«Аванті» — досконалість в античному стилі

Коріння літака Р180 «Аванті» італійської фірми Пьяджо, що вперше під­нявся в повітря в 1986 році, йдуть в 1970-і роки, коли вибухнула світова нафтова криза. Ціни на нафтопродукти, що зметнулися угору, змусили низку фірм шукати шляхи до зниження споживання палива і мастил.

Італійський авіаційний конструктор Рінальдо Пьяджо на заводі в містечку Фінале Лігуре в 1980 році зайнявся проектуванням нового літака бізнес-класу, який би мав високу швидкість польоту, був комфортабельним і еко­номічним. В 1981 році була почата програма створення прогресивного літака Р180 “Аванті”.

Відомо, що турбогвинтові двигуни більш економічні порівняно з турбореактивними, але літаки з ними літають повільніше. Пьяджо вирішив застосувати турбогвинтовий двигун, а швидкість польоту нового літака збільшити майже до швидкостей лі­таків з турбореактивними двигунами шляхом нової аеродинамічної схеми.

У програмі розробки з 1983 року брала участь і американська фірма Гейтс Лірджет. Вона повинна була будувати передню частину фюзеляжу і розгорнула виробництво. Проте твереза оцінка американського ринку привела до того, що Гейтс Лір­джет в січні 1986 року вийшла з програми. В небі Америки у той час літали близько 230 тисяч приватних літаків і на успішний збут літака незвичайної схеми в США розраховувати не доводилося. Фірма Пьяджо зберегла повний контроль над програмою, а все виробниче оснащення і три побудовані передні частини фюзеляжу були переправлені до Італії.

Італійці підняли в повітря свій перший літак 23 вересня 1986 року. Другий прототип “Аванті” полетів в травні 1987 року.

Льотні випробування продовжувалися аж до весни 1990 року. В травні цього року був отриманий сертифікат льотної придатності і побудований перший серійний літак, який був переданий першому замовникові у вересні 1990 року.  

До 1990 року екзотичний літак пройшов сертифікацію в Італії і США. Як відомо, американський сертифікат льотної придатності літака є світовим показником його високої якості. Проте, кількість проданих літаків була невеликою, всього 48 машин знайшли своїх власників в Європі. Мало хто захотів придбати прогресивну і економічну, але дуже вже екзотичну машину в інших частинах світу. Доля італійського “Аванті” практично повністю стала повторенням долі американського “зоряного корабля”, літака “Старшіп 2000”, який є уособленням прогресу в області літаків бізнес-класу, але негативним прикладом маркетингу і збуту.   

Внаслідок фінансової невдачі при блискучих технічних досягненнях літакобудівне відділення фірми Пьяджо зазнало краху. В 1998 році фірма “Пьяджо” перейшла в міцні руки П’єро Феррарі, віце-президента всесвіт­ньо відомої італійської фірми, що випускає спор­тивні автомобілі вищого класу. Новий власник залишив прізвище Пьяджо в назві оновленої фірми, яка почала називатися “Пьяджо Аеро Індастріз”.

Нове керівництво фір­ми не могло змиритися із припиненням виробництва “Аванті”, прогресивного, швидкого і економічного, навіть екзотичного літака з просторим і тихим пасажирським салоном. Була розгорнута наступальна маркетингова кампанія і італійський “Аванті” пережив своє друге народження. На сьогодні замовлено ще 20 літаків. Замовлення поступили в основному із Західної Європи. Декілька машин замовили турецькі бізнесмени і італійські військові.

За іронією долі, другому народженню «Аванті» дещо допомогла жахлива трагедія 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку. Побоюючись терористичних акцій, багато корпорацій придбали невеликі адміністративні літаки, на яких мали літа­ти виключно їх співробітники. В свою чергу, 2000 цілком справних крупних авіалайнерів сьогодні перегнані в пустинні райони США на довгострокове зберігання в умовах сухого клімату. Заповзятливе керівництво фірми негайно відкрило представництво “Пьяджо” в США.  

Незвичайна компоновка з трьома аеродинамічними поверхнями є результатом прагнення найдосвідченішого конструктора Рінальдо Пьяджо спроектувати економічний високошвидкісний літак з турбогвинтовими двигунами, з просторим і тихим пасажирським салоном. Для зниження шкідливого опору крило ламінарного профілю розташоване в середній площині фюзеляжу і позаду пасажирської кабіни, щоб силовий набір крила не зменшував її поперечний перетин. Заднє розташування крила вимагало установки передньої поверхні для балансування літака на різ­них режимах польоту. Невелике за площею крило ламінарного обтікання бу­ло спроектоване в університеті штату Огайо, США. Звичайне кермо ви­соти розташоване на Т-подібному горизонтальному оперенні.

На класичному літаку-“качці” переднє горизонтальне оперення служить одночасно як крило і кермо висоти. “Аванті”, на перший погляд, подібний до “качки”. Передня поверхня не має керма висоти і служить тільки для балансування літака. В польоті “Аванті” поводиться подібно до літака нормальної схеми, а не літака схеми “качка”. Висока культура проектування дала в результаті літак, що має багато істотних переваг навіть перед дуже прогресивним американським “Старшіпом”.   

Відмінними рисами “Аванті” є аеродинамічна схема з трьома поверхнями і встановлені ззаду крила два турбогвинтові двигуни з штовхаючими п’ятилопатевими повітряними гвинтами постійної швидкості обертання діаметром 2,16 метра. Штовхаючі гвинти мають переваги перед звичайними, бо у них вище коефіцієнт корисної дії, а потоки відкинутого назад повітря не обтікають поверхні фюзеляжу і крила літака, що ви­кликає додаткові втрати. На крилі не порушується природний ламінарний потік, унаслідок чого збільшується і залишається постійною його підйомна сила, а літак стабільніший і спокійніший в польоті. Гарячі викидні гази двигунів потрапляють на лопаті повітряних гвинтів і підігрівають їх, завдяки чому немає необхідності в системі для захисту лопатей від оледеніння. Таке розташування двигунів і повітряних гвинтів дуже вигідне з погляду комфорту, оскільки задні крі­сла пасажирського салону знаходяться в декількох метрах від силової установки. В салоні нижчий рівень шуму і вібрацій, що приводить до економії ва­ги за рахунок теплозвукоізоляції кабіни. В пасажир­ському салоні “Аванті” можна розмовляти, не підвищуючи голосу.

Салон є верхом італійської витонченості і краси, свого роду італійською мелодією в індустріальному стилі. Дуже зручні крісла обтягнуті натуральною шкірою, в більшості випадків білою. Столики, окантовки дзеркал, багато деталей інтер’єру виготовлено з натурального дерева. Це свого роду ви­твори мистецтва.

В конструкції застосовані композиційні матеріали, але в міру. Цим італійський літак відрізняється від свого конкурента, американського “Старшіпа”, який майже повністю виготовлений з композиційних матеріалів. Цим він викликав недовіру до себе експертів Федеральної Авіаційної Адміністрації США, які зажадали посилення конструкції «Старшіпа». Унаслідок доопрацювань на вимогу бюрократів від авіації прогресивна американська машина розгубила багато своїх незаперечних переваг, стала дорогою і недоступною для багатьох покупців.

В ході наступальної маркетингової кампанії пілотові-інспекторові ду­же впливового англійського журналу “Флайт” була надана можливість політати на “Аванті”. Коли він підійшов до літака, то був вражений його абсолютно гладенькою, виблискуючою поверхнею.

Виробництво “Аванті” організоване в Генуї, на старому заводі фірми Пьяджо. Висока якість забезпечується всією організацією робіт на фірмі, майстерністю досвідчених робітників, новітнім устаткуванням. Наприклад, панелі обшивки формуються під вакуумом, а деталі внутрішнього набору приклепуються до неї за спеціальною технологією. В результаті отримують абсолютно гладеньку поверхню.

В демонстраційному польоті була імітована від­мова правого двигуна на завершальній, критичній, фазі польоту. Літак летів з випущеними стійками шасі на висоті близько 500 метрів, коли пілот навмисно відключив двигун. Для парирування односторонньої тяги було достатньо трохи відхилити кермо напряму. Пілот випустив закрилки, зменшив швидкість польоту і м’яко посадив літак з одним працюючим двигуном точно по центральній лінії злітно-посадкової смуги. При цьому важелі управління двигунами були поставлені в стан, що дозволяє виконати негайний зліт, якби захід на посадку виявився невдалим.

При демонстраційних польотах перевірялась також і посадка з імітацією відмови електричного при­воду закрилків. Літак приземлився і тут же зле­тів без закрилків! 

“Аванті” добре показав себе при посадці на екстремально коротку злітно-посадочну смугу. Пілот перевів літак в круте піке під кутом 20 градусів, повністю випустив закрилки і ще в повітрі перевів двигуни на холостий хід. Літак зробив посадку на самому початку злітно-посадочної смуги. Тут же повітряні гвинти були переустановлені на реверс, приведені в дію гальма і літак слухняно зупинився. Слід відмітити, що зазвичай крутим зниженням при заході на посадку вважається зниження під кутом 6 градусів.  

Пілот журналу “Флайт” відзначив, що пілотування літака — одне задоволення. Автопілот зводить до мінімуму навантаження на пілота не тільки в крейсерському польоті, але і на відповідальних фазах польоту, наприклад, при невдалому заході на посадку за приладами.

Один вигляд “Аванті” дає естетичну насолоду. Він слухняний, швидкий і економічний. Керування літаком пілот-інспектор назвав “гармонійним”.

За 2 години 4 хвилини чистого польоту, що відповідає 2 годинам 33 хвилинам блокового часу, тобто, часу з працюючими двигунами, було витрачено 648 кілограмів авіаційного гасу “Джет А”. При цьому “Аванті” здатний лі­тати з майже тією ж швидкістю, що і літаки з турбореактивними двигунами. Машина розрахована на крейсерський політ на висоті 12,5 кілометра, де повітря спокійне, вплив погоди практично не від­чувається, а економічні за своєю природою турбогвинтові двигуни спалюють мінімум палива через невеликий опір розрідженого повітря.

Дальність польоту “Ава­нті” також вражає — 2600 кілометрів з одним пілотом, 6 пасажирами і резервом палива на посадку за приладами. Це означає, що на одній заправці баків, в які заливається максимум 1500 літрів гасу, можна злітати з Києва до Москви і повернутися назад із значним залишком палива.

При зменшенні кіль­кості пасажирів “Аванті” здатний без посадки пролетіти відстань від Києва до Ташкента.

Максимальна швид­кість “Аванті” складає 741 км/г і літає він всього на 90 км/г повільніше за своїх найближчих конкурентів з турбореактивними двигунами. Це найшвидший в світі турбогвинтовий літак в своєму класі. З двома відносно слабкими двигунами РТ-6А-66 потужністю по 850 кінських сил і п’ятилопатевими штовхаючими повітряними гвинтами “Аванті” за хвилину набирає висоту один кілометр. В той же час його експлуатаційні витрати відносно невеликі, що дуже часто є вирішальним чинником для деяких замовників.

Без сумніву, льотно-технічні і експлуатаційні характеристики італійського “Аванті” вражають, особливо якщо врахувати, що порожній літак важить всього 3400 кг, а максимальна злітна вага не перевищує 5240 кг. Приблизно стільки ж важить і український Ан-3, “консервна банка з крилами”.

Геометричні розміри “Аванті” також невеликі. Площа крила всього 16 квадратних метрів. Розмах вузького крила 14,03 м, довжина літака 14,41 м, висота — 3,94 м. Це означає, що літак можна зберігати в невеликому ангарі, зберігаючи його ресурс і свої гроші.

В складних польотах «Аванті» пілотують двоє льотчиків. В той же час він сертифікований на виконання польотів одним пі­лотом. Природно, якщо на літак буде встановлено необхідне устаткування.

В пасажирському салоні у варіанті рейсового літака можна встановити 9 крісел. На літаки корпорацій встановлюють до 7 крісел. У цьому варіанті в більшості випадків крісел тільки шість або менше, все залежить від замовника. В салоні для перевезення високопоставлених пасажирів крісел не біль­ше п’яти.

Висота стелі в пасажирському салоні 1,75 метра, більшість пасажирів можуть ходити в нім в повний зріст. В салоні є бар з прохолодними та іншими напоями, комфортабельний туалет. Салон просторий, його довжина 4,54 метра, а ширина 1,83 метра, що дозволяє ходити по широкому проходу між кріслами, нікому не заважаючи.

На жаль, прогресивний “Аванті” завжди викликав захоплення своїми льотно-технічними характеристиками, економічними і експлуатаційними показниками, але зовсім не тішив своїх творців кіль­кістю замовлень.

Незвичайний літак після його появи цікавив багатьох, але замовлення поступали мляво. На початок 1995 року їх було побудовано 30 штук. Потім ВВС Італії замовили ще 12 машин, які застосовуються як невеликі регіональні літаки для перевезення високопоставлених чинів італійської армії.

В даний час фірма відкрила в США чотири сервісні центри, що прискорило проникнення на американський ринок. Ринок в Північній Америці дуже непростий і він тут же продиктував свої умови. Фірмі довелося інвестувати 4,9 мільйона доларів в модернізацію приладового устаткування і кабіни пілотів. Сучасний замовник бажає мати електронний борт.   

Після реконструкції фірми в листопаді 1998 року «Пьяджо Аеро Ін­дастріз» успішно провела повторний запуск у виробництво свого найкращого літака «Аванті», відновила виробництво і технічне обслуговування авіаційних двигунів. Були підписані ліцензійні угоди з ведучими фірмами світу, в тому числі і з німецьким концерном Даймлер-Бенц.

Директор фірми Джузеппе Ді-Масе, заявив, що в планах фірми як основне завдання є проникнення на неосяжний північноамериканський ринок. Для того, щоб досягти поставленої мети, у фірму з Генуї довелося інвестувати 11 мільйонів доларів. Сьогодні 60 відсотків капіталу фірми Пьяджо належать британському «Аеротрасту», який знаходиться під управлінням «Королівського банку Канади» і представляє інтереси трьох знатних італійських сі­мейств Буїтоні, Феррарі і Ді-Масе.

Вливання відносно невеликого капіталу благотворно відбилося на стані фірми і її «Аванті». За рік роботи вона продала продукції на 100 мільйонів доларів. Гроші фірмі приніс дуже досвідчений персонал і стійка відмінна репутація торгової марки «Пьяджо» в світі.

Оновлена фірма заявила про себе в американському місті Атланта, на конференції з ділової авіації. Авіаційний світ дізнався, що фірма з багаторічною історією повністю відновила свою ділову активність. В США “Аванті” пропонується за 4,5 мільйона доларів. Дорого, але численні покупці вже знайшлися.

Наші сусіди Туреччина та Польша купили «Аванті», щоб ознайомитися з віс­трям світового технічного прогресу в авіації. Поляки використовують незвичайний літак як добре обладнану «Швидку допомогу». В Туреччині на «Аванті» літають військові.

Виникає запитання — чи може бути створений подібний літак в Україні. Теоретично ніщо не заважає побудувати свій «Ава­нті».

Володимир Репало