Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Красуня над клекотом ЧеремошаВижниця. Маленьке містечко між річкою Черемош та Карпатами. Взагалі Черемош — міжкордонна річка. Вона розділяє Чернівецьку та Івано-Франківську області. Вузенькі старовинні вулиці Вижниці дихають історією — вперше це місто згадується у молдавському літопису 1501 року. У книжці молдавського літописця І. Нікулче, виданій у Бухаресті 1933 р., написано, що за Штефана Великого після перемир’я з поляками 1501 р. король польський подарував І.Тевтулу ряд сіл, серед них згадується і Вижниця. Спираючись на такі дані, більшість істориків вважає, що цей рік і є роком першої письмової згадки про Вижницю. Вижницька земля в різні періоди входила до складу Київського, Галицького і Молдавського князівств. У 1774 — 1918 рр. належала до Австро-Угорської імперії, у 1918 — 1940 — до Румунії, а в 1940 — 1991 — до СРСР, тепер — до України. Подекуди на вулицях збереглася старовинна кам’яна кладка. Будинки здебільшого румунського походження і мають не аби- яку історію. Місцеві мешканці ніколи нікуди не поспішають. Та їм це і не потрібно — у Вижниці неможливо кудись запізнитися — усе місто можна обійти за 30 хвилин. Але не маленька площа міста змушує туриста уповільнювати ходу — саме середовище нібито призупиняє час і людей. Місцева мова пересипана румунськими, угорськими, німецькими словами. 1908 р. у Вижниці народні умільці В. Шкрібляк, В. Девдюк, М. Мегедишок, Ф. Гнатюк заснували Крайову школу різб’ярства, токарства, металевої орнаментики, в її створенні велику роль відіграв політик і дипломат Микола Василько з села Луківці. Того ж таки 1908 року було започатковано українську гімназію, де вчителювали А.Клим, М. Ісопенко, Д. Лук’япович, О, Проскурницький, І. Дощівпик, С.Лакуста, С. Ткачук, М. Бажалук, М. Павлусевич, В. Яцев’юкта та інші. Старовинними вулицями Вижниці ходило багато великих українців — І.Франко, В.Стефаник, О.Кобилянська, Г. Хоткевич, І.Труш, Л.Українка, Марко Черемшина, а дещо пізніше — О.Гончар, І. Драч, В. Чорновіл, М. Вінграновський, Н.Матвієнко, Д.Гнатюк та інші. Зі своїм рідним містом підтримували постійний зв’язок письменники І.Дощівник з Банилова, Д.Загул з Мілієва, М.Марфіевич з Іспаса, Д. Хоров’юк з Підзахаричів, В.Лелик з Бережонки, художники О. Киселиця з Лукінців, Г.Гарас з Вашківців, М.Костриба з Вовчинця, ІО.Ференчук і В.Граб з Берегомета, співак П.Ончул з Коритного. Пам’ятають у Вижниці діяльність Львівського драматичного театру, який ще 27 грудня 1877 р. тут відкрив свій сезон прем’єрою драми Ю. Федьковича «Довбуш», а потім поставив п’єси Т.Г.Шевченка, І.Котляревського, М. Кропивницького, інших драматургів. Попри утиски румунських окупантів тут було засновано товариство «Український Народний Дім ім. Ю.Федьковича». Його очолювали В.Чехановський та О.Вільничук. Активними діячами товариства були Ю.Гордійчук, А.Дольницький, І. Шпанюк, Л.Білак, Т.Роговський, Д.Яремчук. З Вижниці вийшли такі письменники, як П.Криштофович, К.Бобикевич, О.Шевчукевич, Й.Бург. Тут жили і працювали К.Устиянович, І.Кохановська, співак А.Руснак та багато інших. Безпосередньо з Вижницею та навколишніми селищами пов’язане життя відомого гуцульського діяча Лук’яна Кобилиці, який свого часу очолив повстання проти губернаторів Галичини. Останні забороняли місцевим жителям брати воду з річок, розпалювати пічки для приготування їжі. Саме з Вижницьким районом пов’язана історія родини Яремчуків. Ось така вона Вижниця. Приїжджайте до неї щоб відпочити від повсякденних проблем та поринути у незвичайну історію незвичайного краю. Ніка Костенко |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |