![]() Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
![]() |
![]() |
![]() |
||
![]() |
||
![]() |
||
Хто сказав, що діти в Україні не читають українських книжок?Експромт, що народився під час нагородження переможців конкурсу, про який йтиметься нижче. «Дорослі дяді Наприкінці року, що минає, російські соціологи оприлюднили результати двох, не пов’язаних між собою, соціологічних досліджень. З’ясувалося, що третина громадян сусідньої держави, конкретно люди у віці від 18 до 35 років, ніколи в житті не те що не читали — не тримали в руках жодної книги. Крім хіба що букваря у першому класі. Приблизно така ж кількість дорослого населення Росії — одна третина — воліла би бачити на чолі своєї держави нового Сталіна. З усіма атрибутами його правління — від масових репресій до тотального доносительства. Слід зазначити, що ця інформація стривожила навіть вище керівництво країни. Обидва лідери Росії виступили з відповідними заявами, охарактеризувавши ці тенденції як вельми і вельми негативні. З історії відомо, що гітлерів, сталінів і піночетів приводять до влади такі от маргінали, що зневажають «образованих», а розум відносять до недоліків людини. Диктатори, в свою чергу, віддячують маргіналам у такий спосіб, що одразу починають вилучати, забороняти, а то й спалювати публічно саме ті книги, в яких зосереджена мудрість усього людства. Як виглядає під цим кутом зору ситуація в Україні? Думаємо, що не краще, ніж у Росії. Хоча, як втішають нас деякі кандидати в президенти, прихильників «твердої руки» у нас набагато менше. Проте той факт, що Росія набагато потужніше й енергійніше захищає свою російську книгу і книгодрук, змушує вдаватися до не дуже втішних кореляцій. Знову ж таки, історія незаперечно довела, що людську свідомість формують знання, почерпнуті саме з книг. У сучасному світі засоби масової інформації, а особливо телебачення цю свідомість навіть не коригують, а дебілізують. Знову ж таки, на радість майбутнім сталінам, гітлерам і піночетам. Однак мало хто знає, що процес деградації читацької культури на теренах колишнього СРСР розпочався не в 1991-му і навіть не у 1985-му році, а значно раніше. Вже на початку 80-х років минулого століття опитування, проведене групою журналістів і соціологів у Києві, показало, що тодішні старшокласники не читали навіть обов’язкових до вивчення книг з шкільного курсу. Практично жоден із них не зміг назвати бодай десять прочитаних за життя творів художньої літератури, які б йому запам’яталися. Домашні бібліотеки левової частки тодішніх родин складалася з горезвісної «макулатурної трійці» — «Королева Марго», «Три мушкетери» та «Жінка в білому». Реакція тодішніх освітян та їхніх партійних кураторів була передбачуваною: організаторів анкетування покарали, подальші соцдослідження заборонили. Адже вони дезавуювали один із важливих міфів комуністичної пропаганди про СРСР як країну найактивніших у світі читачів художньої літератури. Сьогодні оті колишні старшокласники керують міністерствами, очолюють політичні партії і навіть балотуються у президенти України. Низький загальний рівень читацької культури обернувся дебільним рівнем культури політичної. Відтак започаткований цього року конкурс «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу» (організатори — гуманітарний блок Уряду і видавництво «Грані-Т» за своїм призначенням виходить далеко за межі суто культурницької акції. Адже йдеться не лише про пропаганду власне української книги, а й про розвиток читацької культури серед тих, хто сьогодні вчиться у 4-5 класі. А в ширшому розумінні — виховання національного, державницького самоусвідомлення майбутнього дорослого населення України. Перші результати конкурсу, проведеного по всім областям, а також у Києві і Севастополі, вразили навіть досвідчених організаторів. Попри катастрофічні візії, які не перший рік змальовують нам певні професійні патріоти і колишні «живі класики», справжніх патріотично налаштованих батьків і педагогів в Україні дуже багато. Загальна кількість учасників конкурсу, а це проект специфічний, що вимагає певного рівня підготовки і дитини і вчителя, виміряється десятками тисяч! І ще: з’ясувалося, що певні проблеми, які видаються дорослим політикам жахливими і неймовірними, на рівні нормальної родини і нормальної школи просто не існують. Серед переможців по всіх регіонах чимало дітей, чиї батьки не є етнічними українцями або, в силу певних обставин, послуговуються переважно російською мовою. Але вони, ці діти, прекрасно знають українську мову, орієнтуються в сучасній українській літературі для дітей та юнацтва і вміють не просто переказувати, а й розумно аналізувати прочитане. І це, нагадуємо, в 4-5 класах. І, на жаль, традиційна українська крапля дьогтю до десерту. Жоден, наголошуємо, жоден з кандидатів в президенти, із тих, що особливо голосно розписується у своєму національному самоусвідомленні, не з’явився 7-го грудня до Київської мерії, де урочисто вручали нагороди кращим маленьким читачам столиці. Вони, бачте, зайняті. Вони рятують Україну. Від чого? Чи від кого? В.Н. |
![]() |
![]() ![]() |
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |
![]() |
![]() |