Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Перевертні з «Закордоту»

В ніч з 7 на 8 січня 1925-го року на україн­ській ділянці радянсько-польського кордону сталася подія, надзвичайна навіть для тих буремних років. Великий підрозділ Війська Польського перетнув кордон, розгромив прикордонну заставу поблизу містечка Ямпіль і з боєм рушив у глибину території УРСР.

Командування прикордонного округу негайно підняло всі свої війська по тривозі. До стану повної бойової готовності почали приводити і регулярні частини Червоної Армії.

Себто — йшлося про розгортання чергової радянсько-польської війни.

Бій із порушниками кордону тривав до ранку, аж доки з Москви не надійшла депеша, від якої полізли очі на лоба не лише у прикордонників і червоноармійців, а й навіть у керівництва ОДПУ радянської України. Виявляється, що люди в поль­ських одностроях — то насправді спеціальний загін особливого призначення, котрий після чергової акції переплутав радянський Ям­піль з якимсь польським містечком.

У чому полягало «особливе призначення» цього, як з’ясувалося, не єдиного секретного загону? У веденні партизанської війни на території держав, що межують із Радянським Союзом. У першу чергу, звісно ж, із Польщею. Хоча радянські «партизани» орудували і в Болгарії, Німеччині, Австрії… і навіть Бразилії.

Та повернемося до ямпільського епізоду. Чому про існування спецпідрозділів зі спецзавданням не знали навіть у Харківському ОДПУ? Та тому, що вони, ці загони підпорядковувалися таємничій структурі під назвою «Закордот».

Вперше про історію створення цього терористичного центру розповів 4 роки тому український історик В.Сідак у книзі «Революція призначається…». На жаль, ці дослідження не набули очікуваного розголосу, бо українські ЗМІ і політики тоді самозакохано водили дикі танці на Майдані.

«Закордот» — це скорочення номенклатурного суржику: закордонний «отдєл». Його створили у травні 1920-го року на секретному засіданні керівництва Компартії більшовиків України. Із учасників зібрання, здається, тільки Григорій Петровський помер своєю смертю. Решта — Артем, Раковський, Шумський, Косіор та представник від московських більшовиків Зинов’єв — були згодом знищені НКВС у той чи інший спосіб.

Головною особливістю «Закордоту» була не лише цілковита секретність його діяльності, а й майже повна незалежність від Москви у власних діях. Формально спецзагони мали діяти у прифронтовому тилу ворогів радянської України лише на час громадянської війни. Війна закінчилася через півроку, а харківські партизани продовжили пускати під укіс ешелони, знищувати живу силу та бойову техніку… ні, вже не ворога, а держав, з якими уряд СРСР підписав відповідні мирні договори про ненапад, невтручання і т.д. і т.ін.

Про розмах спецоперацій на території одного лише Волинського воєводства тодішньої Польщі свідчать такі факти: тільки в травні 1921-го року сюди були перекинуті 30 спецгруп для подальшого розгортання їх у загони, які мали вести бойові дії. Наголошуємо: вести не розвідку, що ще сяк-так було б виправдано, а саме бойові дії. І це лише в 1921-му році!

Сучасний російський дослідник Олександр Сє­вєр, посилаючись на розсекречені документи радянських спецслужб, стверджує, що кількість людей у загонах «Закордоту» на Волині значно перевищувала кількість «цивільних» членів Компартії Західної України в цьому регіоні.

Підведемо підсумки. Провокативна діяльність харківських партизанів дала підстави уряду Варшави до розгортання широких репресивних заходів проти мирного українського населення на Сході тодішньої Польщі. Власне під гаслом «Навести лад у державі» повернувся до влади і став фактичним диктатором Поль­щі маршал Юзеф Пілсуд­ський. Після ямпільського інциденту політбюро ЦК партії радянських більшовиків прийняло, знову ж таки, секретне рішення про припинення діяльності «Закордоту» і реформування всієї структури зовнішньої розвідки. Одне слово, навіть у Москві зрозуміли, що загралися з експортом революції. Небезпечно загралися.

 
В.Н.
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com