Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Батько Махно і брати ПархоменкиЖиттєві шляхи Нестора Махна і Олександра Пархоменка перетнулися двічі. Вперше у 1918-му в коридорах Кремля під кабінетом Леніна. Пархоменко прибув з Царицина з рапортом від тов. Сталіна, а Махно — з бунтівного волелюбного Гуляйполя. Тоді вони розминулися, хоча більшовицький вождь прийняв обох. Але в різний час. Вдруге і востаннє Пархоменко і Махно здибалися в січні 1921-го року на Черкащині. Червоний начдив, кавалер двох орденів Бойового Червоного Прапора вляпався, як останній салага, — без єдиного пострілу втрапив у полон до махновців, яких мав переслідувати і знищити. Та ще й з усім своїм штабом втрапив. Досить довго радянська пропаганда намагалася протиставити ці історичні постаті. Тому що принизити чи замовчати військовий і політичний талант Нестора Махна не вдалося. Народ відмовлявся його забути. Відтак почали клепати «українського Чапаєва» — спочатку з батька Боженка. Але навіть непересічного таланту Олександра Довженка не вистачило, щоб підняти київського столяра-алкоголіка вище рівня Сірка-Сєркова з «За двома зайцями». Тоді взялися за начдива О.Пархоменка. Один із кращих радянських стилістів Всеволод Іванов сотворив грубезний роман, а класик українського радянського кіно Луков відзняв по ньому кінофільм. Портрет колишнього козачка луганського поміщика Ільєнка прикрасив усі ленінські кімнати у школах та військових частинах. У самому Луганську спорудили три пам’ятники герою, мало не в кожному місті з’явилася вулиця Пархоменка. Плюс колгоспи, радгоспи, школи, катери і пароплави імені того самого... І сталося те, що сталося. Міфічний Пархоменко витіснив живого. У Вікіпедії, приміром, чотири рядочки біографії начдива і безліч посилань на фільм та книги про нього. А насправді у нього була типова біографія червоного командира: голодне дитинство у сім’ї сільських люмпенів, раннє сирітство, служба козачком у поміщика Ільєнка. До речі — сина ректора Казанського університету, який викинув з вузу юного Володю Ульянова з вовчим квитком за революційні забави. Цікаве сплетення доль! Потім старший брат забрав Сашка до Луганська, він працював на патронному заводі, зійшовся з більшовиками, врятувався від каторги завдяки Першій Світовій війні, де нічим не відзначився, разом із Ворошиловим та Артемом створював самопроголошену Донецько-Криворізьку Радянську республіку, котру через три місяці ліквідували після грізного ультиматуму Леніна. У 1920-му році Пархоменко командував дивізією у Першій Кінній, яка відзначилася, зокрема, єврейськими погромами на Галичині. Серед червоноармійців мав репутацію неврівноваженого невігласа, швидкого на розправу. Обидва ордени Червоного Прапора заробив за жорстоке придушення селянських повстань проти насилля більшовиків. Одне слово — нічого видатного. У січні 1921-го року дивізія Пархоменка мала оточити і знищити збройні сили Нестора Махна. Сталося все з точністю до навпаки. На допиті у Махна полонений Пархоменко випрошував собі життя, божився, що він є анархістом від народження і просив прийняти його під чорні прапори матінки-анархії. При цьому посилався на свого молодшого брата-анархіста. Радянські цензори добряче почистили відповідні архівні справи. Про молодшого Пархоменка відомо дуже мало. Навіть імені не встановили. Він був ідейним анархістом, ще в 1917-му році заснував і очолив Конфедерацію Анархістів України. В армії Махна командував полком. Не раз кликав брата повернути зброю проти більшовиків, але Олександр згадав про це тільки перед обличчям смерті. У начдива Пархоменка не було шансів. Тому, що він свого часу по-підлому під час мирних переговорів убив одного з соратників Махна, старого анархіста Максюту, котрого сам Нестор Іванович шанобливо звав Батьком. Відтак — Пархоменка розстріляли тут-таки після допиту. Його молодший брат невдовзі загинув у бою з червоними, прикриваючи відхід Нестора Махна за кордон. Двоє синів Олександра Пархоменка дослужились у радянській армії до генеральських чинів.
В.Н. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |