Пам’ятати про борців за незалежність

Президенту України Пану Віктору Ющенку

Високоповажний Пане Президенте!

65 років тому, 15 липня 1944 року, постала Українська Головна Визволь­на Рада (УГВР) — підпільний парламент та уряд воюючої України.

УГВР об’єднала всі діючі національно-визвольні сили українського наро­ду. Вона була єдиним революційним центром керівництва боротьбою за відно­влення Самостійної Соборної Української Держави. УГВР була протиставлена московській експозитурі — т.зв. уряду УРСР і перебувала весь час в Україні. Вона продовжувала тяглість поколінь українського народу у боротьбі за неза­лежність України.

Головою парламенту — Президентом УГВР був обраний Кирило Осьмак, головою уряду — Роман Шухевич — Головний командир УПА. Присягаючи на вірність українському народу, Президент УГВР сказав: «Наша мета — Українсь­ка Самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях. Будемо боротися за те, щоб Ти, Український Народе, був володарем на своїй землі. На вівтар цієї боротьби кладемо свою працю і своє життя».

Роман Шухевич загинув 5 березня 1950 року в с.Білогорщі поблизу Льво­ва, Кирило Осьмак — 16 травня 1960 року у Володимирській тюрмі (Росія).

Після того як Червона Армія, переважаючу більшість якої складали укра­їнці, відкинула німецькі війська на Захід, українській народ став жертвою кри­вавого терору і репресій НКВД. На захист свого народу стала Українська Повс­танська Армія (УПА), створена у 1942 році під час німецької окупації України. Легітимною владою для УПА була УГВР, яка керувала організованою бороть­бою українського народу за державну незалежність на своїй території.

Політичні, мілітарні і правові атрибути УПА, як воюючої сторони і всьо­го визвольного руху, цілком відповідають нормам і вимогам сучасного міжна­родного права, зокрема Женевським конвенціям від 20 серпня 1949 року та До­датковим протоколам (Протоколу І і Протоколу II) до Женевських конвенцій, прийнятих 8 червня 1977 року.

Женевські конвенції, вироблені на Дипломатичній конференції, яка про­ходила в Женеві в квітні-серпні 1949 року за участю 74 країн, в тому числі і УРСР, поширили визначення воюючої сторони на учасників війни за націона­льне визволення.

Протокол І визначив війну за національне визволення, як збройну боро­тьбу проти колоніального панування, іноземної окупації та расистських режи­мів. Протокол II стосується таких же збройних конфліктів не міжнародного, а внутрішнього характеру, які включають організовані збройні групи, що перебу­вають під відповідальним командуванням, мають контроль на певній території і мають змогу здійснювати воєнні дії.

Женевські конвенції набрали чинності 5 липня 1950 року. На 1 серпня 1958 року конвенції підписали й ратифікували 84 країни, в тому числі Союз РСР, Українська РСР, Білоруська РСР. Протокол І і Протокол II Українська РСР підписала 12 грудня 1977 року, і ратифікувала їх Указом Президії Верхов­ної Ради УРСР 18 серпня 1989 року.

Женевські конвенції узаконюють народну війну, допускають підпорядку­вання збройних сил уряду (або владі), які не визнані державою, що воює з повс­танцями. Таким невизнаним СРСР та його союзниками українським підпільним урядом була Українська Головна Визвольна Рада, їй підпорядковувалася УПА.

В умовах державної незалежності керівництво Самбірської районної та Львівської обласної влади, Всеукраїнське Братство вояків ОУН і УПА, інші громадські організації щороку святкують роковини створення УГВР в с.Сприня Старосамбірського району на Львівщині. Там 11-15 липня 1944 року відбувся Великий Збір УГВР, а 1992 року споруджено пам’ятний знак на честь знамен­ної історичної події.

Високоповажний Пане Президенте! Пам’ятаючи уроки історії про те, що всіма силами треба мурувати єдність українських патріотичних і державни­цьких сил, ми щиро підтримуємо ініціативу Всеукраїнського Братства ОУН, УПА і звертаємося до Вас з проханням:

1. Відзначити на державному рівні 65-у річницю створення УГВР.

2.         Присвоїти Президентові УГВР Кирилові Осьмакові звання Героя
України.

3.         Спорудити в с.Сприня Старосамбірського району Львівської області пам’ятник творцям УГВР.

Аналогічного листа надіслано Голові Верховної Ради України і Прем’єр-міністру України.

Директор Львівського відділення Інстуту Української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, професор, доктор історичних наук Ярослав Дашкевич 

Провідник Української військової організації ім. полковника Коновальця, громадсько — політичний й військовий діяч Ярослав Кітура 

Директор Доброчинського громадського фонду ім. князя Осмомисла, кандидат технічних наук, доцент Богдан Ковальчук