КАДРОВА КРУГОВЕРТЬ: КОМЕНТАРІ ПОЛІТИКІВ

Вадим Колесніченко,  народний депутат України, фракція Партії регіонів: «Кадрові чищення Партія регіонів ніколи не проводила, не проводить і не проводитиме. Крім того, внесені проекти постанов публічні і кожен може їх уважно прочитати, вивчити й обговорити.

А, взагалі, за півтора місяці може багато що змінитися. У вересні прийдемо до парламенту, подивимося, по яких питаннях голосуватимемо — для чого і з якою метою. Щодо відставки Шуфрича — оцінку цьому дав сам Шуфрич. Що тут ще коментувати?

Віктор Небо­жен­ко, пре­­зидент соціологічної служби «Український барометр»: «Я вже не раз говорив про те, що розширення коаліції не додає їй політичної ваги, оскільки це людський матеріал дуже низької якості. І не випадково громадськість називає її «тушками», не дивлячись на їхні посилені потуги довести, що вони всі до єдиного солідні політики, які обрали для себе цю «долю» тільки заради України.

Та однак «тушки» залишаються тушками, оскільки спочатку люди йшли під політичними прапорами одного кольору, а потім переходять навіть не під новий колір, а під кон’юнктурне об’єднання.

І сама по собі коаліція — це дуже невдалий винахід української демократії, і толку з неї не буде ніколи. Тому бажання Клюєва, Януковича і Азарова збільшити її до трьохсот багнетів зовсім не робить її якіснішою, а парламент — міцнішим.

Крім того, мені не зовсім зрозуміле це патологічне бажання бути у всьому чемпіонами, навіть у доведенні коаліції до трьохсот чоловік. Адже у такому разі вийде конституційна більшість, яка буде змушена взяти на себе політичні зобов’язання Януковича і Партії регіонів і займатися ними, зокрема, російською мовою, антинатовськими напрямами, відкриттям нових російських баз на території України. Я не знаю, чи готовий Янукович узяти на себе всю цю відповідальність.

І ще одне мені незрозуміле: навіщо Кабміну Азарова збільшення цих «тушок»? У них-то вже точно є більшість. Ось і приймали б класні закони. Адже досі команда Азарова не прийняла жодного серйозного закону. Натомість, директори шахт, вони захоплені видачею на-гора кількості «тушок».

Так, на місце Шуфрича можна поставити Балогу, можна замінити ще шість чоловік, можна відкрити по сорок кримінальних справ на депутатів, які ще не є членами коаліції, і змусити їх із опозиції перейти у більшість — будь-який депутат під загрозою втрати свого бізнесу перейде куди завгодно, навіть по-пластунськи через кордон.

Я вже не кажу про те, що, за логікою, чим сильніший парламент, тим у більшій залежності має бути Кабмін. Так навіщо у такому разі останньому своїми руками зміцнювати Раду? Швидше за все, це не усвідомлюється Януковичем, враховуючи, скільки навколо нього політичних інтриг. І боротьба йде не за коаліцію і не за «тушки», а за доступ до виконавчої влади і фінансових потоків при розподілі траншу МВФ.

Усі хочуть опинитися на посту міністра або його заступника у той час, коли проллється «золотий дощ» Валютного Фонду, щоб розікрасти його так само, як це зробили їхні попередники».

Олесь Доній, народний депутат України від фракції НУ-НС, опозиційний віце-прем’єр: «Як діятиме Балога, треба запитувати безпосередньо у нього.

Регіонали як партія влади визначають, де їм вигідніше мати групу бізнесменів від політики. У них є сподівання набрати 300 голосів, залучивши у коаліцію людей, які є у помаранчевому таборі.

Їм потрібно, щоб була цілком контрольована опозиція. Їм потрібно, щоб опозиція діяла узгоджено з партією влади і критикувала лише дозволені моменти.

Зараз у регіоналів є дилема. Вони думають, як ліпше використовувати бізнесменів від політики, які теж думають, як діяти. Та оскільки це насамперед — моральний вибір для кожної людини, тому не думаю, що варто зараз прогнозувати, хто як вчинить. Як вчинить, наприклад, Балога, я не маю жодної уяви.

Олександр Голуб, народний депутат України від фракції КПУ: «Частина представників оточення Віктора Януковича прагне збільшити кількість людей, які голосують за його підтримку. Тут йдеться і про залучення депутатів, які раніше були у команді Президента Ющенка (якщо ми говоримо про Балогу).

Вони усвідомлюють, що цілком можливо падіння їхніх рейтингів, що доведеться ухвалювати непопулярні рішення, за які, скажімо, КПУ голосувати не буде. Тому їм потрібні додаткові голоси у ВР і підтримка у суспільстві.

На мій погляд, усередині ПР борються дві концепції. Перша (яку, швидше за все, представляє пан Шуфрич) — ПР повинна йти наміченим курсом і чітко виконувати обіцянки, які дані виборцям. Друга (умовна «п’ята колона») — ПР повинна помиритися з електоратом Віктора Ющенка і створити кілька позицій, зокрема, у гуманітарній сфері. Ось зіткнення цих двох концепцій і призводять до подібних перестановок в уряді.

Крім того, думаю, що на нижчому рівні (губернатори, глави адміністрацій) у ПР стоїть більш прозаїчне завдання. Це забезпечення необхідної кількості голосів на місцевих виборах, отримання ПР тотального контролю у більшості обласних, районних, міських радах. Перестановки, які там будуть, мають прикладне значення».

Андрій Сенченко, опозиційний міністр фінансів, народний депутат України, фракція БЮТ: «Звільнення Шуфрича я розцінюю як черговий факт політичної корупції, коли міністерські крісла продають за голоси.

Усім відоме ставлення нашої політичної сили і моє особисте до цього Кабінету міністрів. Я із задоволенням проголосую за те, щоб їх оптом і вроздріб — як завгодно, але з влади прибрали. Проте, на жаль, це не залишає надії на те, що Партія регіонів заведе більш гідних людей.

Кабмін сьогодні — це не Кабінет чиновників, зайнятих державою і громадянами — своїми платниками податків. Це люди, які розділили між собою навіть не стільки владу, оскільки влада є інструмент наживи, скільки поділили між собою країну. Кажучи це, я маю на увазі всі ресурси країни — природні, землю, бюджет, власність.

Зрозуміло, що у кожній країні міністри «потрапляють» внаслідок якихось політичних процесів, чийогось лобіювання і так далі, але у нас це не так. У нас Кабінет міністрів складається або безпосередньо із олігархів, або із їхніх ставлеників, які не просто якось там підтримані або лобійовані, а перебувають на короткому повідку і в жорсткому ошийнику.

Саме тому цей Кабінет міністрів ніколи не працюватиме на країну і на нас як на громадян».

Ігор Кріль, народний депутат України, фракція НУ-НС, голова «Єдиного Центру»: «Усі заяви про швидке об’єднання народних депутатів «Єдиного Центру» у парламентську більшість не відповідають дійсності. Ми і надалі залишатимемося у фракції блоку «Наша Україна — Народна самооборона» і не збираємося міняти цю парламентську прописку на будь-яку іншу.

Ми ніколи не оголошували про початок опозиційної діяльності. Так, нинішня влада не уникнула нашої критики за окремі рішення, але «Єдиний Центр» не ставить шлагбауми перед реальними кроками влади у реформуванні країни.

Очевидно, така врівноважена позиція нашої політичної сили не дає спокою тим політикам, які звикли до протесту заради протесту. Вони ніяк не можуть зрозуміти, що підтримка влади у здійсненні реформ обертається перевагою для країни, і не важливо, хто буде автором позитивних змін.

Чітко видно безглуздість і примітивність висновків, які з’явилися услід за чутками про призначення лідера партії Віктора Балоги в уряд, оскільки вони грунтуються лише на плітках, а не на фактах. Звичайно, при явній кризі жанру в опозиційному таборі це перетворилося на хорошу нагоду звернути на себе увагу. Проте рекомендую усіляким спікерам не розписуватися за дії «Єдиного Центру», особливо ті, які ще не відбулися. Наша партія завжди відкрито оголошувала про свою позицію і послуг сторонніх глашатаїв не потребує».