Демографи свідчать

Директор Інституту демографії й соціальних досліджень Елла Лібанова не втомлюється повторювати, що в 1960 році Україна посідала сьоме місце в світі за тривалістю життя населення. А тепер — передостаннє в Європі. Нині українці помирають аж на три роки раніше, ніж тоді. Причин багато — бідність, погана екологія, важкі умови праці... Але найважливіше — ми так і не навчилися любити та поважати себе

Чому в Україні більша смертність саме серед чоловіків?

У будь якій країні чоловіки вмирають раніше за жінок. Це біологічні особливості популяції. Саме тому на сто дівчаток народжується сто шість хлопчиків. Це сама природа так убезпечує себе від передчасного вимирання чоловічої статі. І біологи підтверджують, що, дійсно, через біологічні фактори, особливості режиму дозрівання, старіння, захворюваності, чоловіки мають вмирати на два-три роки раніше жінок. Але в Україні чоловіки живуть на одинадцять років менше за жінок! Тож мова йде не про біологічні чинники, а насамперед про соціальні й економічні. У нас більше чоловіків працюють у важких, небезпечних умовах праці, чоловіки приділяють менше уваги здоров’ю, більше схильні вести нездоровий спосіб життя.

Як узагалі за останні роки змінилася демографічна ситуація в Україні?

У нас трошки підвищилася народжуваність, переважно завдяки виплатам. Дається взнаки, як це не дивно, і криза — родини, які в принципі планували народження дитини часто його прискорюють, виходячи з елементарного міркування: зарплати скорочують або взагалі затримують, а допомогу при народженні дитини сплачують вчасно, і за розміром вона цілком співставна із заробітком молодої жінки. Якщо у цьому році чисельність народжених в Україні не зменшиться, я скажу: це дуже високе досягнення. Тому що 2009 рік поствисокосний (у високосний рік у нас традиційно менше беруть шлюбів). До цього кожного такого року ми спостерігали скорочення чисельності народжуваних, а вже за рік ми мали певні компенсаційні ефекти. Але проблема такої орієнтації політики в тому, що оці державні виплати діють за принципом: «доза — ефект». Тобто ви заплатили — рік, два, три, будемо мати ефект. А надалі для його підтримування неодмінно треба збільшувати виплати. Думаєте, ми перші, хто запропонував грошовий стимул народжувати дітей!?

Тобто в Україні наразі немає проблем із народжуваністю?

Є. Аби було просте відтворення поколінь, на сто жінок має народжувались 213-215 дітей. У минулому році в Україні було лише 145. Дуже мало сімей мають більше двох дітей. Саме тому проблема з народжуваністю в Україні не вирішена. І в інших країнах вона існує. До речі, 200 дітей на сто жінок ніде в Європі не народжується.

Кількість українців зменшується, але зрозуміло, що на таких великих територіях у центрі Європи має хтось жити…

Обов’язково хтось прийде. Можливо це будуть китайці або в’єтнамці. Прийдуть люди з менш розвинених країн. Так завжди формуються мігра­ційні потоки. Виняток може бути лише тоді, коли влада країни певним чином стимулює приїзд людей з більш розвинених країн. Наприклад, Катерина II колись запросила до Росії німців. Але зазвичай міграція — процес не надто керований.

В Україні стало набагато менше сільських жителів?

Я б не так сказала. В Україні є проблема сіль­ської місцевості, але вона пов’язана не з тим, що не вистачає селян. Просто їм суспільство в особі центральних і місцевих органів влади не може запропонувати нормальні умови життя і роботи. Що відбувається в Європі? Сільський мешканець живе у селі, але працює у місті. Для всієї Європи, а надто для США та Канади, традиційна висока маятникова міграція. У людей на Заході не виникає проблем аби дістатися від свого будинку до місця роботи. В Україні це неможливо. У нас все залишилось на рівні початку двадцятого сторіччя — нема відповідної дорожньо-транспортної мережі, нема розвинутої системи дистанційної зайнятості. За кордоном є й інший аспект. В Україні податки сплачуються за місцем роботи, і влада маленького містечка або села нічого не виграє від проживання на її території більшої кількості людей. У всьому світі податки сплачуються за місцем проживання. І відповідно кожна маленька громада зацікавлена у тому, аби до неї входило якомога більше людей.