У ІІІ РЕЙХУ БУЛА ЯДЕРНА БОМБА

Німеччина напередодні Другої світової війни цілеспрямовано вела розробки ракетної і атомної зброї. Роботи в галузі ядерних досліджень проводили німецькі учені: Отто Ган, Макс Борн, Ліза Мейтнер, Вальтер Боте, Фріц Штрассман ще з 20-х років минулого століття.

Коли в 1933 році до влади в Німеччині прийшов Гітлер, німецькі фізики зробили ряд наукових відкриттів в ядерній фізиці, в галузі ділення важких ядер і ланцюгової реакції. Вже до 1936 року були проведені цілеспрямовані наукові дослідження по створенню атомної і ракетної зброї. Декілька молодих людей: Карл Фрідріх фон Вейцзекер, Вальтер Тиль і Вернер фон Браун пройшли відповідну підготовку, кожен по своєму напряму.

Розробка ракетної зброї під керівництвом Вальтера Тиля, Вернера фон Брауна відразу стала носити суворо закритий характер, що проводився на створеній для цього секретній базі Пенемюнде. На острові Узедом в Балтійському морі був створений ракетний полігон і дослідницький центр. В розробці ракетної зброї німецькі учені швидко просунулися вперед. Вальтер Тиль в 1936 році закінчив розробку ракетного двигуна, що послужив прототипом для створення усіх ЖРД американських балістичних ракет. Надалі Вальтер Тиль розробив ядерний реактивний двигун, а також двигуни з використанням фізичних ефектів, не вивчених досі. Вальтер Тиль загинув під час бомбардування 17 червня 1943 р. На початку 1936 року  Тилем, Брауном, і Ріделем була розроблена 15-метрова ракета А- 4, вагою 13 тонн, здатна нести одну тонну бойового навантаження. Стендові випробування ракети проводилися у 1938—1939 роках. До березня 1940 року пройшов повні випробування і був запущений в серійне виробництво, рідинною реактивний двигун для ракети сумарною тягою 27 тонн. Перші старти ракети були заплановані на кінець 1941 року. Але сталася катастрофа. При проведенні завершальних стендових, вогневих, комплексних випробувань ракета А-4 вибухнула, повністю зруйнувавши стенд. У червні 1942 р. почалися випробування ракети на дальність, яка складала більше 300 км. У одному з пусків ракета зробила суборбітальний політ, досягнувши висоти підйому 180 км.

У 1943 р. на підземних заводах «Міттельверк», в горах Гарца було налагоджено серійне виробництво ракет, і почалися їх бойові пуски. У 1940 році була розроблена двоступінчата міжконтинентальна балістична ракета А- 9/А-10, вагою близько 100 тонн, дальністю польоту більше 5000 км. До речі необхідно зазначити, розробивши балістичну ракету в 24 роки (!), згодом, працюючи в США, Вернер фон Браун продовжував її тільки модернізувати, і нічого нового більш не створив.

У 1938 році розроблені основні технічні умови створення атомної бомби. Над розробкою атомної зброї в Німеччині працювало декілька груп учених-ядерників. Усіма теоретичними розробками займалися Вернер Гейзенберг друг і учень Нільса Бора, і Карл Вейцзекер, які у кінці 1938 р. мали повні знання: «Про можливість технічного отримання енергії при діленні урану».

У відділі Управління армійським озброєнням ні­мецької армії, при інституті фізики, було створено «Відділення ядерної фізики», науковим керівником якого став фізик Курт Дібнер. 26 вересня 1939 року їм була прийнята детальна програма розробки і виробництва ядерної зброї. Почалося будівництво ядерного котла (реактора) на полігоні Куммерсдорф під Берліном, для виробництва плутонія- 239. Курт Дібнер разом з Готфрудом Гудерманом і Клаусом Фуксом — першими розробили ядерну із застосуванням плутонія-239 (імплозійну) бомбу. Ними ж був запропонований принцип дії водневої бомби.

Восени 1939 року інша група учених-ядерників була створена у Фізичному інституті кайзера Вільгельма, главою став В. Гейзенберг. Разом з ним працювали Отто Ганн, і К.Ф.фон Вейцзекер, який 17 липня 1940 року виклав «Можливість отримання енергії з урану-235». Метою їх розробок було: «за допомогою розподілу ізотопів отримання чистого урану-235, для виробництва атомної бомби». Почалося будівництво дифузійного заводу для отримання урану-235.

Другий урановий котел (реактор) був побудований в Лейпцігу. Саме К.Ф.фон Вейцзекер у кінці 1940 р. отримав новий «елемент 94», який був названий «плутоній», і розробив «спосіб отримання, із застосуванням плутонія-239, вибуховій енергії в ядерній бомбі».

У науково-дослідній лабораторії Манфреда фон Арденне в Гейдельберзі, під керівництвом Вальтера Боте проводилися роботи по отриманню чистого урану-235. Тут був встановлений третій атомний котел (реактор), також був побудований дифузійний завод.

У цьому ж інституті над розробками ядерної зброї працював Фрідріх Георг Хоутерманс. У кінці 1940 року він зробив усі технічні розрахунки необхідної кількості плутонія-239 для виготовлення атомної бомби.

Мюнхенський договір від 29 вересня 1938 р. про ліквідацію Чехословаччини, підписаний Англією, Францією, Німеччиною і Італією, за фактом ліквідовував Версальський мирний договір 1919 р. (що закріпив підсумки Першої світової війни), і оголосив про початок Другої світової війни.

30 вересня 1938 р. захопленням Німеччиною Судетской області Чехії фактично означає початок Другої світової війни.

15 березня 1939 року Німеччина здійснює захоплення усієї Чехії. Тоді ніхто з них не знав, що Чехія це, передусім, Яхимовське родовище уранової руди. У результаті в 1939 році німецькі учені отримали (на додаток до уранових копалень Саксонії) початкову сировину для виготовлення атомної бомби. Почалися інтенсивні розробки родовища уранової руди німецькою фірмою «Ауергезельшафт», її збагачення, і на заводах «Дегусси» почалося виробництво металевого урану. В середині 1939 року додатково у Бельгійської фірми Union Miniere з уранових родовищ Конго було куплено більше 1200 тонн збагаченої уранової руди.

До кінця 1940 року для фірми «Ауергезельшафт»  на заводах «Дегусси» було виготовлено перші 280,6 кг металевого урану. У 1941 році було вироблено — 2459,8 кг, в 1942 — 5601,7 кг.

9 квітня 1940 року німецькі війська увійшли до Данії, і того ж дня почалося вторгнення в Норвегію. У травні Норвегія була окупована німецькими військами.

Почався завершальний етап створення німецької атомної бомби. Для промислового збагачення урану і отримання плутонія-239 потрібна була «важка вода» — з’єднання важкого ізотопу дейтерію (D2O). У Норвегії знаходився єдиний у світі електролізний завод з виробництва дейтерію фірми Norsk-Hydro в Рьюкані. Було вилучено більше 500 кг «важкої води». Німецьке керівництво поставило завдання Норвезькій гідроелектричній компанії: «Довести виробництво «важкої води» до 1200 кг в 1940 р., і до 4000 кг в 1941 г». Розрахункова виробнича потужність заводу в Рьюкані дозволяла виробляти 20 кг «важкої води» на добу. Було заплановано будівництво ще двох електролізних заводів для виробництва «важкої води», устаткування для яких постачали німецькі фірми.

14 червня 1940 р. німецькі війська увійшли до Парижа. У лабораторії Ф. Жоліо-Кюрі був захоплений незавершений циклотрон. Курт Дібнер надалі запустив його в роботу для виробництва плутонія-239.

У Франції були захоплені усі запаси «торія» (більше 5 тонн), і передані фірмі «Ауергезельшафт». Необхідно пояснити, що при використанні торія в атомному котлі (реакторі) на «важкій воді», вихід кількості плутонія-239 збільшується майже в 100 разів, в порівнянні з простим котлом на важкій воді або урано-графітовим котлом. Понад те, такий котел вимагає меншу в рази кількість сировини, і може працювати на незбагаченому урані. Німецькі фізики, а саме Карл Вейцзекер і Вернер Гейзенберг, про це знали ще в 1938 році.

Урано-торієвий котел на важкій воді — найпростіший, дешевий і найефективніший спосіб отримання збройового плутонія-239. З 5 тонн металевого урану в такому котлі упродовж 270 днів можна отримати плутоній- 239 для виготовлення 15 атомних бомб (!), подібних до скинутої на Нагасакі.

26 вересня 1939 р. ядерна тематика отримала офіційний статус пріоритетного напряму військових досліджень. Був прийнятий орієнтовний термін розробки ядерної зброї, встановлений Управлінням армійського озброєння, — 9-12 місяців.

Отже, в конці1939 року німецькі учені мають надійне джерело фінансування, і усі технічні умови і компоненти для виробництва атомної зброї. Тепер до виготовлення самої бомби і проведення випробувань залишається не більше 2 років, тобто до травня 1942 року Гітлер і його збройні сили мали б атомну зброю і балістичні ракети, тобто засоби доставки зброї практично в будь-яку точки планети.

Хронологічно це можна представити так:

1. Травень — червень 1940 р. — замовлення на «І.Г Фарбеніндустрі» промислового котла, виконаного у вигляді  «алюмінієвої діжки» діаметром в середній частині 2,5 м, заввишки 3 м і відповідного устаткування.

2. Будівництво хімічного і металургійного заводів в  Торгау (на р. Ельба) для переробки і отримання збройового плутонію.

3. Квітень-травень 1941 р. — зборка атомного котла на підземному заводі під Іонашталем, район Ордруфа.

4. Червень 1941 — обкладання атомного котла 2000 кг торія.

5. Липень 1941 р. — завантаження котла: 1500 кг металевого урану, 1500 кг оксиду урану, 3000 кг важкої води.

6. Серпень 1941 р. — запуск урано-торієвого котла на «важкій воді».

7. Жовтень 1941 р. (через 60 днів після запуску) —  початок щоденної виїмки, починаючи з 100 кг металевого урану, з отриманням після відповідної хімічної переробки і литва 8 гр. в день збройового плутонію. При цьому щодня в котел доповнюється 200 кг металевого урану, 100 кг оксиду урану, і 50 літрів «важкої води».

8. Листопад 1941 р. — завантажено 3000 кг металевого урану, 5000 кг оксиду урану, 4500 кг «важкої води».

9. Початок січня 1942 р. — щоденне отримання 50 гр. збройового плутонію.

10. Кінець січня 1942 р. — отримано 1800 гр. збройового плутонію, початок зборки першої плутонієвої «імплозійної» бомби на підземному заводі Міттельверк в горах Гарца.

11. Лютий 1942 р. — виробництво збройового плутонію доведене до 80 гр. на день.

12. Березень 1942 р. — перший ядерний вибух німецької плутонієвої бомби, «імплозійного» типу.

13. Травень 1942 р. — другий вибух плутонієвої бомби з показом вищому керівництву Німеччини.

14. Червень 1942 р. у розпорядженні Гітлера вже є 3 плутонієвих бомби. Запущений другий ядерний промисловий реактор.

Пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7  були виконані в намічені терміни. Далі почалися «експерименти» з графітом, «сухим льодом», парафіном як уповільнювачем. На початку 1944 р. Курт Дібнер запустив урановий котел в Готтові на » важкій воді» (без використання «торія”). У кінці 1944 р. їм була уперше випробувана плутонієва «імплозійна» бомба.

Але з липня 1940 року ситуація різко змінилася і стала розвиватися в іншому напрямі. Гітлер доручив Головнокомандувачам сухопутних військ, ВМС і ВПС розробити план нападу на Радянський Союз з використанням для перемоги звичайної зброї. Було прийнято рішення, здійснити стратегію того, щоб «крушить» СРСР звичайною зброєю. 18 грудня 1940 року Гітлер підписав директиву № 21 план «Барбаросса», в якому були узгоджені три елементи нищення: Вермахт, ВПС, ВМС; час: травень-червень1941 р.: простір: Брест — Москва.

До кінця 1941 року, коли німецькі війська стояли під Москвою, фінансування створення атомної бомби фактично припинилося. Усі розробки атомної зброї тривали на ентузіазмі його творців аж до осені 1943 року. І тільки після поразки на Курській дузі почалися знову інтенсивні роботи із створення атомної зброї. З армії було звільнено і відправлено до Німеччини більше 5000 учених.

12 жовтня 1944 року на острові Рюген було проведено перше випробування атомної зброї. Італійський журналіст Луїджі Ромерс спостерігав це випробування: «Бункер затремтів, виблискував сліпучий спалах, і з’явилася густа хмара диму у формі гриба. Вибух викликав катастрофічний ефект. Дерева ті, що стояли навкруги, перетворилися на вугілля. Не залишилося ні листя, нічого живого. У районі вибуху було декілька тварин — овець, і вони теж згоріли, перетворившись на шлак».

Екскаваторник Хайнц  Вахмут бачив після вибуху звалені в канаву трупи сотень людей, що облисіли. У нього самого потім 10 днів йшла з носа кров і спостерігалася нудота. 

На початку 1945 року, щонайменше, два випробувальні ядерні вибухи були проведені в Тюрінгії під керівництвом начальника від­ділу озброєнь німецької армії Еріха Шумана, фізиками-ядерниками Куртом Дібнером і Вальтером Герлахом.

Уве Кейзер, ядерний фізик з Федерального інституту фізики в Брауншвейзі, «за гарячими слідами» вивчав зразки грунту в Ордруфі. Аналіз показав підвищену радіоактивність, включаючи наявність таких небезпечних елементів, як цезій і кобальт... Але сучасні фізики ніяких свідчень ядерного випробування на поверхні начебто не знайшли.

3 березня 1945 року ними був проведений третій повномасштабний вибух ядерної бомби. Свідок Клер Вернер офіційно і документально зафіксувала: «Я побачила величезний стовп, що піднімався в небо, і стало раптом так ясно, що можна було читати газету. Стовп спрямовувався все вище, перетворюючись на величезне дерево з кроною», що широко розгорнулася. У цьому випробуванні загинули сотні радянських військовополонених, використовуваних як мішені, і згорілих у вогні ядерного полум’я.

Відомий німецький історик Райнер Карлш в книзі «Бомба Гітлера» доводить, що в 1945 році нацистські учені під спостереженням СС провели біля Ордруфа секретне ядерне випробування. Вони підірвали бомбу, що містить до п’яти кілограмів плутонію. Як «піддослідних кроликів» використовували 700 радянських військовополонених, узятих з найближчого концтабору. Як стверджує Карлш, «усі росіяни при цьому загинули».

«Мені розповідала моя мама, що в місті відбувалося щось дивне: у неї самої два тижні поспіль боліла голова, а наша сусідка мучилася кровотечею з носа, — пояснювала мешканка Ордруфа Ельза Кельнер. — Неподалік в лісі жителі бачили дерева, що повалив вибух, і дивувалися, тому що урагану в окрузі не було...». Доктор Карлш упевнений, що розвідці СРСР вдалося дістати у свої руки результати нацистських атомних розробок — саме цей факт, на його думку, пояснює будову в Ордруфе радянської військової бази з лабораторіями і режимом підвищеної секретності. Ця база проіснувала аж до 1994 року. За версією Карлша, радянський агент впровадився в оточення професора Дібнера, внаслідок чого Кремль відразу отримав інформацію про ядерне випробування в березні 1945 р. Після капітуляції Німеччини в Ордруф був терміново спрямований спеціальний посланець академіка Курчатова фізик Георгій Флеров. У архівах «Штазі» Карлш також виявив датований 1960 роком протокол допиту водопровідника Рюндхагеля, що у минулому працював в «обслуговуючій бригаді» вченої команди СС. Водопровідник показав, що учені перебували у відмінному настрої і не приховували від обслуги те, що в сейфі СС є дві «диво-бомби», які допоможуть Німеччині виграти війну.

Ще у кінці 1943 р. відбулися перші пуски серійних балістичних ракет ФАУ-2. З вересня 1944 року по березень 1945 року по Англії було випущено 4300 балістичних ракет ФАУ-2. У підземних заводах «Міттель­вірк»  німецька промисловість могла випускати більше 10000 ракет на рік! Маючи такі засоби доставки, Німеччина мало не повернула хід війни на свою користь.

Але стрімкий наступ Червоної Армії і військ союзників жертовність звичайних солдатів зупинили  випробування і можливість застосування ядерної і ракетної зброї Німеччиною на полі бою.

Навесні 1945 року «Місія Алсос», створена американським урядом і військовим командуванням США, по вивченню «німецького атомного проекту», захопила в робочому стані, розібрала і вивезла в США атомний котел (реактор) і плутоній- 239, кількість якого приховується досі. У шахтах Саксонії було знайдено і вивезено більше 3 тис. тонн уранової руди, в цілому близько 12 тонн металевого збагаченого урану,  і великі запаси «важкої води». Цього вистачило б для створення не менше 50 атомних зарядів потужністю від 20 кілотонн і вище!

В цей же час радянські фахівці вивезли з Німеччини дифузійний завод по очищенню уранової руди. Його продуктивність складала 10 тонн порошку металевого урану на рік. Дві установки для виробництва «важкої води» в р. Марзенбурзі були розібрані і вивезені в СРСР. Одночасно було вивезено за різними даними від 7 до 10 тонн збагаченого урану, більше 1 тис. тонн уранової руди. У листі Курчатова до Берії 30 березня 1945 року говориться про те, що захоплені документи з описом конструкції німецької атомної бомби з урану-235, призначеною для транспортування у ФАУ-2, і що тільки стрімке просування Червоної Армії запобігло атомним бомбардуванням наших військ.

Тепер припустимо, що в липні 1940 року Гітлер не віддає наказ на розробку операції «Барбаросса» із застосуванням звичайної зброї і відкладає терміни нападу на Радянський Союз. Поза сумнівом, що в 1940 -1941 рр. німецькі учені здійснили б повномасштабні роботи з реалізації «атомного проекту». На початок 1942 року німецькі учені провели б перше випробування атомної зброї. Навесні — влітку 1942 року Гітлеру показали б повномасштабний вибух атомної бомби. Вже влітку, восени або взимку 1942 року Гітлер завдав би 2-3 удари атомною зброєю по Англії. Навесні 1943 року Англія перетворилася б на протекторат Німеччини, на чолі з генерал-губернатором Р. Гессом, що вже перебував в Англії.

Потім, на розсуд Гітлера, він по черзі міг би завдавати ракетних ударів атомною зброєю по Радянському Союзу чи Сполученим Штатам, особливо по Манхеттену і Вашингтону, про що мріяв Гітлер. На цьому, повною перемогою Гітлера, закінчилася б і Друга світова війна. Що було б далі неважко уявити.

Отже, Третій рейх просунувся у створенні атомної бомби куди далі, ніж припускали союзники. Група німецьких учених досягла потрібного Гітлеру результату. Звичайно, ця бомба не мала руйнівної сили сучасних ядерних пристроїв — у неї тільки усередині був плутоній, а навкруги — звичайна вибухівка, але наступним кроком мала стати повноцінна атомна бомба...

За матеріалами сайтів і досліджень істориків