ЗАБРАКУВАЛИ ПРОЕКТ

Законопроект народного депутата від Партії регіонів Вадима Колесніченка „Про засади державної мовної політики” повторює усі головні вади його попередників (проекту закону народних депутатів Олександра Єфремова, Петра Симоненка й Сергія Гриневецького), оскільки передбачає розширення можливостей уживання російської мови до рівня, що перевищує рівень вживання української і, відповідно, негативно вплине на її функціонування.

Про це йдеться в експертизі, підготовленій Відділом етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, висновки якої передано УНІАН.

Як приклад, фахівці Інституту ім. І.Ф.Кураса наводять положення документу, згідно з яким вводиться підтверджувана збиранням підписів десятивідсоткова норма, необхідна для одержання особливого статусу недержавної мови на певній території.

«Зрозуміло, що цей бар’єр на значній території України, крім західних областей, здатна легко здолати російська мова, а от караїмській, кримчацькій чи ромській це явно виявиться не під силу. Отже, мови, яким справді загрожує зникнення, ніякого захисту не отримають», - констатують автори наукової експертизи. Як зазначають фахівці, це повністю вихолощує реальний зміст «Європейської хартії регіональних або міноритарних мов».

Важливим механізмом надання російській мові переваги над українською є також передбачена законопроектом відмова від регулювання мововжитку в телерадіопросторі та кінопрокаті.

«Досвід показує, що відсутність такого регулювання призводить до панування російської мови та маргіналізації української внаслідок її обмежених ринкових можливостей. Відтак, держава повинна застосовувати механізми «позитивної дискримінації», або «підтри­м­чих дій» для української мови. Таку практику застосовували й застосовують багато демократичних країн щодо своїх державних мов», - зазначають науковці.

Ще один аспект, на який звертають увагу експерти, стосується ч. 7 ст. 20 законопроекту, якою передбачено, що в усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин з урахуванням поширеності цих мов на відповідній території. «На практиці за цією статтею приховане прагнення впровадити обов’язкове вивчення російської мови у регіонах, де не функціонують регіональні мови», - йдеться в експертизі законопроекту.

Окрім того, автори експертизи відзначають, що навіть порівняння із чинним законом про мови від 1989 року свідчить не на користь законопроекту Колесніченка, оскільки в ньому вилучаються норми про державні гарантії розвитку української мови, духовності та культури.

«У такому вигляді законопроект приймати до розгляду недоцільно. Нічого, крім додаткового збурення політичних пристрастей, від його внесення у сесійний зал чекати не варто», - підсумовують науковці.