ВИСТАВКА КОМЕРЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ TIR-2008

Четвертий Міжнародний салон вантажних і комерційних автомобілів TIR-2008 вже закінчився. Можна під­бивати підсумки. Без сумніву, це було свято для фахівців і від­ві­дувачів. Приємно, що панувала атмосфера доброзичливості і бажання співпрацювати. Удвічі приємно, що українські під­приємства і фірми подолали смугу застою і розвалу, і пішли вперед.

Про ложку дьогтю

На питання про те, як відчувають себе на київській виставці представники польської фірми, молоденька панянка відверто сказала, що і виставка, і люди, і Київ їм дуже сподобалися. А ось «бюрократи» — ні! Виявляється, їхні проспекти і багато подарунків для українських колег затримали митники, і фірма втратила дорогоцінний час, а отже, гроші. Полякам доведеться везти назад і проспекти, і подарунки, які вони не встигли вручити.

Напевно, з цим інцидентом легко і швидко розберуться компетентні органи, і зроблять все, щоб скривдженими доброзичливі гості України додому не поверталися.

 

Гості України

Було представлено турецькі, польські, китайські, російські, білоруські, майже всі потужні європейські фірми. Немає потреби розповідати про чудові важкі вантажівки та красені-автобуси цих фірм. «Рено», наприклад, представила важкі вантажівки «Гетьман» і «Дніпро» модельного ряду «Преміум». Без сумніву, українцям цей маркетинговий хід сподобався. Тепер в багатьох країнах світу люди задумаються, хто ж такий гетьман, і де той Дніпро.

Немає сенсу розповідати про ці вістря технічного прогресу, які можна було побачити своїми очима й ознайомитися з ними наяву. Правильно зробили ті українці, які прийшли на виставку і самі у всьому розібралися. Тим паче, що її організатори вхід на TIR-2008 зробили вільним.

Було дуже багато фа­хівців, але замало відвідувачів. В інших країнах такі виставки дуже багатолюдні, батьки приводять своїх дітей, адже в майбутньому знання найкращої техніки наших днів їм стане в пригоді. Українці поки що недооцінюють великої практичної користі від виставок як для себе, так і для своїх дітей.

 

Автобуси,

вантажівки

і причепи гостей

Білоруси продемонстрували новий міський автобус з низькою підлогою, в якому передбачено опу­скання борту на рівень тротуару. Поклопоталися вони і про інвалідів. Автобус оснащений висувною рампою для заїзду інвалідних візків. У салоні для такого візка передбачено особливе місце. Інваліди дістали можливість пересуватися по місту, а це для них дуже важливо.

Білоруські автобуси побудовано за тими ж принципами, що й міські німецькі MAN. Приємно, що Західна Європа прийшла і до України, через Білорусію. Можна чекати, що продажі білоруських міських автобусів в Україні будуть значними. Не дивлячись на сильну конкуренцію. А основними конкурентами білорусів стануть українські автобуси.

Китайці показали свої нові вантажівки HOWO. Вони належать до важкого класу, але виглядають, немов різдвяні іграшки. Важко уявити, як у кузови самоскидів, що виблискують технічною красою, сипатимуться важкі камені. Це станеться неодмінно, «китайці» потраплять у в наші каменоломні, бо у нас нема добрих доріг. Важкі самоскиди FAW вже стали звичними на наших дорогах і особливої реклами не потребують. Важливо, що українські фірми організували з китайцями спільні підприємства, тому купівля «китайця» означатиме і значний внесок в економіку України.

Відвідувачі були в захопленні від китайських автобусів «Кінг Лонг». Красені для міжміських ліній та туристичних подорожей виглядають дуже ефектно, по-королівському. Фірма «Авто-Сіті» пропонує 14 типів автобусів, для всіх сфер застосування. І всі вони побудовані в Китаї з використанням найбільш передового світового досвіду, на заводах, оснащених найпрогресивнішим устаткуванням західних фірм. Успіх в Україні цим автобусам забезпечений, і фірма неспроста відкрила свої представництва в Одесі та Києві. Говорять, що в Іллічівську буде створено новий китайсько-український автобусний завод.

Польська фірма KH-Kipper продемонструвала тільки корисні для українців самоскиди, оснащені системами навісного тенту. При перевезенні, наприклад, зерна тент надійно захищає його від дощу і дорожнього пилу. Нічого не псується і не просипається. Якщо згадати про українські путівці, всипані зерном, що вилетіло з кузова на вибоїнах, то витрати на навісні тенти незначні. Спочатку фірма випустила за рік і продала чотири тенти. Наступного року навісні тенти вже продавали десятками. Минулого року їх купили понад тисячу. Тенти оснащені гідравлічними системами і автоматикою, тому водій тільки спостерігає за роботою систем. Поляки обладнали ними найкращі вантажівки із Західної Європи. Чого б невеликій українській фірмі не повчитися у поляків?

Ще одна польська фір­ма з Вроцлава пропонувала напівпричепи, але через українських митників два дні виставки для неї та відвідувачів були марними. І ця продукція поляків знайде широке розповсюдження в Україні. Тільки із запізненням, а це прикро.

І росіяни зі своїми новими КамАЗами та мікроавтобусом «Максус», створеним разом з британцями, і білоруси показали, що період провального застою і не завжди якісної продукції залишився у них позаду.

 

Безперечні

успіхи українців

«Українські» легкові автомобілі викликають у нормальних людей повне неприйняття нашого автопрому та його керівників. Сфера комерційного транспорту дозволяє сказати, що українці досягли успіхів, і ці успіхи значні. На деяких напрямах українці залишили позаду своїх братів-слов’ян, і не тільки їх. І це дуже тішить!

Добре виглядає на світових ринках продукція КРАЗ. Про це свідчить, наприклад, публікація австралійських військових про зенітно-ракетні системи та системи залпового вогню, встановлені на важких вантажівках з Кременчука. Австралійці навіть поскаржилися, що ці системи порушили рівновагу сил у регіоні. Якщо нащадки українських козаків порушують рівновагу сил на іншому кінці світу, то хвилюватися про перебіг справ на їхньому заводі не доводиться. Можна тільки щиро дивуватися з різноманітності їхніх виробів, якість і зовнішній вигляд яких стали незрівнянно кращими.

У Черкасах та інших містах України дуже ефективно працює корпорація «Богдан». На TIR’2008 було виставлено її нові міські та міжміські автобуси. Дизайн цих красенів сподобався всім. За повідомленнями, корпорація будує завод у Росії, а це показник фінансової потужності і конкурентоспроможності продукції.

 Найбільш вразив невеликий міжміський автобус «Богдан». По дорозі на виставку я бачив подібний автобус турецької фірми TEMSA, і встиг навести про нього довідки. Водій, приватний підприємець, придбав автобус у кредит за 120 тисяч доларів, і успішно його сплачує, бо пасажири намагаються поїздити саме на «туркові». Немає сумніву, в Туреччині зробили красивий автобус. Але коли на TIR’2008 я побачив «Богдана», то мимоволі подумав: «Оце так!». Український автобус за всіма параметрами кращий за турецький, за яким стоїть американський «Форд». Ще не було часу зайнятися порівнянням характеристик двох конкурентів. З першого погляду зрозуміло, що українці надаватимуть перевагу «Богдану».

На підтвердження моїх висновків у салон зайшов підприємець з Хмельницька. Він озирнувся і швидко всівся в крісло, потім — в інше. Швиденько сів на місце водія, потім — на місце супровідника. Було видно, що він справжній «автотранспортний вовк». Нарешті, підприємець запитав: «А можна купити саме цю машину?» Присутні радісно засміялися. Звичайно ж, знавець автотранспорту з Хмельницького придбає черкаський «Богдан», і добре на нім заробить. А на «Богдані» було б доречно розмістити заклик «Купуй українське!». Щоб люди могли переконатися в реальних українських досягненнях, і гордилися своєю Україною.

«Богдан» тісно співпрацює з японською фірмою Isuzu. Окрім автобусів, випускає невеликі вантажівки з її двигунами. Хотілося б, щоб заводи Півдня України та Донбасу почали випускати такі двигуни за ліцензією. Це зменшило б число безробітних, невдоволення яких тамтешні «лідери» намагаються перевести на Київ, просторікуючи про «другу державну», бо вони нею «навіть думають». Безперечно, про обездолених ними ж простих людей вони не думають ні російською, ні українською. «Мовою» вони прикривають власну некомпетентність. Забезпечити людей роботою можна було вже давно, зарубіжні фірми охоче вкладають гроші в спільні підприємства в тих областях України, де є порядок, а не кричать про неприйняття української мови. Для них це дикунство, коли людина живе в Україні і нехтує її мовою.

Представник фірми біля блискучої вантажівки «Богдан-Ісузу» заявив: «Він покращений! Раніше на кузові була неякісна фарба. Ми помилилися в партнерові!» Я про цю фарбу добре знав, тому що мій сусід по гаражу через півтора роки перефарбовував кузов. «Все чудово, а фарба злізає!» Тепер таких непорозумінь не буде.

Заводу черкащан ми маємо намір приділити більше уваги, і з часом опублікуємо спеціальну статтю про його популярну продукцію та людей, які її випускають.

Поза сумнівом, флагманом українського автопрому сьогодні слід вважати ЛАЗ, автобусний завод у Львові. Молодий голова наглядової ради Ігор Чуркін заявив: «З самого початку ми переслідували єдину мету — бути кращими». Розмірковувати про мови панові (а може, й «господину») Чуркіну ніколи. Завод виставив на TIR’2008 чудові автобуси і тролейбус. Дивлячись на міжміський та міжнародний двоповерховий красень «NeoЛАЗ», я мимоволі вигукнув: «Слава ж тобі, Господи!» Цей автобус став для мене першим доказом оздоровлення української економіки. Львів’яни дій­сно довели, що вони і пер­ші, і кращі.

За час свого існування ЛАЗ випустив понад 365 тисяч автобусів. Вони невибагливі і надійні, експлуатуються скрізь і всюди. А сьогодні помітний новий ривок вперед. Завод випускає автобуси «NeoЛАЗ», «CityЛАЗ», «AeroЛАЗ» і тролейбус «ElectroЛАЗ». У їхніх прекрасних техніко-економічних характеристиках ніхто не сумнівається, а дизайн, устаткування та оздоблення салону викликають захоплення.

Львівські автобуси і тролейбус слід було б прикрасити стягами України і поїздити містами й селами України, щоб прості люди побачили — наша незалежна держава відбулася і в складному транспортному машинобудуванні. На мас-медіа надії невеликі — вони в чужих руках. Про досягнення львів’ян якщо й розповідатимуть, то тільки крізь зуби. Телебачення показує відверту нісенітницю, а безперечні досягнення патріотів України замовчує.

Подібні вироби промисловості в інших країнах показують по телевізору по кілька разів на день, і в усіх подробицях. Там люди знають найталановитіших «просто інженерів» в обличчя. Ми ж у дні проведення TIR’2008 бачили тільки обридлі репортажі про гризню між «елітою», «бомондом» та «політиками». Був і дурненький «гламур». А чом би телебаченню не розповісти про методи роботи тямущих керівників заводів ЛАЗ, КРАЗ або корпорації «Богдан»? В Україні є що показувати. Наприклад, відкрите акціонерне товариство ВАРЗ, що випускає напівпричепи-важковози, яким і танк пушинка. Багато продукції йде і на експорт. Але що про ВАРЗ знають українці?

Повернімося до красивих виробів львів’ян. На жаль, наше видання не кольорове, і ми не можемо у всій красі показати робоче місце водія або пасажирські крісла міжнародного «NeoЛАЗ» — це дійсно краса технічних рішень! Без сумніву, українці матимуть можливість помилуватися ним, адже автобус після нещадних випробувань на міцність і надійність надійде в серію. Напевно, захоплення вони висловлюватимуть і українською, і російською мовами!

Втім, бачив я і стурбовані обличчя представників німецьких корпорацій «Мерседес» та «МАН», бо вдалий слов’янський дизайн у світі сприймається на рівні італійського, загальновизнаного світового лідера. Сьогодні німецькі «Турізмо» та «Ліон Коуч» ще зберігають перевагу, забезпечену високорозвиненою індустрією Німеччини. Але ж українці неодмінно купуватимуть свій автобус!

Звідки така впевненість? У «машину часу», як охрестили журналісти «NeoЛАЗ», втиснуто най­більш передові розробки світового рівня, зокрема зарубіжні. З часом випуск нових систем буде організовано в Україні. Флагман ЛАЗ потягне за собою цілий шлейф українських підприємств, які навчаться працювати по-новому, надійно і якісно.

Пасажири відчуватимуть себе комфортно і в безпеці. Їхня безпека починається на робочому місці водія, чудово організованому і красиво оформленому. Навіть звичну педаль газу перетворено на електронний акселератор. Гальмування зроблять безпечним антиблокувальна і антипробуксовувальна системи ABS і ASR. Пневматична система підвіски WABCO забезпечує відчуття ширяння над землею, і комфортно відчувають себе всі 45 — 49 пасажирів.

Для багажу є відділення, об’ємом від 6 до 11 куб.м., залежно від варіанта автобуса. Варіанти відрізняються між собою довжиною 10, 12 або 13,5 м. Ширина 2550 мм і висота 3665 мм у всіх варіантів однакова. Словом, сідай у «машину часу» і насолоджуйся життям. І дякуй людям, які зробили «NeoЛАЗ» у такі важкі часи!

На «NeoЛАЗ» встановлюватимуться двигуни німецьких фірм DEUTZ або MAN, які розвивають потужність 300 і 280 к.с. відповідно, а за нормами викидів шкідливих речовин в атмосферу виконують суворі вимоги стандарту Euro-3. Може встановлюватися і могутніший голландський двигун DAF потужністю 360 к.с., який екологічно чистіший, бо відповідає нормам Euro-4. Як бачимо, львів’яни дуже активно співпрацюють із фірмами з Західної Європи. Львів неспроста називають українськими воротами на захід. І ці ворота ефективно працюють.

Коробка передач на «NeoЛАЗ» німецької фірми ZF. Ця ж фірма поставляє львів’янам і рульовий механізм з гідропідсилювачем. Фірма з Фрідріхсгафена — світовий лідер у цій галузі. Досить сказати, що її редуктори встановлюються на спортивні автомобілі «Порше» і навіть на дирижабль «Цепелін» нового покоління. Напевно, і львів’яни підуть по шляху китайців і організують виробництво коробок передач та гідропідсилювачів в Україні. Китайці так роблять давно. А в Україні ряджені базіки відволікають людей від справ вже не менше 20 років.

Ми ще не раз повернемося до висвітлення успішної роботи флагманів української індустрії. Їхні безперечні успіхи вселяють впевненість у гідному майбутньому нашої України.

Володимир Репало