Криза уповільнює інтеграцію

Невдалий час вибрали українські можновладці для з’ясування стосунків! Україна втрачає історичний шанс прискорити переговори щодо членства в ЄС чи в НАТО, — пише колишній президент Польщі Олександр Квасневський на сторінках щоденної польської газети Fakt. Його статтю передрукував Dziennik.

Після грузинської кризи Західна Європа прозріла і зрозуміла, що найкращий захист від можливих агресивних випадів Росії — це власне розширення обох західних структур — Євросоюзу і Північноатлантичного альянсу. І саме в цей момент розпалася помаранчева коаліція. Із цієї точки зору теперішня ситуація видається кепською

Криза в Україні також підтверджує її сприйняття у світі як нестабільної країни, яка перебуває в стані перманентної політичної кризи. З часів Помаранчевої революції ця країна постійно втрачає важливі можливості — і все це через конфлікт між Президентом і Прем’єром. А також через брак ідей, як вийти з такого становища.

Ми маємо усвідомлювати: після того, що сталося в Грузії, Україна нестабільна більш, ніж будь-коли. Адже вона дає можливість Росії використати Україну. Певно, що нестабільна Україна більше сприяє реалізації російських інтересів, ніж демократична і прозахідна. Завдяки українській кризі Росія може довести, що демократична система в Україні — із багатьма партіями, справжньою опозицією, свободою ЗМІ та основами громадянського суспільства — це джерело її слабкості і проблем. Росіяни можуть доводити, що їхня обмежена демократія, чи навіть квазіавторитаризм, — набагато краща система. Вони можуть говорити, що завдяки цьому у них більше порядку, краща економічна ситуація. Це дуже простий аргумент, але його сприймають чимало українців і він живиться їхньою втомою від демократії. Це дуже небезпечно.

Наступна проблема — це потенційна загроза територіальній цілісності України. Про це необхідно голосно заявити. Якби Росія спробувала розіграти кримську карту, ми опинилися б в ситуації глибокої міжнародної кризи. Кремль повинен дуже добре усвідомлювати, що спроба розіграти цю карту призведе до цілковитої зміни політики щодо нього і з боку США, і з боку Західної Європи. Захід повинен дати чітко це зрозуміти. Якщо Кремль це усвідомить, то навряд чи Росія зважиться на такий ризиковий і нерозумний крок. Хоча, очевидно, такий ризик існує.

Постає також питання про сценарій подальшого розвитку подій в Україні. Ці 30 днів, які, за Конституцією, відведені тепер Президентові, будуть періодом пошуку порозуміння насамперед табору Тимошенко із частиною угруповань, пов’язаних з Президентом, а також, можливо, з Партією регіонів Віктора Януковича. Не виключено, що про коаліцію з цією другою партією замислюється й оточення Президента. У такому випадку змінився б Прем’єр-міністр і почалася б рішуча боротьба за президентство між Тимошенко і Ющенком, долю якої зможуть вирішити тільки президентські вибори на початку 2010 року.

Але Україна — це країна парадоксів. Отже, остаточно не можна відкидати, що не відродиться помаранчева коаліція. А, можливо, навіть існує мінімальний шанс на широку коаліцію таборів Ющенка, Тимошенко і Януковича? Очевидно, таке рішення потребує відваги від Ющенка і Тимошенко. Однак така коаліція була б найкращим варіантом, адже вона могла б дати Україні шанс скористатися історичними п’ятьма хвилинами, які нині має країна.

Беручи до уваги шанс, який відкрився перед Україною, я дуже шкодую з приводу дій Ющенка і Тимошенко. Хоча мені важко визначити, хто з них більш відповідальний за конфлікт. Зрештою, наразі немає великого значення, хто більше винний, бо важливий наслідок конфлікту, а він просто надзвичайно поганий. Обидва повинні забути взаємні образи і спробувати разом щось зробити.

Проблему цієї кризи мусять вирішувати самі українці, бо жодне зовнішнє посередництво нічим тут не допоможе. Це не ситуація Помаранчевої революції, а лише проблема української демократії, яка вкотре демонструє свою слабкість.

Також дуже важливою є відповідь на питання про політику майбутньої української влади. Наскільки прозахідною буде вона у випадку приходу до влади нового уряду. Я не вірю в те, що Прем’єр-міністр Тимошенко продалася росіянам. Їй можна закидати все, окрім браку рішучості у європейських справах. Я її знаю і переконаний, що її орієнтація на незалежність України і її інтеграцію із Заходом справжня.