Ця криза і нас не обмине

Перший мер Москви Гаврило Попов дав розлоге інтерв’ю, в якому пояснив дії керівництва Кремля на сучасному етапі. В ньому він змалював невтішні перспективи нашої сусідки і прогнозує початок системної кризи. Для України це означатиме нові виклики, і нові можливості на рівних торгувати з північною сусідкою. Приводимо слова політика зі скороченнями:

«Наше правляче угрупування опинилося в якнайглибшій кризі. Цю кризу має три аспекти. Перший аспект: вона, по суті, нічого не змогла зробити з кризою 2008 року. Спосіб, яким вона вийшла з кризи, полягає в тому, що свої капітали вони врятували, застрахували. Нічого для країни не зроблено. Тому зараз, коли почнеться нова хвиля світової кризи, з’ясується, що країну до цієї нової хвилі не підготували. Запаси грошей частково розтратили, а по суті нічого немає.  Цьогоріч мали місце лісові пожежі, задимлення і засуха. Врятувала країну не діяльність наших властей, а зміна напряму циклонів і антициклонів, в результаті яких прийшло нове повітря до Москви. Не прийди воно — я впевнений, що ніхто нічого не зміг би зробити. Отже, ця криза теж висить на шиї наших керівників, і за неї треба буде відповідати.

Інша криза, і найголовніша, на мій погляд — це неврожай. Ми тільки зараз починаємо відчувати цей неврожай, він йтиме по трьом лініями: перша лінія — брак продовольства; друга лінія — зростання цін на це продовольство; третя лінія, найстрашніша, яка почнеться десь з нового року, — це коли кінчиться корм для худоби, почнеться вирізування худоби і забивання курей. Спочатку буде достатньо цієї забитої худоби, а потім почнеться повний дефіцит.

Ось ця майбутня криза найбільш страшна, тому що  стосуватиметься кожної людини, і вона найбільш неприйнятна з погляду майбутніх виборів. Якщо в центрі виборів опиняться ці проблеми, то це повний крах обох кандидатів, ні той ні інший ні на що розраховувати не зможуть.

...Подивимося, що вони зроблять. Перед нами класичний необільшовизм. Вони носяться по країні і збираються кожну полицю кожного магазина перевіряти, чи є там у продажу гречка чи ні, і за якою ціною. І якби ми не жили з досвідом 75 років радянської влади, нам би локшину на вуха можна було вішати. Але ми знаємо, що відбувається при такого роду більшовицькій боротьбі з цінами і ринком.

Що відбудеться? Та всі ми знаємо, що відбудеться. Якщо підвищать ціни на горілку, то зникне з продажу цукор, який піде на самогоноваріння. Якщо підвищать ціни на гречку, то гречка зникне з прилавків, її почнуть продавати з-під прилавка на чорному ринку. Якщо держава змусить, щоб на полиці щось лежало, той же батон,  то ціну він збереже в 16 рублів, але я дуже не раджу їсти цей батон при кожній перевірці. Тому що у міру того, як дорожчатиме пшениця, частка її в батоні систематично зменшуватиметься, і збільшуватиметься частка кукурудзи, висівок і чого завгодно, що там може бути в таких випадках.

Ми всі добре пам’ятаємо з минулого, що  леза для гоління, ціна яких зберігалася твердо, позбавлялися найякісніших видів сталі і під кінець люди вже не могли голитися. Промокашки не могли промокати чорнила, і так далі. Більшовицька боротьба з цінами і з ринком радянську владу знесла. Нічого вона не змогла зробити. І якщо хтось зараз по незнанню скаче з шаблями наголо проти ринку і цін, то це означає тільки одне: або вони ніяких уроків не засвоїли з нашого минулого, або вони наперед знають, що це приречено, але їм треба локшину нам на вуха повісити, показати, що вони там щось активно роблять.

Що залишається робити владі? Залишається два варіанти розвитку подій. Варіант перший полягає в тому, що треба накопичену в країні валюту витрачати на закупівлю за межею продовольства, треба вирішити ввезення в країну і вільну торгівлю західним продовольством, яке продаватиметься за європейськими цінами, і це не дозволить тут роздувати ціни. Тобто, треба перейти до відкритого ринку. Але в цьому випадку розтрачуватиметься грошовий запас. Це повний крах всіх планів модернізувати країну і щось зробити за рахунок грошей, які накопичені.

І є другий варіант, який полягає в тому, щоб знайти винних, пожертвувати частиною правлячого класу, для того, щоб друга частина могла себе врятувати. Ось цей другий варіант мені і представляється найбільш вірогідним поясненням для того, що відбувається з Лужковим (на цей момент мера Москви вже знято з посади). Я прийшов до висновку, що наші керівники не пішли по першому шляху, тобто намагатися купувати продовольство, вводити вільний режим, відступати, там, де потрібно, подавати соціальну підтримку незахищеним шарам і так далі.

А вирішили вони йти по іншому шляху — знайти винних, списати на них, що було, і захопити нас цією боротьбою. Замість того щоб займатися питанням про те, куди поділася гречка або чому батон неїстівний, ми повинні будемо спостерігати, як героїчно винищуються вороги.У радянській системі це був поширений метод: знайти ворогів народу, і ці вороги народу повинні бути винними за всі біди, які на нас обрушилися. Відповідно, пред’являти претензії тим, хто бореться, безглуздо.

Прагнучи випередити хід подій, йдучи назустріч неминучій продовольчій і ціновій кризі, вирішили вибрати варіант, при якому будуть винні що не підготували країну повною мірою Путини і Лужків, та зате чистим і незаплямленим вийде угрупування президента.

Це не дуже логічно, але, мабуть, ніякого іншого виходу немає. Перш за все, нелогічність полягає в тому, що і нинішнє оточення президента, і він сам весь час були на других ролях. По-друге, останні чотири роки всі ми бачимо по телеекрану, як міністрами безпосередньо керує президент, минувши прем’єра, і міністр замість того, щоб працювати, від одного начальника їде до іншого...»