Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Світ, який зникне разом з нами?

У столиці Данії Копенгагені почала свою роботу 15-а конференція сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату і 5-а Нарада сторін Кіотського протоколу. Головною темою конференції стало обговорення нової міжнародної угоди про скорочення викидів парникових газів замість Кіотського протоколу, термін дії якого закінчується в 2012 році.

У заході беруть участь близько 15 тис делегатів з 192 країн-членів ООН. Свою участь в завершальній частині конференції 17-18 грудня підтвердили голови держав і урядів більш ніж 100 країн.

Згідно з науковими даними, викиди, причиною яких є спалювання викопного палива, слугують головною причиною зміни клімату. Вчені стверджують, що необхідно утримати світове потепління в межах двох градусів. Інакше людству загрожують катастрофічні явища — урагани, засуха, повені. За розрахунком учених, викиди парникових газів щодо рівня 1990-х років необхідно скоротити до 2020 року на 25 — 40%, а до 2050 року — на 50%.

Поки що в ході попередніх переговорів не вдалося досягти згоди щодо обсягів скорочення викидів, а також надання допомоги країнам, які розвиваються, для боротьби зі зміною клімату. Зі зрозумілих причин жодна країна світу не хоче жертвувати власним економічним розвитком заради екології. Країни, які розвиваються, звинувачують у глобальному потеплінні індустріально розвинені країни і вважають, що саме вони повинні усувати негативні наслідки.

Тим часом, як свідчать результати опитування, проведеного на замовлення Всесвітньої Служби Бі-Бі-Сі, громадськість у світі дедалі більше стурбована глобальним потеплінням. 64% опитуваних вважають це серйозною проблемою і ця цифра зросла на 20% за останні 10 років. Водночас, стурбованість небезпекою кліматичних змін знизилася у США та Китаї, які найбільше забруднюють довкілля.

Деякі науковці називають конференцію в Копенгагені найважливішою, яка досі відбувалася у світі.

Нові обіцянки скоротити викиди, які надали США, Індія та Китай підвищують шанси на те, що делегати досягнуть угоди.

Водночас Африканський Союз заявив, що розвинуті країни повинні допомогти бідним з коштами для переходу на чисте виробництво і погрозили залишити переговори в Копенгагені, якщо вони не отримують того, що хочуть.

Напередодні саміту голова делегації ООН на переговорах Йво де Боер сказав, що переговори просуваються відмінно. Він сказав Бі-Бі-Сі, що багато країн беруть на себе зобов’язання щодо зменшення шкідливих викидів, які, як вважають, можуть спричинити парниковий ефект.

Підвищена увага до саміту зумовлена розумінням того, що це — можливість для світу рішуче вплинути на причини та наслідки кліматичних змін.

У день саміту 56 газет у 45 країнах світу вийшли з однаковою редакційною на 20-ти мовах із застереженням, що кліматичні зміни «спустошать нашу планету» у разі якщо не будуть узгоджені спільні дії. Британська Ґардіан, яка ініціювала кампанію, пише, що осердям угоди, якої буде досягнуто в Копенгагені, має бути домовленість між багатими країнами та країнами, що розвиваються.

Активісти кампанії захисту довкілля планують 12 грудня протести у Копенгагені та по всьому світі, аби заохотити делегатів вдатися до рішучих дій.

Досягти згоди між провідними країнами світу щодо змін клімату на саміті в Копенгагені буде вкрай складно, стверджує колишній глава уряду Британії Тоні Блер в інтерв‘ю німецькій Die Zeit. Не допоможуть у протистоянні кліматичним змінам і заклики до людства менше споживати, єдиний вихід – у кардинальній зміні способів отримання енергії. Тоні Блер вважає доброю новиною те, що ми всі в одному човні. А виклик у тому, що саме через це воно й важко. «На саміті з кліматичних змін у Кіото йшлося про те, щоб надіслати сигнал; у Копенгагені ж треба виробити рішення. І то компромісне для держав із дуже різним рівнем розвитку.

Насамперед повинні дійти згоди США та Китай. По суті, потрібна радикальна революція. 2050 рік здається дуже далеким, але на той час середньостатистичний американець повинен вийти у своїх викидах СО2 на 10% від нинішнього обсягу – а без революційних змін такі показники неможливі. Коли країни на кшталт Індії та Китаю після досягнення піку викидів їх не знизять, то у глобальному масштабі наші зменшення викидів на Заході не допоможуть. Скажу конкретніше: якщо Велика Британія завтра повністю припинить викиди, то саме тільки збільшення викидів СО2 в Китаї за два роки зведе нанівець це зменшення.

Копенгагенська суперечка крутиться навколо питання, чи повинен Захід фінансово підтримувати побудову дружньої до довкілля економіки у таких країнах, як Китай. У принципі так. Не можна сказати, що на нових електростанціях Китай або Індія не зважають на критерії екологічності та ефективності. Проблема у спадщині минулого, тобто у старих заводах та електростанціях. Китай власними силами спрямовує значні суми на чисту енергію, на неї прямо чи непрямо йде 40% китайської програми підтримки кон‘юнктури. Та візьміть решту нових індустріальних країн і побачите, що не завжди легко знайти зразкові рішення без фінансової під­тримки.

Доки ми кардинально не змінимо методи отримання енергії, способи будівництва житла чи запуску транспортних засобів – усе так і залишатиметься по-старому», — наголосив Т.Блер.

До речі, уряд Японії виступає проти механічного продовження системи Кіотського протоколу по обмеженню викидів в атмосферу парникових газів, якщо до неї не приєднаються США і Китай. Токіо має намір взагалі вийти з цього механізму, якщо його як і раніше бойкотуватимуть Вашингтон і Пекін.

Згідно прийнятому в 1997 році Кіотському протоколу, до 2012 року викиди газів, що викликають небезпечне потепління клімату на планеті, мають скоротитися на 5 % від рівня 1990 року. Проте в цьому механізмі беруть участь лише 38 промислово розвинених країн, включаючи членів ЄС, Росію і Японію. Від участі в системі Кіотського протоколу були позбавлені т.з. держави, що розвиваються, враховуючи таких гігантів як Індія і Китай. З нього вийшли і США, які визнали нинішній механізм скорочення викидів невигідним для себе.

Сама Японія пропонує узяти на себе зобов’язання скоротити до 2020 року викиди парникових газів на 25 % від рівня 1990 року, проте тільки в тому випадку, якщо її підтримають в цьому всі інші провідні країни планети.

Найбільш серйозні зобов’язання узяла на себе Норвегія, заявивши про 40 % зниження викидів. Серед учасників з’явилися Австралія і США. Вашингтон заявив про зобов’язання зменшити викиди на 2-3% від рівня 1990 року, проте висловив намір зайняти незабаром позицію лідера. Однією з важливих подій конференції має стати візит президента США Барака Обами, який оголосить про кліматичну програму Америки до 2050 року.

Країни зробили наступні пропозиції за зниження викидів по відношенню до 1990 року: Австралія — 5%, Білорусь — 5-10%, Євросоюз — 20%, Казахстан — 15%, Норвегія — 40%, Канада — на рівні 1990 р, Росія — 20-25%, Україна — 20%, Швейцарія — 30%, Японія -17%.

Планується, що переговори за новою угодою мають завершитися в 2010 році, а сама угода буде підписана в ході «16-ої конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату», яка, скоріше за все, відбудеться в Мексиці. У Копенгагені ж, ймовірно, буде ухвалена політична угода, яка має включати конкретні зобов’язання сторін. 

Що стосується офіційної української делегації, то вона, за словами виконавчого директора Національного екологічного центру в Україні Віктора Мельничука, поїхала до Копенгагена не зовсім підготовленою. Сам же Центр 2 грудня провів акцію з питання зміни клімату та передав до Міністерства охорони довкілля України документи, в яких було описано вимоги до українського уряду щодо участі в Копенгагенській конференції.

За словами Мельничука, Україна наразі не має серйозних викидів до атмосфери, проте не через свою позицію щодо захисту довкілля, а через недостатньо розвинуту індустрію. Він повідомив, що українська офіційна делегація на кліматичній конференції чекає на продовження практики продажу квот на викиди парникового газу. З іншого боку, українські екологи нагадують, що питання клімату — це не лише питання охорони довкілля, а й, біль­шою мірою, проблема екологічно збалансованого розвитку промисловості, стабільне співвідношення і взаємодія трьох сфер життя суспільства: економіки, соціальної сфери та екології. Також, за словами Віктора Мельничука, український уряд повинен узяти на себе зобов’язання дотримуватися екологічних договорів у міжнародній сфері.

Як заявив голова комітету Верховної Ради з питань екології, природокористування і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій Семинога, переговори гальмує позиція провідних країн-забруднювачів планети — США і Китаю. Річ у тому, що ці держави пропонують зробити точкою відліку рівень викидів парникових газів на момент 2005 року.

Тоді як інші країни, включаючи Євросоюз, категорично проти цього і виступають за те, щоб точкою відліку рівня парникових газів залишався 1990 рік. Суперечка викликана тим, що якщо переможе точка зору США і Китаю, вони зможуть уникнути значного скорочення викидів парникових газів на відміну від інших учасників Кіотського протоколу.

Позиція китайської і американської сторін украй невигідна для України. Україна ратифікувала Кіотський протокол 2004 року. Рівень викидів парникових газів був встановлений за підсумками 1990 року. Враховуючи зниження обсягів виробництва в 1990-х, у нашої країни з’явилися надмірні обсяги квоти на викиди. Це дозволило реалізувати механізм торгівлі квотами, передбачений протоколом. Якщо точкою відліку буде узятий 2005 рік, Україна позбудеться такої можливості. Тому для української сторони важливо, щоб за точку відліку був ухвалений 1990 рік.

Проте скорочення квоти Україні не уникнути. ООН пропонує до 2020 року скоротити в індустріальних країнах рівень викидів вуглекислого і парникових газів на 25-40% щодо рівня 1990-го. У таких умовах на конференції в Копенгагені українській стороні складно буде уникнути скорочення своєї квоти на 20% в порівнянні з існуючою.

Проте навіть у такому разі Україна до 2015 року зможе виставити на продаж близько мільярда тонн. Деяким країнам, що перевищують власний ліміт, рентабельніше платити мільйони Україні, ніж мінімізувати свої викиди.

Квота на викиди парникових газів Україною, встановлена Кіотським протоколом, становить 922 млн тонн. Реальний же рівень викидів в країні менше квоти на 45%. Тобто зараз Україна може продати близько 420 млн тонн викидів СО2. У разі 20%-ного скорочення загальної квоти на продаж буде доступні не більше 200 млн тонн. Проте, на думку експертів, це не критично.

«Знайти покупця і на такий обсяг досить складно», — вважає аналітик компанії Point Carbon Марія Коваленко. Так, цього року уряд реалізував викидів на суму близько 600 млн дол, основними покупцями яких виступили компанії Японії. «Також зараз ведуться переговори з Іспанією на подібну тему», — говорить Семинога.

Виручені за рахунок продажу квот кошти уряд має намір витрачати на модернізацію вітчизняної промисловості з метою впровадження екологічно чистих технологій. «Завдяки коштам, отриманиим на продажі квот, ми зможемо впровадити нові енергозберігаючі та екологічно чисті технології, що підніме нашу економіку на новий рівень», — вважає народний депутат.

Проте особливого на екологічну ситуацію в країні подібне скорочення не вплине. «Пропоноване українською стороною скорочення в 20% в порівнянні з 1990 роком ніяк не позначиться на екологічній ситуації в країні», — вважає Коваленко. У Національному екологічному центрі України вважають, що таке істотне скорочення викидів — нереальне. Адже більшість підприємств в країні були побудовані в 1970-х роках і не відповідає екологічним нормам.

«Такої позиції, як у України, немає у жодної розвиненої країни та країни, що розвивається. Навіть Росія набагато скромніша в своїх очікуваннях», — вважає Ірина Ставчук, координатор з питань зміни клімату Національного екологічного центру України.

Переговори про скорочення викидів СО2 стопорить і питання надання компенсації країнам, що розвиваються. ЄС, США, Японія готові надавати третьому світу лише 100 млрд дол щорічно. Ці гроші підуть на нові енергозберігаючі технології виробництва, «зелені» електростанції, скорочення залежності від вугілля і мазуту і ін. Але за підрахунками незалежних експертів, для необхідних темпів розвитку Азії, Африці і Латинській Америці потрібно в чотири рази більше — близько 400 млрд дол на рік.

Також не вирішено питання і тих втрат, які понесли ці країни від ефекту глобального потеплІння. На думку екологів, історична відповідальність за зміни клімату лежить на розвинених країнах, але вони не поспішають ухвалити необхідні рішення і показати готовність допомогти країнам, що розвиваються, подолати наслідки і отримати гроші і технології на скорочення викидів.

За час дії Кіотського протоколу Україна змогла здійснити лише одну операцію з продажу квот на викид парникових газів. Так, Україна продала Японії 30 млн тонн еквіваленту вуглекислого газу. За це держава отримала близько 585 млн дол. З них 375 млн дол японці виплатили грошима, а на суму, що залишилася, згідно з домовленостями, повинні поставити устаткування.

Проте витратити отримані кошти за призначенням — на проекти зі скорочення викидів парникових газів — Україна так і не змогла. Незабаром після того, як японська сторона перерахувала гроші на рахунок Держскарбниці, Національне агентство екологічних інвестицій (НАЕІ) оголосило конкурс на кращі екологічні проекти. У ньому могли брати участь державні і комунальні підприємства. Але у результаті конкурс так і не завершився, хоча охочі брати участь були.

 

За матеріалами інтернет-сайтів
підготував до друку А.Гусєв

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com