Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Штормовий прогноз

Рік потому після короткої, але жорстокої літньої війни із-за регіонів, що самопроголошують, Пів­денна Осетія і Абхазія у відносинах між Росією і Грузією зберігається хворобливо висока напруженість. Нещодавно Москва звинуватила уряд Михайла Саакашвілі в «активному переозброєнні» армії і підготовці нового конфлікту з метою заволодіння втраченими територіями. Грузія назвала це твердження «міфом» і частиною того, що вона вважає кампанією залякування з боку Росії.

Після краху цього року посередницьких зусиль Європи ситуація все більше заходить в безвихідь. Південноосетинський лі­дер Едуард Кокойти заявив, що проголошення анклавом своєї незалежності, яку визнали лише Нікарагуа і Москва, носить незворотний характер. А потім додав, що коли-небудь республіка може об’єд­натися з Росією. Залежність Абхазії в плані економіки і безпеки від свого гігантського пів­нічного сусіда (Росія створює там військові бази) також указує на те, що відбувається її поступова анексія.

Грузинське військове протистояння, підживлюване глибоким політичним недовір’ям, історичною ворожнечею і економічним суперництвом, головним чином, із-за маршрутів постачання енергоресурсів, указує на розширення кризи, що негативно впливає на весь чорноморський регіон, про що говорять європейські і російські аналітики. Пройшло шість років відтоді, як «оксамитові революції» в Грузії і Україні породили надію на нову епоху свободи і процвітання на східних рубежах ЄС, але Європа і Росія продовжують боротися за вплив і контроль. Ні тій, ні іншій стороні взяти верх поки не вдається. А що програли в цій боротьбі абсолютно очевидно стають прикордонні країни колишнього Радянського Союзу.

В Україні, в Молдавії, Вірменії, Азербайджані і Білорусії, як і в Грузії, зберігається політична плутанина, проводяться зухвалі вибори, залишаються неврегульованими територіальні конфлікти, порушуються права людини, посилюються економічні проблеми, викликані корупцією, міграцією населення і світовим спадом в економіці. І все це посилюється геополітичним перетягуванням каната. Така боротьба тільки посилюватиметься, оскільки ні Європа, ні Росія не хочуть в ній програти.

«Стратегія добросердя, основою якої є повільні зміни, а не радикальний перелом, веде до того, що ЄС програє цю битву з Росією за вплив на своїх східних рубежах», — мовиться в різкій і уїдливій по своїй тональності новій доповіді аналітичного центру Європейська рада з міжнародних відносин. Автори доповіді попереджають, що для регіону і для самого Євросоюзу можуть виникнути «зловісні наслідки», якщо «лідери ЄС не припинять ліниво сподіватися на свою «стратегію розширення lite», ігноруючи той факт, що ці країни з моменту отримання незалежності знаходяться в жорстокій політичній і економічній кризі».

У доповіді мовиться про результати нового опитування громадської думки, які демонструють посилення недовір’я між цим регіоном і ЄС. Його автори закликають Брюссель приділити першорядну увагу своїй програмі Східного партнерства, початій цього року, ослабити візовий режим для цих країн, і взагалі — робити більше для зміцнення зв’язків з ними, не допускаючи при цьому їх вступу в ЄС.

Євросоюз досяг межі своїх перетворювальних можливостей в Східній Європі. Без пряника, що вабить до вступу, ці країни природним чином не зближуватимуться з ЄС. Якщо ЄС не допоможе східноєвропейським державам в розв’язанні криз, що терзають цей регіон, то це зробить Росія.

Катінка Бариш з Центру європейських реформ заявляє, що Європа повинна енергійно взаємодіяти з цим регіоном — і не виходити з того, що американські інтереси ідентичні європейським, або що Вашингтон зробить за неї всю роботу. «Тоді як у відносинах Росії і США наступає відлига: відносини ЄС з Росією залишаються вельми холодними», — говорить вона, приводячи як приклад розбіжності в енергетичній співпраці, в торгівлі, а також відносно московського плану нової «архітектури» безпеки в Європі.

Росія слабка як ніколи, говорить Бариш, і ЄС не повинен боятися цим скористатися. «Російська економіка знаходиться в жахливому стані. За перші три місяці поточного року випуск продукції впав на 10 відсотків: Деякі люди сподіваються, що рецесія може примусити російське керівництво поводитися покірливіше або, принаймні, почати реформи».

За її словами, поки цього не відбулося, і Європа не може собі дозволити чекати. «ЄС просто не може відступити назад і дозволити Росії панувати в Східній Європі. Він повинен твердо йти до своєї мети, допомагаючи сусідам визначати власну долю».

Але за словами оглядача Moscow Times і колишнього депутата Держдуми Володимира Рижкова, такі побоювання з приводу відродження російського панування надмірно перебільшені. Кремль робить помилку за помилкою, говорить він, без потреби настроюючи проти себе Україну в ході цінових газових суперечок, штовхаючи Білорусію і Азербайджан в обійми Європи, а також заганяючи себе в ізоляцію із-за війни з Грузією.

«Спроби прем’єр-мі­ністра Володимира Путіна відновити російський вплив в колишніх радянських республіках потерпіли повний провал, — заявляє Рижков, вторячи недавнім критичним висловлюванням віце-президента США Джо Байдена, — зараз позиції Москви в регіоні навіть слабкіші, ніж вісім років тому, коли Путін став президентом. Це прямий результат нездатності Путіна здій­снити модернізацію економіки, систематичного руйнування демократії в країні і різкого посилення корупції».

Незграбна політика Москви, не в останню чергу, відносно Грузії, дає в руки ЄС ясну і відкриту мету, по якій можна стріляти, відзначає Рижков. Росія «біжить в майбутнє спиною вперед і називає це прогресом».

 

Саймон Тісдолл,
Великобританія

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com