Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Кам’яна гордість країни

Чимало українців прагне побувати за кордоном, відвідати всесвітньо відомі пам’ятки та красиву природу. Однак багато хто з нас не знає, скільки чудових творінь людських рук і розуму розкидано по рідній країні. Величні замки України своєю монументальністю і довершеною фортифікаційною архітектурою не залишать байдужим жодного мандрівника.

До наших днів не багато з них «дожили» в доброму стані, а ті, що дожили, заслуговують на дбайливе ставлення.

Найбільш популярний замок України — Кам’янець-Подільський.

Легенда свідчить, що коли турецький султан Осман ІІ у 1621 році підійшов до укріплень найзнаменитішого замку України в Кам’янець-Подільському, він запитав: «Хто збудував таке могутнє місто?» «Сам Бог», — почув він у відповідь. «То нехай Бог і здобуває його!» — І повернув геть від стін замку.

Головна подільська фортеця протягом століть оберігала місцевих жителів від завойовників, хоча траплялися і поразки. Щоправда, ці поразки можна виправдати вагомими причинами: у 1393 році князь Вітовт захопив замок внаслідок чвар серед гарнізону, а в 1672 році турки захопили оплот Поділля завдяки чисельній перевазі — більш ніж у 60 разів!

У 17 столітті навколо старих руїн виростає Нова фортеця, по-народному — Вали. Сьогодні тут часом проводяться лицарські турніри, а під час міських свят звідси запускають феєрверки.

Кам’янець-Подільський є третім українським містом за кількістю об’єктів архітектури — їх тут більше 100, тому для мандрівників тут справжній рай. Тим, кого цікавлять замки України, Кам’янець-Подільський можна приймати за відправну точку — адже звідси недалеко й до інших знаменитих подільських замків: Хотин, Кудринці, Окопи, Жванець, Чорнокозинці. З них найбільш живуча і автентична — Хотинська фортеця. Вона знаходиться недалеко від Кам’янець Подільської і є логічним продовження вашої екскурсії Поділлям.

Хотин був одним із найпотужніших замків на території усієї Східної Європи. Він побудований у 13 столітті і багато разів добудовувався. Замок бачив чимало облог і битв. У 1621 році турецький султан Осман II на чолі 300 тисяч турків і 100 тисяч татар підійшов до Хотина, щоб битися з польсько-українським військом. «Під стінами Хотина у війську козацькому я буду снідати, а в самому замку у війську польському обідати» — іронічно-погрозливо хан розписував свої плани по знищенню 57-тисячного війська поляків Кароля Ходкевича та 40 тисячного війська козаків Петра Сагайдачного. Однак плани Османа розбилися, як яйце об камінь. Війна тривала бли­зько п’яти тижнів, за цей час обидві сторони втратили майже по половині свого війська. Проте моральна перевага була на боці оборонців. Вдала тактика нічних наскоків, яку розробив геніальний українських воєначальник П.Сагайдачний, принесла успіх. Турки знітилися і, нажахані величезними втратами, пішли на підписання миру. Поляки і українці засвідчили ефективність військових союзів слов’ян, особливо, коли вони укладені на основі рівності прав. Величний пам’ятник такому співробітництву стоїть ниниі перед фортецею в Хотині і слугує чудовим об’єктом для фотографування польськими туристам.

Згідно з розповідями, на знак примирення протиборствуючі сторони вишикували свої війська і від кожної сторони піднесли один одному подарунок. Турки подарували величезного слона і породистого коня-рисака. У відповідь отримали також прекрасного коня і дві добрі гармати. Щоб нагородити козаків, король Польщі Владислав відправив їм обоз з їжею, 48 бочок меду та 24 бочки горілки. Особисто Сагайдачному — 12 срібних фляжок з особливою горілкою, яка має лікувальні властивості. Великий українець, на жаль, не вилікувався від рани і помер на руках коханої дружини Анастасії 10 квітня 1622 року в Києві.

Донині в музеї польського Кракова зберігається іменний меч гетьмана Сагайдачного, який був вручений герою королем Польщі на відзнаку його мужності і особливого військового таланту.

Поле бою навколо Хотинської фортеці і досі зберігає в собі артефакти великої битви. Селяни і донині відкопують на своїх полях то гарматне ядро, то людський череп.

На території фортеці час від часу тривають археологічні розкопки, які тішать дослідників старовини унікальними знахідками.

Луцький замок — один з найдавніших замків України.  Він добре зберігся і сьогодні дбайливо відреставрований. У народі його називають Любартовим — за ім’ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською княжною Буше, і якому дісталася Волинь у 1340 році. Вважається, що саме Любарт побудував на місці колишнього дерев’яного укріплення цегляне.

Понад 40 років пішло на будівництво кам’яного замку, окільцьованого міцними мурами. Спочатку були зведені вежі з бійницями: Стирова вежа — над річкою Стир, В’їзна вежа, яка стала головними воротами, і Владича вежа. Потім три вежі з’єднали оборонними стінами. Замкова територія за формою нагадує трикутник — таке розташування є найбільш надійним з військової точки зору внаслідок особливого рельєфу місцевості замкового пагорба.

Міцні мури були зведені на самому краю височини, що гарантувало практично повну неприступність. Вдалий проект зробив свою справу — ворогам жодного разу не вдалося захопити Луцький замок. За оборонними стінами були пророблені глибокі рови і високі вали. Потрапити ж усередину замкової території було можливо лише через підйомний міст, який опускався ланцюговим підйомним механізмом.

З 1429 року Луцький замок став відомим у всій Європі: в його залах відбулися збори європейських королів і правителів з 15 держав — Литви, Польщі, німецьких князівств, Москви, Візантії та багатьох інших країн і лицарських орденів. Кілька століть всередині Луцького замку, в так званому нижньому замку, працював уряд краю, а також діяв єпископський крилас, тут збиралася аристократія і проходили сейми. Всі документи ретельно зберігалися в канцелярії, а всі важливі події записувалися в книги. Сьогодні вони зберігаються в архіві міста, проливаючи світло на історію Луцька та його прекрасного замку.

Прогулюючись доріжками старовинної фортеці в Луцьку, можна побачити всі три вежі — Стирову, Владичу та В’їзну, єпископський палац, будівлю суду і канцелярії, руїни княжого палацу. На території знаменитого замку України відкрито музей дзвонів і музей книги, тут часто проводять виставки старовинних картин з приватних колекцій та інших речей, які представляють історичний інтерес. Регулярно влаштовують лицарські турніри. Найвідоміший з них — «Меч Луцького замку». Споглядаючи бойовище, одягнених у кольчугу і обладунки лицарів, слухаючи дзвін мечів і тріск щитів, ніби поринаєш у древню історію.

За невелику суму тут можна організувати чудову екскурсію. Обов’язково попросіть, щоб екскурсовод відкрила для вас двері на оглядовий майданчик. Саме з цього місця оглядав великі маневри на Волині російський цар Микола ІІ.

Ще один прекрасний представник замків України — це «казковий» замок Шенборнів у мальовничому парку неподалік від села Чинадієво.

Романтичний замок ніби змальований з картинки мушкетерського роману, і невипадково захоплені туристи назвали його Чинадіївським дивом.

Карл VI, австрійський цісар, подарував місцеві землі архієпископу Лотару Францу фон Шенборну в одвічну власність. Понад 2 століття, аж до кінця Першої світової війни, Шенборни володіли величезними угіддями в Мукачівському краї, але хоча вони й були казково багатими, все ж проявляли значну щедрість і благородство, чим завоювали серця закарпатців. Для поліпшення економіки бідного краю, графи звільнили селян від податків, колоністам надали землю й матеріали для зведення будинків і забезпечили сприятливі умови для підприємництва.

Була в Шенборнів традиція — восени відправлятися на полювання в Сент-Міклош (саме так до 1944 року називалося Чинадієво, на честь св. Миколая). Саме з цією метою у 1890-х роках на місці дерев’яного мисливського будиночка Ервіном-Фрідріхом фон Шенборном-Бухгеймом був побудований замок-палац. Графи нерідко запрошували сюди поважних гостей з Відня й Будапешта.

Архітектор С. Грессерсон надав чарівному замкові особливу символіку: палац Шенборнів має 365 вікон за кількістю днів у році, 52 кімнати — за кількістю тижнів і 12 входів — як ви вже здогадалися, за числом місяців.

В 1946 р., коли останній власник замку з роду Шенборнів в результаті геополітичних змін був змушений покинути свої маєтки, будинок замку реорганізовано у будинок відпочинку. В 1958 р. з візитом Микити Хрущова на базі замку відкрито перший закарпатський санаторій зі спеціалізацією на лікуванні серцево-судинних захворювань. Відтоді замок став основним корпусом оздоровчого комплексу «Карпати». В замку сьогодні працює камінний зал і бібліотека, де збереглося оригінальне опорядження. Обидва об’єкти відкриті для відвідування.

За матеріалами сайтів

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com