Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Красуня над клекотом Черемоша

Вижниця. Маленьке містечко між річкою Черемош та Карпатами. Взагалі Черемош — міжкордонна річка. Вона розділяє Чернівецьку та Івано-Франківську області.

Вузенькі старовинні вулиці Вижниці дихають історією — вперше це місто згадується у молдавському літопису 1501 року. У книжці молдавського літописця І. Нікулче, виданій у Бухаресті 1933 р., написано, що за Штефана Великого після перемир’я з поляками 1501 р. король польський подарував І.Тевтулу ряд сіл, серед них згадується і Вижниця. Спираючись на такі дані, більшість істориків вважає, що цей рік і є роком першої письмової згадки про Вижницю. Вижницька земля в різні періоди входила до складу Київського, Галицького і Молдавського князівств. У 1774 — 1918 рр. належала до Австро-Угорської імперії, у 1918 — 1940 — до Румунії, а в 1940 — 1991 — до СРСР, тепер — до України. Подекуди на вулицях збереглася старовинна кам’яна кладка. Будинки здебільшого румунського походження і мають не аби- яку історію. Місцеві мешканці ніколи нікуди не поспішають. Та їм це і не потрібно — у Вижниці неможливо кудись запізнитися — усе місто можна обійти за 30 хвилин. Але не маленька площа міста змушує туриста уповільнювати ходу — саме середовище нібито призупиняє час і людей. Місцева мова пересипана румунськими, угорськими, німецькими словами.

1908 р. у Вижниці народні умільці В. Шкрібляк, В. Девдюк, М. Мегедишок, Ф. Гнатюк заснували Крайову школу різб’ярства, токарства, металевої орнаментики, в її створенні велику роль відіграв політик і дипломат Микола Василько з села Луківці. Того ж таки 1908 року було започатковано українську гімназію, де вчителювали А.Клим, М. Ісопенко, Д. Лук’япович, О, Проскурницький, І. Дощівпик, С.Ла­куста, С. Ткачук, М. Бажалук, М. Павлусевич, В. Яцев’юкта та інші.

Старовинними вулицями Вижниці ходило багато великих українців — І.Франко, В.Стефаник, О.Кобилянська, Г. Хоткевич, І.Труш, Л.Українка, Марко Черемшина, а дещо пізніше — О.Гончар, І. Драч, В. Чорновіл, М. Вінграновський, Н.Матвієнко, Д.Гна­тюк та інші. Зі своїм рідним містом підтримували постійний зв’язок письменники І.Дощівник з Банилова, Д.Загул з Мілієва, М.Марфіевич з Іспаса, Д. Хоров’юк з Підзахаричів, В.Лелик з Бережонки, художники О. Киселиця з Лукінців, Г.Гарас з Вашківців, М.Костриба з Вовчинця, ІО.Ференчук і В.Граб з Берегомета, співак П.Ончул з Коритного. Пам’ятають у Вижниці діяльність Львівського драматичного театру, який ще 27 грудня 1877 р. тут відкрив свій сезон прем’єрою драми Ю. Федьковича «Довбуш», а потім поставив п’єси Т.Г.Шевченка, І.Котля­ревського, М. Кропивницького, інших драматургів. Попри утиски румунських окупантів тут було засновано товариство «Український Народний Дім ім. Ю.Федьковича». Його очолювали В.Чехановський та О.Віль­ничук. Активними діячами товариства були Ю.Гор­дійчук, А.Доль­ни­цький, І. Шпанюк, Л.Бі­лак, Т.Рогов­ський, Д.Ярем­чук. З Вижниці вийшли такі письменники, як П.Криш­тофо­вич, К.Бо­би­кевич, О.Ше­вчу­ке­вич, Й.Бург. Тут жили і працювали К.Усти­янович, І.Коха­новська, співак А.Руснак та багато інших. Безпосередньо з Вижницею та навколишніми селищами пов’язане життя відомого гуцульського діяча Лук’яна Кобилиці, який свого часу очолив повстання проти губернаторів Галичини. Останні забороняли місцевим жителям брати воду з річок, розпалювати пічки для приготування їжі. Саме з Вижницьким районом пов’язана історія родини Яремчуків.

Ось така вона Вижниця. Приїжджайте до неї щоб відпочити від повсякденних проблем та поринути у незвичайну історію незвичайного краю.  

Ніка Костенко
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com