Туберкульоз: небезпека наростає

Сьогодні вкрай гостра епідеміологічна ситуація щодо цієї інфекції. Вірогідно, до 30 — 40 років 70% дорослих інфікуються МБТ. Туберкульоз у дорослих може бути первинним, виникаючи у результаті зустрічі туберкульозної інфекції з організмом дорослої людини. На відміну від дітей, з їхньою високоактивною лімфатичною системою, у дорослих збудник туберкульозу менше потрапляє у лімфовузли. Водночас це не означає, що він ні в кого з дорослих не може там проявитися. Туберкульоз внутрішньогрудних або інших груп лімфовузлів у дорослих трапляється частіше у хронічній формі, і його початок слід шукати в дитинстві.

Дуже важливою є проблема своєчасного виявлення туберкульозу, коли процес захопив ще незначну частину організму, коли він ще у фазі інфільтрації і не супроводжується такими грізними ускладненнями, як деструкція і обсіменіння, тобто ознаками прогресу хвороби.

Останніми роками різко скоротилося число флюрографічних обстежень, хворих на туберкульоз виявляють найчастіше терапевти. Як відомо, туберкульоз — це інфекційне захворювання, за якого збудник проходить етап циркуляції у крові, і фіксується він у найслабших місцях організму. Ось чому поряд із збільшенням випадків легеневого туберкульозу зростає і кількість позалегеневих локалізацій. Саме тому діагностика позалегеневого туберкульозу складніша проблема і базується на врахуванні специфіки функцій кожного враженого органу в комплексі даних, отриманих найрізноманітнішими методами дослідження.

В останні роки в Африці швидко поширюється ВІЛ-асоційований туберкульоз. Із 6 мільйонів хворих, інфікованих ВІЛ і туберкульозом, 80% припадає на Африку. ВОЗ вважає, що на початку 1990-х років було інфіковано МБТ приблизно 1/3 жителів землі (1,7 млрд людей), а щорічно первинно захворюють на туберкульоз 8,8 млн і 3 млн гине від нього.

Таким чином, нині туберкульоз є тією інфекційною хворобою, від якої найчастіше вмирають у всьому світі. Водночас швидко поширюється земною кулею ВІЛ-інфекція — число хворих сягнуло більш як 20 млн людей, 2/3 з них живуть в Африці. Саме в цьому контексті непокоїть збільшення в Україні мігрантів. Ризик захворіти активним туберкульозом для людини з двома інфекціями протягом всього життя становить 30 — 50% або 6 — 8% на рік.

Терапія ВІЛ-асоційованого туберкульозу виявляється достатньо успішною за бажання хворого вилікуватися і за виконання всіх приписів лікаря, хоча відсоток рецидивів і летальність серед таких хворих підвищені.

Нині в Україні потрібно говорити не тільки про програми та контрольоване лікування туберкульозу і ВІЛ-СНІДу, а й з врахуванням зростання захворюваності цими інфекціями у нас і в усьому світі дбати про можливість більш активного використання охороною здоров’я засобів і світового досвіду боротьби з епідемією туберкульозу і ВІЛ-СНІДу.

Слід ефективно використовувати кошти, надані нам світовою спільнотою. Мають бути ліквідовані організаційні та фінансові проблеми в охороні здоров’я, що є перешкодою для успішного лікування хворих.

За нинішньої тривожної епідеміологічної ситуації в нашій країні щодо туберкульозу лікар кожної спеціальності має бути готовим до виявлення туберкульозу в будь-якого свого пацієнта.

Найчастіше туберкульоз поєднується з цукровим діабетом і захворюваннями шлунково-кишкового тракту, при цьому спостерігається погіршення протікання основного захворювання. Це і збільшення вмісту цукру в крові, і загострення виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки тощо.

Світова практика показала, що ВІЛ-асоційований туберкульоз вже призвів до вибухонебезпечного зростання захворюваності туберкульозом. Кількість випадків захворювань майже подвоїлася у країнах з не- функціонуючими програмами боротьби з туберкульозом. Все це нам потрібно враховувати ще й тому, що одночасно з швидким поширенням захворюваності серед населення значно збільшується захворюваність на туберкульоз і серед ВІЛ-інфікованих, чисельність яких теж зростає в Україні. Як і витрати на лікування..

Прийнятий Верховною Радою 15 березня 2006 р. Закон «Про боротьбу із захворюваністю на туберкульоз» поки що не має достатніх важелів для його виконання. Малого того, про нього навіть не всі знають.

Нині з проблемою захворюваності на туберкульоз в Україні необхідно насамперед розуміння керівництвом держави, МОЗ факторів, які обумовлюють епідеміологічну ситуацію не тільки в Україні, а й у світі. Саме тому потрібно, не гаючись, робити все для покращення соціально-економічної складової у державі, підвищення життєвого рівня населення і насамперед соціально незахищених верств. А отже — поліпшення структури харчування, яке нині характеризується зниженим споживанням таких біологічно цінних продуктів, як м’ясо, риба, молоко, яйця, овочі, фрукти. Як результат — ослаблення імунного статусу організму людини. Все це особливо стосується дітей, більша частина яких нині не дотримується не те що збалансованого харчування, а й просто недоїдає. Сьогодні потребує активізації і робота з ефективного виявлення, ізоляції й лікування хворих на туберкульоз серед контингенту слідчих ізоляторів і тюрем. Саме тому необхідно збільшити кількість і якість проведення профілактичних оглядів населення. З цією метою відповідно збільшувати фінансування протитуберкульозних закладів, їхнє забезпечення сучасним діагностичним, лікувальним обладнанням, лікарськими засобами для проведення протиепідемічних заходів, а головне — висококваліфікованими кадрами. На нинішньому етапі сплеску захворюваності на туберкульоз вкрай необхідна підтримка державою, бізнесменами, спонсорами фтизіатричної служби, її повноцінного забезпечення, створення нормальних умов для її працівників. Лікар- фтизіатр має бути нині при кожній поліклініці — і дорослій, і дитячій.

Законодавча база нібито є, але для досягнення стабілізації і покращення ситуації, що виникла у зв’язку з поширенням туберкульозу в країні, Кабміну і МОЗ необхідно здійснювати дієвий контроль за її практичною реалізацією.

Муніципалітети разом з відомствами і медиками мають здійснити відповідну роботу, аби виселити з багатонаселених квартир, комуналок, гуртожитків і, відповідно, забезпечити житлом хворих на бацилярні форми туберкульозу.

У цьому контексті актуальне питання на державному рівні — поєднання діяльності наукових медичних закладів з практичними клініками, лікарнями, зокрема у фтизіатрії. Сьогодні ми маємо відшукати гармонію між наукою та практикою, де поки що кожен сам по собі. Саме такий союз має нам дати методологічні важелі подолання хвороб, зокрема туберкульозу.

Треба бити на сполох, українці!

Василь СЛОБОДЯНИК