Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Загадкові камені ІКІ

Перші згадки про незвичайні камені можна знайти в записах колоніального літописця Хуана де Санта Круза Пачакути, які відносяться до періоду завоювання Перу Іспанією.

Саме тоді, в 40 кілометрах від Ікі, біля села Окукахе, були знайдені чорні камені, на поверхні яких були зображені фантастичні сюжети: люди полюють на динозаврів, летять верхи на величезних птахах, схожих на птеродактилів, за допомогою спеціальних приладів спостерігають за зірками. Мисливці випускають стріли в ящерів, замахуються на тварин металевою сокирою, гарцюють верхи на трицератопсах, причому на спину рептилії накинута попона, а наїзники тримають в руках курильні трубки.

На іншому камені зображена людина, що летить на птеродактилі, підганяючи його палицею. Ще більш шокуючий малюнок: розвиток стегозавра, що мешкав на Землі 18 млн років тому, — від дитинчати до дорослої особини. Це ж який древній біолог так ретельно спостерігав за розвитком чудовиськ? Чи ще загадка: на древніх табличках зображена пересадка головного мозку — операція, яка досі залишається фантастичною!

Про чорні камені Ікі чули давно і багато. Це містечко розташоване на березі Тихого океану в 300 кілометрах від Ліми. Там знаходиться музей, де і зберігаються знайдені камені.

Зображення на каменях діляться на шість типів. На найбільших валунах вигравійовані географічні карти, за яких можна судити, якою була наша планета в давнину. Контури деяких континентів нам добре знайомі. Але є і абсолютно невідомі. Можливо, вони існували до того, як пішли під воду в результаті якоїсь глобальної катастрофи? На одному з каменів, наприклад, зображені Північна і Південна Америка, але між ними... є протока, якої в наші дні вже немає. А ось Євразія і частина Африки є єдиним цілим. Багато знайомих нам материків виглядають абсолютно не придатними до життя — таке відчуття, що на усій Землі панував період великої посухи.

Є камені, на яких можна побачити полювання древніх людей. Сюжет, здається, досить поширений. Тільки ось полюють наші предки... на динозаврів, які на момент появи людини, як стверджують палеонтологи, вже давно вимерли. Величезні ящери вступають в бій з мисливцями, але є і такі картинки, де динозаври цілком миролюбні і поводяться як звичайні домашні тварини — на них орють землю. Деяких навіть доять. А на деяких — літають!

Численні експонати музею розташовуються не лише на полицях, але і на підлозі. Поховання, звідки витягалися камені, досить древні, вони самі були засипані товстим шаром землі. Крім того, знайдені камені довгі роки пролежали в грунті і були вкриті нашаруваннями. Камені були різні за розміром — від невеликих, величиною з кулак, до величезних, діаметром більше півтора метри і вагою до 500 кілограмів. Середній розмір — з великий кавун. І на усіх були видимими незвичайні малюнки. Деякі сюжети були відтворені методом гравіювання, а деякі — в техніці низького рельєфу. Про інструмент, за допомогою якого робилися малюнки, нічого не відомо. Це або дуже міцне свердло, або лазер!

Картинки акуратні, багато дрібних деталей. Технологій такого тонкого і рівного нанесення малюнка на такий твердий матеріал, як ці камені, не існує досі. Малюнки відрізняються один від одного по характеру виконання, тому, найшвидше, вони належать різним авторам. Усі камені — з вулканічного граніту, рівні, майже круглі або овальні. Їх поверхня гладка, немов відполірована. Можливо, над ідеальною формою каменів протягом тисячоліть працювали океанські хвилі.

Цікаво, що на усіх каменях — лише два типи людей: з непокритою головою і у великих головних уборах, можливо, з пір’я. Люди в уборах — це, мабуть, або еліта, або ті, хто мав серйозні знання. В усіх хірургів (є сюжети чисто медичні) на каменях голови покриті. Простоволосі ж індійці — можливо, селяни.

Поховання, в яких лежали камені, набагато молодші за самі знахідки — ним не більше двох тисяч років. Вік же каменів складає приблизно 98 тисяч років! Історики вважають, що древні люди, що жили на території Перу, цінували чорні камені нарівні із золотими прикрасами.

В травні 1967 року дослідник каменів Ікі Кабрера попросив допомогу в ідентифікації предметів старовини у свого друга Хочшілда, гірського інженера і за сумісництвом віце-президента однієї з провідних гірничодобувних компаній «Mauricio Hochschild Mining Company». У розпорядження лабораторії компанії в Лімі було надано 33 зразки з колекції Кабрери. У офіційному звіті від 8 червня 1967 року, за підписом геолога Вольфа, значилося, що патина (оксидна плівка природних оксидів), що покриває поверхню каменів, а найголовніше поглиблення (власне гравюри), може свідчити про велику давність зразків — не менше 60 млн років тому! У 1969 році аналогічні експертні висновки були отримані від професора Френчена з Університету Бонна (Німеччина), з Університету Ліми і лабораторії Інженерної Школи Ліми. Основна проблема полягала в тому, що експертні висновки констатували лише загальну старовину гравійованих каменів, але не дозволяли встановити їх точний вік. При цьому, зрозуміло потрібно враховувати, що в південно-західній Америці археологи регулярно відкопують посуд або інші артефакти, які або мають дуже невеликий наліт патини, або не мають його зовсім. Ф.Песть, хімік з багаторічним досвідом археологічних розкопок писав: «Багато експонатів віком в 700 або 800 років в умовах сухого клімату мають дуже невеликий наліт патини або ж не мають його».

Нині у музеї Ікі зберігаються 11000 каменів всіляких розмірів. Ось що пише доктор Кабрера, який виявив ці камені: «Я почав збирати колекцію цих каменів в 1966-му, але перші камені були виявлені шукачами гончарних виробів, гуакерос, ще в 1961 році. Помилково думати, що «homo sapiens», людина розумна, з’явився два або три мільйони років тому. Людина є більш древнім видом, ніж прийнято вважати, і він, звичайно, був знайомий з тими величезними чудовиськами, які царювали над всім тваринним світом... Камені Ікі є доказом того, що люди не лише знали плезиозаврів, диплодоків, ігуанодонов, але і вступали з ними в боротьбу за панування на Землі.

Ми живемо, ймовірно, у кінці історії, тобто напередодні великої, всесвітньої катастрофи. Така ж подія, мабуть, сталася в дуже древні часи. Можливо, уся історія Землі і Всесвіту розказана в цих вигравійованих на каменях малюнках, символіка яких не відразу відкривається недосвідченому оку. У доісторичному музеї знаходиться велика кількість воістину унікальних експонатів, які сильно впливають на свідомість людини і іноді приводять її у замішання! На чітко вигравійованих малюнках зображені люди, що розглядають за допомогою збільшувального скла якісь предмети. На інших каменях — астрономи, що спостерігають небо в підзорну трубу, яку можна назвати телескопом. Пригорнувшись оком до окуляра, вони наводять свій прилад, одні — на зірку першої величини, інші — на комету, яка падає, подібно до астероїда, залишаючи за собою величезний променистий хвіст, і голова якої, відповідно до оптичних представлень людей усіх часів, є кулею.

Як вважають деякі дослідники, усі камені спочатку були укладені в певному порядку, що і дозволяло користуватися ними як бібліотекою. Але тихоокеанське узбережжя Перу з часом піддалося дії гігантських хвиль, вітрів та інших природних явищ, які і перемішали кам’яні сторінки».

За версією доктора Кабрери, кам’яну бібліотеку залишила після себе древня цивілізація, дізнавшись про неминучість глобальної катастрофи. Знаючи про неминуче зіткнення астероїда із Землею, вони вирішили залишити інформацію про свою цивілізацію майбутнім жителям планети, попередити про можливі катастрофи. Після записів своєї історії на каменях, древні покинули Землю. Цю гіпотезу побічно підтверджують декілька каменів Ікі, де зображені малюнки пустелі Наска, званої уфологами «космодромом прибульців». Само плато, пошматоване гігантськими малюнками, яким досі не можуть дати зрозумілого пояснення учені, розташоване всього в 150 км від міста Іка. Може, загадкові лінії на плато Наска створила та ж сама цивілізація, що залишила нам кам’яну бібліотеку?

Офіційна наука ігнорує існування цієї древньої бібліотеки, підозрюючи підробку, тому що зображення на них ставлять під сумнів наше знання про появу людини 250 000 років тому. Проте лабораторні аналізи суперечать сучасним науковим догмам. Але як можна говорити про підробу, маючи на увазі сам обсяг колекції? Щоб підробити стільки каменів (на сьогодні це близько 50 000), над ними повинна була працювати ціла армія містифікаторів, і хтось з них обов’язково б проговорився...

Підготував
Андрій ГУСЄВ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com