Справа і суть

Олександр Палій, політолог:  «Не секрет ані для абсолютної більшості громадян України, ані для світової спільноти, що процес над Тимошенко має політичний характер. Хоча це не заперечує того факту, що угоди Путіна-Тимошенко 2009 року справді є провальними.

«Газпром» у середині січня 2009 року вже почав «пробуксовувати», почали лунати заяви від чиновників «Газпрому», навіть в обхід Путіна, про мільярдні збитки монополії в результаті конфлікту. Як відомо, попри всі звинувачення, які лунали на адресу України з боку «Газпрому», сама російська монополія після завершення конфлікту тихцем компенсувала збитки своїм європейським партнерам, таким чином непрямо визнавши правоту позиції України. Тому тоді треба було стояти стільки, скільки було сил, а там і весна. У переговорників з української сторони на якомусь етапі підкосилися коліна.

Однак, хто повірить, що Тимошенко судять саме за газові контракти? Якби у нас садили за шкоду, завдану державним інтересам, то сидів би чи не увесь нинішній Уряд, і більшість попередніх.

Тому нині так склалося, що газова справа – це одна історія, а «посадка» Тимошенко – зовсім інша. І така ситуація, що ці справи не перетинаються.

Очевидна мета влади – нейтралізувати одного з керівників опозиційних політичних сил та залякати українську громадськість, тим самим зацементувати свою владу. Інша справа, що результат виходить протилежний. У влади є певна параноя перед Тимошенко. Її причина – в історії і дуже значній ролі Тимошенко в Помаранчевій революції. А також, насамперед, у комплексах. Річ у тім, що Тимошенко вміє говорити значно краще за владу, і риторично обернути на свою користь майже будь-яку ситуацію. Натомість, у влади «спікери» відомо які. Параноя влади з приводу Тимошенко – лише параноя, тобто жодної раціональної природи в неї нема. Ніякого зміцнення позиції влади процес над Тимошенко владі не дав, і не дасть.

Приміром, у Лівії, Єгипті і Тунісі Юлії Тимошенко не було, а відповідний результат був.

Як далі розвиватимуться події? Спрогнозувати важко, бо влада часто чинить надзвичайно нераціонально, сама собі на шкоду.

Якщо відштовхуватися від поєднання інтересів влади і країни, то, зрозуміло, Тимошенко треба випускати. Інакше – міжнародна ізоляція. А як випускати – це вже техніка. Гадаю, для влади було б оптимальним помилувати Тимошенко невідкладно після реального вироку, причому негайно після вироку поспішити пояснити відповідний алгоритм світовій громадськості.

16 вересня минулого року президент Янукович затвердив Положення про порядок здійснення помилування. Воно дозволяє забезпечити «повне або часткове звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; заміни покарання або не відбутої його частини більш м`яким покаранням». Під час розгляду клопотання про помилування враховуються, у тому числі, і «особа засудженого».

Інша справа, що рік тому Указ було змінено в такий спосіб, що для помилування обов‘язковим є клопотання засудженої особи. Зрозуміло, що Тимошенко такого клопотання, швидше за все, максимально уникатиме.

Тому, як на мене, найлегший для влади і з юридичної, технічної, і політичної точок зору був би варіант помилування. Тобто змінити цей Указ від 16 вересня 2010 р. про Положення про порядок здійснення помилування, з тим, щоб в окремих випадках помилування можна було здійснювати без клопотання засудженого.

А потім указ про помилування – і влада «гуманна» і «відповідальна», і Європа «в екстазі». У такій ситуації влада могла б виглядати навіть шляхетно. Хоча, правди ніде діти, ця риса їй пасує як корові сідло».

Ігор Лосєв, аналітик: «Щось прогнозувати можна тоді, коли існує закон, право, якась логіка, якась послідовність у діях. У наших же умовах нічого реально спрогнозувати не можливо.

Особисто я схиляюся до того, що буде реальний обвинувальний вирок Тимошенко. Уже зрозуміло, що сьогоднішній владі глибоко наплювати на європейську громадську думку, глибоко наплювати на європейську інтеграцію, про яку вони говорять лише для того, щоб обдурити європейську громадськість. Вони вирішують свої питання. Якщо заради вирішення своїх питань їм треба буде здати Україну в Митний союз, а потім у новий «радянський союз», вони це спокійно зроблять. І тут не треба мати жодних ілюзій. Газову українську трубу вони напевне вже здали, тому мовчать, як риби, про результати переговорів Януковича з Медведєвим і Путіним у Москві.

Якби Янукович справді хотів європейської інтеграції України, чи став би він плювати в обличчя всій Європі заради якоїсь там Тимошенко? Придушив би свої якісь мстиві почуття заради такої великої справи і б уже давно її відпустив. І не треба нікому розповідати казки про незалежний український суд. Ніхто в них не вірить. 

Я не сумніваюся, що вирок буде обвинувальний, по-іншому вони б усього цього не робили. Ними ж керує жага помсти.

Бо що б там не казали політичні імпотенти в середовищі всяких «противсіхів», Тимошенко — єдиний реальний лідер опозиції, вона єдина здатна вивести мільйон людей на вулиці, більше ніхто, з усіма її хибами та недоліками».