Гуманітарна катастрофа

Ізраїльський спецназ напав на «флотилію свободи»

У ніч на 31 травня Ізраїль зробив рейд з метою не підпустити до берегів Палестинської автономії «флотилію свободи» — декілька суден з гуманітарною допомогою для жителів блокованого ізраїльськими військовими сектора Газа. В результаті висадки ізраїльського спецназу на одне з пасажирських суден загинули, за останніми даними, 19 чоловік і більше 30 отримали поранення. Учасники гуманітарної акції звинувачують Ізраїль в нападі на мирних волонтерів, тоді як ізраїльські військові запевняють, що йдеться про наперед сплановану провокацію.

На борту семи суден «флотилії свободи», що намірилася прорвати трирічну блокаду сектора Газа, знаходилися активісти правозахисних організацій з різних країн, а також велика кількість гуманітарної допомоги для жителів Палестинської автономії. Організаторами прориву блокади виступив «Рух за вільний сектор Газа» — до цього воно зробило вісім подібних експедицій, п’ять з яких виявилися успішними.

Блокада сектора Газа була введена Ізраїлем літом 2007 року, після того, як до влади на цій частині території Палестинської автономії прийшов рух ХАМАС. З тих пір ізраїльський уряд протистоїть будь-яким спробам прориву блокади, заявляючи при цьому, що по каналах ООН жителям сектора Газа поступає достатня кількість гуманітарної допомоги.

«Зупинити за всяку ціну»

28 травня ізраїльські власті заявили, що не пропустять дев’яту експедицію «Руху за вільний сектор Газа». Міністр закордонних справ країни Авигдор Либерман назвав дії європейських правозахисників провокацією і пообіцяв зупинити їх «за всяку ціну». МЗС закликав міжнародне співтовариство з розумінням віднестися до можливих жорстких заходів. Втім, незважаючи на всі ці заяви, навряд чи Ізраїль був готовий до таких катастрофічних наслідків своїх дій.

В п’ятницю назустріч суднам активістів були відправлені ізраїльські артилерійські катери. Вони повинні були зупинити «флотилію», а у разі відмови відконвоювати її в ізраїльський порт, де вже був організований великий центр тимчасового утримання. Там порушникам збиралися запропонувати вибір між арештом і депортацією. При цьому конфіскований гуманітарний вантаж Ізраїль обіцяв перевірити і передати в сектор Газа по каналах ООН.

До неділі з семи суден «флотилії» продовжити шлях змогли лише шість — одне по дорозі зламалося і змушено було залишитися в порту турецького Кіпру. Флагманом виступало турецьке пасажирське судно «Маві Мармара» (Mavi Marmara), на борту якого знаходилося декілька сотень правозахисників з різних країн, включаючи ірландку Мейрід Корріган, лауреата Нобелівської премії миру 1976 року.

Увечері в неділю ізраїльські кораблі вийшли на зв’язок з капітаном «Маві Мармара» і зажадали, щоб він назвався і позначив маршрут. Потім кораблі зайняли місця по обидва боки групи суден правозахисників, наказавши їм слідувати в порт Ашдод. У разі непокори військові пообіцяли висадитися на судна «флотилії».

За повідомленнями телеканалу, після цього «флотилія» уповільнила хід і спробувала змінити курс, щоб уникнути нічної конфронтації. Як зазначають західні видання, це могло бути зроблено для того, щоб простіше було зняти на відео дії ізраїльських військових. Проте ізраїльтяни вирішили не чекати ранку. Близько двох годин після опівночі на місце прибули військові вертольоти, з яких на судна «флотилії» почав висаджуватися ізраїльський спецназ.

Хто напав?

Подальші події сторони описують із значними різночитаннями. Арабське телебачення повідомило про двох загиблих і десятки поранених на борту «Маві Мармара». За словами кореспондента «Аль-джазіри», що вийшов в ефір прямо з борту «флагмана» «флотилії», ізра­їльські військові напали на судно і відкрили вогонь по пасажирах — «правозахисниках, жінках і дітях, всі з яких були мирними громадянами». Тим часом, за даними ізра­їльських джерел, жертвами нічної висадки могли виявитися не дві люди, а відразу шіст­надцять.

При цьому представники Армії оборони Ізраїлю (IDF) стверджують, що військові відкрили вогонь в результаті запеклого опору, який їм чинили пасажири «Маві Мармара». За їх словами, активісти чекали висадки спецназу і напали на військових з ножами, палицями і металевими предметами. Тоді солдати застосували проти пасажирів судна гумові кулі. Комусь з активістів вдалося відібрати у солдатів вогнепальну зброю, після чого почалася перестрілка (у спецназівців почали стріляти, як тільки почалася висадка). Згідно заяві IDF, серйозні поранення в ході операції отримали п’ятеро солдатів, при цьому четверо були поранені ножем і один — пострілом з вогнепальної зброї.

На борту «Маві Мармара» знаходилася група арабських журналістів з телекомпанії «Аль-джазіра». Самого нападу кореспонденти телекомпанії з якихось причин не зняли. Натомість вони вийшли в ефір з борту судна і розповіли про те, що сталося, в своїй інтерпретації. На плівці, зокрема, фігурують озброєні ізраїльські солдати на борту якогось плавзасобу (стверджувати, що ці солдати стоять на палубі саме «Маві Мармара», неможливо), а також одне розпростерте на підлозі тіло в цивільному одязі і жінка, що несе скривавлені носилки.

Визнати це доказом того, що ізраїльські спецназівці напали на мирних правозахисників і холоднокровно розстріляли беззбройних людей, неможливо, але безумовно пропагандистське враження це відео справляє. Саме за цими кадрами, які вже обійшли весь світ, мабуть, і судитимуть про нічний рейд. Ізраїльська сторона своєї відеоверсії події не запропонувала.

Хто переміг?

У відповідь реакція на дії Ізраїлю була очікувана і зрозуміла. У Туреччині, де зареєстровано атаковане спецназом судно, пройшли численні акції протесту у резиденції ізраїльського посла в Анкарі, будівлю консульства в Стамбулі закинули каменями. Демонстрації протесту пройшли також в Бейруті. Лідер Палестинської автономії Махмуд Аббас назвав ізраїльську операцію «різаниною». Незабаром турецький уряд пригрозив Єрусалиму «непоправними наслідками» і оголосив про намір від­кликати свого ізра­їль­ського посла. Услід за президентом Туреччини із засудженням дій Ізраїлю виступили генсек ООН, президент Франції Ніколя Саркозі.

Якщо допустити, що дискредитація ізраїльської армії була метою хоч би однією, навіть нечисленної групи з активістів, що входили до складу «флотилії», то виходить, що вони блискуче справилися з поставленим завданням. Інша справа, що для того, щоб звинуватити ізра­їльських військових в нападі на правозахисників, достатньо була б лише одного фото, де людина у формі заламує руки пасажирові судна. Абсолютно незрозуміло, навіщо і кому потрібно було затівати нічну колотнечу з озброєними солдатами.

При цьому треба пам’ятати, що Ізраїль перешкоджав гуманітарній експедиції «флотилії свободи» не стільки з принципу, скільки з цілком реальних міркувань безпеки. Вирішивши безперешкодний доступ кораблів до палестинських берегів, на яких розпоряджається ХАМАС, ізраїльські власті ризикували б зіткнутися з непередбачуваними наслідками, зокрема — бурхливою активізацією контрабанди вибухівки і зброї морським шляхом.

Зрозуміло, що дії Ізраїлю привели до наслідків, яких Тель-Авіву хотілося б найменше. Зрозуміло також, що ізраїльське командування повинно було передбачити можливість провокації на борту і зробити все можливе, щоб не допустити жертв. Не говорячи вже про те, щоб постаратися в принципі не допустити штурму суден з активістами, зупинивши їх для перевірки в нейтральних водах в денний час. Так, це привело б до міжнародного скандалу, але дозволило б уникнути жертв, та ще й загиблих при таких незрозумілих обставинах.

Всі судна свободи , що входили до складу флотилії, найближчим часом відбуксирують в ізраїльський порт Ашдод для подальшої перевірки. Проте в результаті нічної операції Ізраїлю було завдано збитку, поправити який керівництву країни навряд чи вдасться.

Костянтин Бенюмов