Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Диво-фелпс!

Американський плавець Майкл Фелпс виграв у складі комбінованої естафети восьму золоту медаль і перевершив рекорд легенди світового плавання Марка Спітца, котрий завоював 36 років тому в Мюнхені сім вищих олімпійських нагород.

Передостання медаль на стометрівці батерфляєм була найважчою для чемпіона. Він практично програв цей заплив: зробив поворот сьомим, та й на фініші, коли серб Мілорад Чавич уже кинув руки вперед у завершальному гребку, американець був явно за ним. Але торкнувся першим.

Сказав у міксті-зоні: «Я думав, що програв. Навіть коли побачив табло, не відразу зрозумів, що перший».   

Історія один в один повторила іншу, двадцятилітньої давнини. Тоді співвітчизник Фелпса Менди так само, як у Пекіні Чавич летів до фінішу цієї ж дистанції за своєю п’ятою золотою медаллю. Йому не вистачило якихось сантиметрів, щоб уліпити руки точно в стінку. І поки потенційний чемпіон простягав пальці до фінішного щита, його на 0,01 випередив у торканні суринамець Ентоні Несті.      

Точно в такий самий спосіб (і теж 0,01) програла вчора на дистанції 50 м вільним стилем американка Дарунка Торрес.

А в суботу серби негайно подали протест. Але він не був удоволений. Представник Міжнародної федерації плавання (FINA) і рефері змагань Бен Екумбо пояснив:   

- Ми дуже уважно вивчили відеозапис заключного гребка двох спортсменів, і на ньому було виразно видно, що сербський плавець торкнувся стінки другим.  

Чавичу теж надали можливість переглянути кадри, на підставі яких FINA винесла рішення, і трохи пізніше з’явився прес-реліз зі словами серба: «Мені було дуже боляче це бачити, але я змусив себе переглянути фініш кілька разів. І змушений визнати, що дійсно програв Майклу…»           

У таких випадках незмінно порушується тема: чому б не вручати спортсменам дві золоті медалі? Екумбо відповів і на це запитання:  

- Чомусь усі спокійно сприймають різницю 0,01 між третім місцем Лотерстейна і четвертим Крокера в цьому ж самому фіналі. Але у випадку Фелпса і Чавича ми маємо точно таку ж різницю. У першому випадку — 51,12 і 51,13. В другому — 50,58 і 50,59.  

Стометрівка батерфляєм стала єдиною дистанцією, де Фелпсу не вдалося встановити рекорд світу. Але і без цього він перекрив мюнхенське досягнення Спитця по всіх статтях. Вісім перемог, сім світових рекордів, останній з який був установлений учора чоловічою комбінованою естафетою США.

За день до закінчення плавального турніру — після перемоги на стометрівці батерфляєм — Фелпс сказав: «Про досягнення Спитця завжди говорили, що досягти його зовсім нереально. Мені здається, я показав, що це не так. Будь-яка мета може бути досягнута, якщо спрямувати на неї усі свої зусилля. І не здаватися, якщо не виходить з першого разу».

 

ДВІ ЛЕГЕНДИ

Шанс повторити мюнхенський рекорд був у 1988 р. і в Метта Біонді.  Але він повернувся із Сеула лише з п’ятьма золотими медалями: крім стометрівки батерфляєм, програв ще 200 м вільним стилем.         

Я сказала б, що великим Фелпса зробили не вісім золотих медалей Пекіна, а та завзятість, з котрою він йшов до цієї мети. На чемпіонаті світу-2003 у Барселоні Майкл виступав у чотирьох індивідуальних дисциплінах і ставив перед собою завдання завоювати шістьох золотих нагород. Але тоді плавцеві не пощастило: 100 метрів батерфляєм він програв Крокеру (хоча в півфіналі проплив дистанцію зі світовим рекордом), і, відповідно, Крокер, а не Фелпс  одержав право стартувати в комбінованій естафеті, а єдиний командний заплив з його участю — 4х200 м вільним стилем — був виграний австралійцями.

Другу спробу було почато на Іграх в Афінах. Але і там на плавця чекала невдача. США програли естафету 4х100 м вільним стилем.

Півтора роки тому на чемпіонаті світу в Мельбурні Фелпс знову спробував атакувати досягнення Спитца. І майже повторив його, однак у заключний день змагань американську комбіновану естафету дискваліфікували за фальстарт Крокера.

Звичайно, той рекорд, що його встановив Спітц, мало піддається поліпшенню. Однак якщо глобально міркувати про роль у плаванні семиразового олімпійського чемпіона Мюнхена, то навряд чи можна вважати її більш значущою, ніж та, яку протягом шести років відіграє Фелпс. Виступ у Мюнхені став у кар’єрі Спітца вельми яскравим, але єдиним. На попередніх Іграх — у Мехіко — Марко одержав дві золоті медалі в естафетах, срібло на стометрівці батерфляєм і бронзу на 100 м вільним стилем. А залишатися в спорті після Мюнхена не захотів. Чемпіонати світу в ті часи в плаванні не проводилися, а якби проводилися, Спітц, схоже, на них не показав би себе. Так принаймні вважають його сучасники, які стверджують, що за великим рахунком Марку в Мюнхені просто казково пощастило. 

До олімпійського тріумфу Спітц не збирався пов’язувати з плаванням своє майбутнє. Мріяв стати дантистом. Але не став. Тому що знайшов набагато простіший і легший спосіб заробляти гроші — саморекламою. Як влучно підмітив один знайомий плавця: «Марко завжди знайде, з чого зробити гроші. Більше в цьому житті його нічого не цікавить. І ніколи, власне, не цікавило».

Фелпс — зовсім інший випадок. Його з народження відрізняла здатність мозку, що не дозволяла фокусуватися на своїх діях. Майкл не міг довести до кінця ні одну гру, жодну справу, вкрай погано освоював різні навички. Коли перед школою він почав ходити в підготовчий клас, у шоку були і вчителі, і батьки. Навчання юного Фелпса супроводжували суцільні нулі і зауваження з поведінки (висидіти урок до кінця для хлопчика було подвигом), а на дозвіллі до нього потрібно було прикріплювати персонального співробітника служби порятунку: Майкл падав де можна і де не можна, натикався на всі можливі перешкоди, перекидав на себе меблі і посуд. Але при цьому, як не дивно, майже не мав травм, синців. Пізніше з’ясувалося, що це завдяки неймовірно гнучким і еластичним суглобам і зв’язкам.

Майбутнє хлопця на той момент уявлялося не вельми радісним. Лікар, що спостерігав Майкла з народження, вважав за свій обов’язок відразу попередити його матір, що, швидше за все, їй доведеться присвятити дитині усе своє життя, оскільки людям з подібними відхиленнями майже ніколи не вдається адаптуватися в суспільстві. Але все змінилося, коли хлопчика привели в басейн.         

Те, що Фелпс народився для цього виду спорту, його тренер Боб Боумен зрозумів одразу. А через кілька років, коли Майклу виповнилося 11 і тренування стали регулярними, наполіг на тому, щоб в однаковій мірі серйозно працювати над усіма чотирма видами плавання. От і вийшло, що до моменту виходу на дорослий рівень у його підготовці майже не залишилося технічно слабких місць.

Гроші ніколи не були для Фелпса великим стимулом. За повторення рекорду Спітца йому обіцяли заплатити мільйон доларів ще в Афінах, а потім, коли не було поставлено рекорд, фірма Speedo оголосила, що переносить цей приз у Китай. Але втрата грошей у 2004 році Майкла взагалі не схвилювала. Набагато більше він переймався через те, що підвів команду в першій естафеті, пропливши свою ділянку повільніше всіх.

До цього року бізнес за назвою «Майкл Фелпс» перевищив мільярд доларів. Говорити на цьому тлі про один мільйон навіть якось ніяково...

Олена Войцеховська
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com