Від клієнта до жертви — крок

Практика використання Росією енергетичної зброї засвідчує, що кожна країна, яка є її клієнтом по імпорту газу, має певний ризик з часом опинитися перед такою загрозою, як зараз опинилася Білорусь. Таку думку в коментарі ІМК висловив експерт ринку нафти та газу Михайло Гончар.

«У випадку з Україною зараз нібито нічого подібного не відбувається, але цінові питання завжди були чутливими в українсько-російських газових взаєминах, тому сподіватися на те, що підписання додаткових угод зняло й вирішило всі проблеми, не доводиться», — додав експерт. Він зазначив, що на сьогодні не зрозуміло, яким чином вирішуватиметься питання, пов’язане з рішенням Стокгольмського суду щодо стягнення з «Нафтогазу» 12,1 млрд куб. м газу.

«Хоча конфлікт між «РосУкрЕнерго» й «Нафтогазом» має формально двосторонній характер, разом з тим, не слід забувати, що 50% «РосУкрЕнерго» належить «Газпрому» і він не є тут стороннім спостерігачем. Тобто, за певного повороту подій, «Газпром» завжди має можливість скористатися своїм газовим аргументом з тим, щоб примусити українську сторону в тому випадку, якщо вона займе, на його погляд, неконструктивну позицію, змінити цю позицію», — сказав Михайло Гончар.

За його словами, приклад з Білоруссю є красномовним і показовим, він свідчить про те, що навіть країна, яка максимально лояльна в зовнішній політиці до Росії, яка максимально пішла на зустріч в усіх її інтеграційних проектах, зрештою, теж стає жертвою газового шантажу з боку РФ.

«Тут далі можна судити хіба що з точки зору політичної психіатрії, якщо б була така наука. Бо в цьому випадку немає економіки або політики, є питання психіатричного плану до кремлівського режиму», — зазначив М.Гончар.