивості цієї незвичайної водойми відомі давно. Ще біблійний цар Ірод Великий лікувався ваннами із води Мертвого моря. Тепер лікувальні процедури тут — звичний бізнес, і ціла мережа готелів на узбережжі приймає спраглих з усього світу, надаючи їм можливість лікуватися у комфортних умовах.

Річка Йордан, нагадує гід, в якій Іоанн Предтеча хрестив Ісуса, впадає в Мертве море з півночі, тому вода в тій частині більш прісна — «лише» 240 г солі на літр. Що далі на південь, то вода солоніша, а в найпівденнішій точці «розсіл» пересихає, утворюючи своєрідні «соляні стовпи». Іноді вони набувають дивовижних форм. Один з них, що своїми обрисами нагадує жіночу постать у плащі, пов’язаний з біблійною легендою. Його називають «дружина Лота».

«Ви, напевне, пригадуєте, що, збираючись покарати Содом і Гоморру за розпусту, Бог попередив про це праведника Лота, — розповідає гід. — І той пішов з дружиною із міста напередодні його зруйнування. Але дружина праведника, порушивши заборону Господа, озирнулася, йдучи, на рідні стіни і перетворилася на соляний стовп».

«Жорстоко», — думаємо ми, обсихаючи на березі. У нас залишається ще «по одному заходу» у воду. Лементу побільшало. Нові «бабуні» проходять курс плавання у Мертвому морі. Словом, наглядачам є робота. Одна молода росіянка забризкала очі водою. Рятувальники влаштували дівчині негайне промивання прісним розчином. Водою з цього моря можна пропекти роговицю ока.

Екологічні гримаси

Про біблійні часи на березі Мертвого моря нагадують багато предметів. Скажімо, руїни неприступної фортеці Менада, яку на високій скелі західного берега збудував ще Ірод Великий, і священний Йордан, і стародавнє місто Хеврон, і таємничі печери Кумрана, де знайшли унікальні рукописні сувої, яким дві тисячі літ — вони донесли до нас відомості про події, пов’язані з початком християнства.

Багато на узбережжі і дивовижних пам’яток природи. Самі береги цієї водойми, що зовсім не мають рослинності, незвичайні на вигляд: гори західного берега — жовтувато-білі, на сході ж вони рожеві. Серед маленьких річок, які впадають у море, одна неймовірна: в ній тече гаряча вода! Протікаючи глибоким каньйоном серед Сирійської пустелі, річка ця утворює неподалік гирла майже стометровий східчатий водоспад. Вода, нагріта до сорока двох градусів, прісна, і завдяки цьому в каньйоні виникла невеличка оаза. Острівець життя в пустелі особливо ефектний завдяки контрасту між зеленими розлогими пальмами і кущами та голими рожевими скелями пустельного каньйону.

Шкода, ми не мали багато часу, аби побачити це диво. Довелося вірити гіду на слово. Як і про пустелю Негев, яка підходить до Мертвого моря з південного заходу. «Вона відома, — каже Яків, — насамперед завдяки Національному парку Тімна, де розташовані знамениті Соломонові Стовпи. У мальовничій ущелині вітер і дощі, які тут випадають зрідка (взимку), створили цілу групу химерних і високих — до 50 м — вапнякових скель. А поруч — стародавні копальні, де ще за царя Соломона добували мідну руду».

Ще одна «родзинка» Негева — оаза Ейн-Авдат у самому центрі пустелі. Вона відома своїми озерами, печерами і каньйонами, але насамперед грандіозним водоспадом, який утворюється тільки на короткий час під час паводку. Ми обіцяємо собі, що обов’язково приїдемо в цей період, аби впритул побачити природній водограй. А тим часом розповідь гіда перериває дівчина-менеджер, яка пропонує зайти подивитися косметику. Ми ж робимо останній заплив перед тим, як збиратися в дорогу.

Вже в автобусі Яків «доукомплектовує» наше знайомство з Мертвим мо­рем. Він каже, що тваринний і рослинний світ біля моря небагатий — що й зрозуміло. Та й війни та переселення народів за понад три тисячі років не збагатили і без того скупу флору і фауну Сирійської пустелі і Негеви.

Тут давно вже немає левів, з якими, траплялося, боровся біблійний богатир Самсон, зникли ведмеді, які ще в ХІХ столітті лякали жителів Юдеї, майже не залишилося леопардів і диких віслюків-онагрів. Щоправда, ще можна зустріти гепардів, гієн і шакалів. На щастя, ми з ними тут розминулися...

З рослинністю — гірше. Ліси, які колись вкривали схили гір, звернені до Середземного моря, почали вирубувати ще фінікійці. Потім «естафету» підхопили юдеї, римляни, візантійці, турки: ліс потрібен був для кораблів, для житла. Люди самі створили тут пустелю... Тепер здійснюють спроби виправити колись скоєне пращурами зло. В Ізраїлі активно насаджують ліси. Але, вочевидь, мають минути століття, перш ніж можна буде відновити колишні насадження.

До речі, саме Мертве море не на всі сто відсотків позбавлене життя. У його солоній воді примудряються виживати деякі види бактерій, завдяки яким, до речі, воно і набуває цілющих властивостей. Останнім часом вчені активно шукають породи риб, які могли б існувати в такій непридатній для життя «ропі». І вже довели, що маленька барабулька, яка живе у Чорному морі, витримує перебування у воді Мертвого моря. Отож, можливо, незабаром і на березі Мертвого моря з’являться рибалки з вудками?

Юлія КОСИНСЬКА
Київ — Шарм ель Шейх — Єрусалим — Ейнбокік.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com