КИЇВСЬКИЙ ГАМБІТ

Не минуло й тижня від офіційного старту виборчої кампанії в Києві, як в інформаційному полі практично одночасно з’явилися дві новини, які вже зараз дають можливість спрогнозувати результат виборів міського голови. Одна новина — дані соціологічного опитування «Демократичних ініціатив», що дають Леонідові Черновецькому лідерство в громадській думці. Другий меседж — Віктор Ющенко виступає проти проведення виборів міських голів у два тури.

Остання новина здивувала лише Юлію Тимошенко, про що вона й заявила на прес-конференції. Для решти це було очевидним ще тоді, коли заступник голови президентського секретаріату Марина Ставнійчук обережно висловила сумнів в доцільності двотурового голосування на мерських перегонах.

Понад те, якщо БЮТ спроможеться за допомогою комуністів чи литвинівців (бо всі депутати з коаліції традиційно голосів не дадуть) провести два тури через парламент, джерела в секретаріаті свідчать, що президент скористається правом вето. Це означає, що Черновецького — майже гарантовано — буде обрано міським головою вдруге. І не обов’язково шляхом підкупу, адмінресурсу чи фальсифікацій (хоча все це можливе).

Але якщо стосовно секретаріату і його бажання залишити Черновецького ніхто не плекав ілюзій, то амбітна позиція (а краще сказати — поза) БЮТ може призвести не лише до програшу висуванця цієї політичної сили, а й взагалі дискредитує ідею дострокових виборів як механізму притягнення до політичної відповідальності корумпованих чиновників.

Ультиматум БЮТ — мовляв, у нас найвищий у Києві рейтинг, тому кандидат від нашої політичної сили має найбільше шансів на перемогу — не критикував лише ледачий.

Недавня історія БЮТ нічому не навчила. 16 березня відбулися вибори мера Жашкова. На позачергових парламентських виборах це містечко на Черкащині дало БЮТ рекордний результат — 55%. На позачергових виборах міського голови ставленик БЮТ отримав там тільки 16% і програв вибори. Рейтинг Блоку Юлії Тимошенко в Києві далеко не дотягує до 50%, а різна соціологія, хоч би як до неї ставилися, наразі не дає ймовірному кандидатові від БЮТ Олександрові Турчинову і 10%.

Безперечно, Блок Юлії Тимошенко кине на перемогу власного ставленика всі ресурси. Столичними виборами вже зараз займається центральний штаб блоку, фактично усунувши від кампанії київську організацію. Що, до речі, дуже не сподобалося Анатолію Семинозі, який ще восени багатьом обіцяв місця у виборчому списку до Київради, а зараз фактично не має впливу на його формування.

Та й агітатори у БЮТ будуть не прості. Невідомо, чи Юлія Тимошенко особисто ходитиме, як обіцяно, по дворах, агітуючи за Олександра Турчинова, але публічні політики з БЮТ таки точно цим займатимуться.

Натомість в оточенні Черновецького шок від рішення Верховної Ради про позачергові вибори минув дуже швидко. Користуючись з невизначеності опонентів, команда мера не гає марно часу. Роздачу продуктових пайків, як і було обіцяно, припинили. Але почалися різні доплати й набавки бюджетникам і малозабезпеченим. Значно активізувалися комунальні служби, які раптом зайнялися благоустроєм дворів. Мер зупиняє скандальні забудови біля Жовтневої лікарні та на Пейзажній алеї, організовує суботники і толоки. Про розбудову мережі «громадських рад» у житлових мікрорайонах вже писали.

Присутність Черновецького і його команди в ЗМІ останніми днями зашкалює. І не лише у комунальних медіа. Ведуться переговори із загальнонаціональними каналами. До того ж йдеться і про офіційну політичну рекламу, і про «джинсу».

Крім реклами, власне Черновецького, каналам пропонують так звані пакети негативного контролю, коли про опонента, якщо і згадувати, то тільки негативно. Ціна питання — мільйони доларів.

За деякою інформацією, штаб мера вже викупив до кінця кампанії достатньо площі зовнішньої реклами (вартість одного білборду — від 1000 до 1500 доларів на місяць). Вербують членів дільничних комісій і реєструють технічних кандидатів.

На тлі цієї гіперактивності мера дії його опонентів бачаться дещо безпорадними. Повноцінну кампанію розпочали лише Віталій Кличко та Віктор Пилипишин. Принаймні, ці кандидати мали штаби ще півроку тому, які фінансувалися в режимі наближеного до виборчого.

Організаційну та фінансову потужність штабу Кличка на початковому етапі забезпечував депутат Київради Дмитро Андріївський, який цей штаб і очолив. З моменту оголошення виборів, охочих допомогти боксеру матеріально значно побільшало. Серед ймовірних спонсорів називають Льва Парцхаладзе.

Що ж до шансів Пилипишина, то тут ніхто не плекає особливих ілюзій, навіть він сам. Програма максимум для голови Шевченківської РДА — капіталізація власного імені та подолання 3% бар’єру «Блоку Литвина» на виборах до Київради.

Виконання другого завдання зараз під питанням, хоч вже затрачено колосальні кошти і найнято надто дорогих — чи то ізраїльських, чи то американських — технологів.

Подібну мету ставить перед собою і Микола Катеринчук. Його непоганий, як для старту кампанії, рейтинг може дещо зрости завдяки фінансовим вливанням Миколи Мартиненка та креативу технолога Сергія Гайдая. Тому «Блок Катеринчука» з великою ймовірністю проходить до Київради, а той факт, що його участь у мерських перегонах може забрати у Віталія Кличка кілька необхідних для перемоги відсотків, схоже, мало хвилює послідовника європейських цінностей. Проте влаштовує Черновецького. До речі, на нього почав працювати інформаційний холдинг, контрольований приятелем Мартиненка Олександром Третьяковим. Можливо, це лише збіг обставин.

Суттєве представництво отримає в Київській міській раді і «Блок Олександра Омельченка». Навіть якщо справдяться чутки, і першим номером у списку буде Олександр Омельченко-молодший.

У Києві достатньо людей, котрі ностальгують за міцним господарником, який «і собі, і для міста». Дарма, що в прохідній частині списку імені Омельченка побачимо багато людей так чи інакше пов’язаних з київським олігархом Андрієм Івановим, котрий цього разу диверсифікував капіталовкладення, втративши надію, що Громадський актив Києва вдруге потрапить у міську раду.

До речі, значна кількість іменних блоків породила справжній дефіцит на політичні партії для створення цих блоків. За партійними печатками та свідоцтвами розпочалося справжнє полювання. До того ж беруть не лише для себе, а й для того, щоб не дісталася конкуренту. Знаючі люди кажуть, що двохмісячна «оренда» печатки київської організації якоїсь маргінальної партії зараз коштує від 100 тисяч доларів.

Непроста ситуація склалася і в «Нашій Україні» з «Народною самообороною». Соціологія показує, що і разом, і порізно їхні шанси пройти до Київради примарні. Юрій Луценко певний час вів переговори про блок з Віталієм Кличком, але вони провалилися через непослідовність та завищені вимоги міністра внутрішніх справ. Очолити іменний блок Луценко також не може. Це викличе нерозуміння на Банковій, де давно незадоволені очільником МВС, і породить спротив у Юлії Тимошенко, оскільки Луценко претендуватиме на її електорат. Словом, що дозволено прем’єру, то міністру — зась…

Партія регіонів хоч і претендує повторити результат дострокових парламентських виборів і отримати у Києві 10%, але зараз їй доведеться позмагатися за них з блоками Черновецького, Омельченка і Литвина, що може зменшити очікувану цифру ледь не вдвічі. Однак представництво у Київраді регіоналам забезпечене. Кандидат на пост мера від ПР хто б ним не став — Василь Горбаль, Анатолій Толстоухов чи Дмитро Табачник — сповідуватиме олімпійський принцип, де головне, як відомо, участь.

А ще буде КПУ, ПОРА, ВО «Свобода», СПУ, Партія вільних демократів, той же Громадський актив Києва, які, як не з’їдять, то понадкушують у лідерів 1-2% кожен. Вже не кажучи про цілий сонм карликів-маргіналів.

Усе це може зробити нездійсненною іншу мрію Блоку Тимошенко — отримати більшість у Київській міській раді. Більшість просту, бо про 2/3 складу, яка могла б висловити недовіру меру, вже ніхто і не мріє. А якщо БЮТ не отримає половини складу Київради, — фракція блоку «розсиплеться», щойно Конституційний Суд прийме негативне рішення по імперативному мандату для депутатів місцевих рад.

Тому вже й не такими фантастичними видаються версії про те, що у перенесенні виборів у Києві на осінь зацікавлений не стільки Черновецький, скільки ініціатори цих самих виборів. Втім, якщо Юлія Тимошенко таки вирішить грати у стрімку кампанію, то їй, за аналогією із шаховим гамбітом, для перемоги доведеться чимось пожертвувати. Нксамперед — амбіціями. Принаймні, так буде чесніше.

Олександр Черненко
(«Українська правда»)