ПЕРЕДВИБОРЧА ДИЛЕМА

Парламентські вибори вже на за горами, тому все частіше постають питання, пов’язані із виборчим процесом. Про виборчі норми та можливості окремих політиків та політичних партій розповів політолог Володимир Фесенко. Зокрема в законі, який ухвалив парламент, допускається одночасне балотування за списками та в одномандатних округах, але свого часу Конституційний суд висловився проти цього. Тобто тут є певний правовий конфлікт...

— Дехто, в тому числі і в опозиції, вважає, що це протиріччя може стати міною уповільненої дії, що через це ситуація може вибухнути і створити ризик підриву легітимності виборів  або зірвати самі вибори.

На мій погляд, для того, щоб нейтралізувати цей ризик, треба черговий раз розглянути це питання в Конституційному суді, і краще це зробити до виборів. Причому, ще до початку виборчої кампанії. Час поки що є. Це можна зробити двома шляхами. Перший — це Президент звертається до Конституційного суду з проханням роз’яснити цю ситуацію або це можуть зробити представники опозиції, що побоюються зриву виборів.

Враховуючи те, що вибори наближаються, Конституційний суд може розглянути це питання в позачерговому порядку і або підтвердити своє рішення, яке було прийняте ще наприкінці 90-х і, власне, тим самим зобов’язати депутатів переглянути цю норму закону  ще до початку виборчої кампанії, або навпаки — може підтвердити можливість одночасного балотування.

— Якщо Конституційний суд прийме рішення про можливість одночасного балотування, це не буде мати якихось негативних наслідків для виборчого процесу?

— Проблеми можуть виникнути після виборів, коли вже будуть відомі результати. І якщо у цьому випадку Конституційний суд вирішить втрутитись у цей процес постфактум та нагадати про своє попереднє рішення щодо неможливості одночасного балотування, то вибори оголосять недійсними. Якщо такі будуть рішення у ході або по закінченню виборів, тоді вони дійсно можуть створити правові проблеми в оцінці виборів або зірвати, власне, виборчий процес. Тоді сотні мільйонів гривень просто будуть викинуті на вітер. І це негативно відіб’ється на репутації Конституційного суду. А якщо це питання буде переглянути завчасно, то все буде гаразд.

— Чи Ви вважаєте цю норму певним порушенням?

— Мене теза про те, що це порушує принцип рівності, не зовсім  переконує. Я вважаю, що набагато більше порушує принцип рівності той факт,  що права безпартійних людей у нас обмежені набагато більше, ніж права представників політичних партій. Вони можуть висувати своїх кандидатів, а безпартійні тільки зараз отримали змогу самовисуватись, а до цього і такої можливості не було. Тобто можна ставитись до цієї проблеми по-різному. На мій погляд, вона не є такою принциповою. Але юридично її треба  вирішити, щоб не було зайвих питань, неоднозначних трактувань тощо.

— Чому, на Вашу думку, опозиціонери чи інші політики, які вважають цю норму суперечливою, не звертаються до Конституційного суду щодо її перегляду?

— Насправді, дуже багатьом депутатам  і у владі, і в опозиції вигідна ця норма закону. Для них набагато безпечніше одночасно балотуватись за списками та в одномандатних округах. Я сам чув від багатьох депутатів, які відверто казали, що якщо буде можливість одночасно балотуватись, тоді вони будуть брати участь у виборах по мажоритарці. Це справа дорога і ніхто не хоче ризикувати великими грошима та не отримати місця в парламенті. Адже за партійними списками, якщо кандидат попадає  в прохідну частину, шанси набагато більші.

Але партія зацікавлена в тому, щоб її відомі кандидати  балотувались та боролися за мандати в територіальних округах. Наведу декілька прикладів. «Фронт змін", у якого дуже мало відомих популярних кандидатів-мажоритарників, зацікавлений в тому, щоб Арсеній Петрович  балотувався  десь у Чернівцях, на Батьківщині, та й по Києву він може поборотись за мандат. І це буде додатковий мандат для «Фронту змін". Водночас, він очолить партійний список і «Фронт змін» отримає свої відсотки. Для лідерів партій з маленьким рейтингом — для Бориса Тарасюка, Юрія Костенка, Анатолія Гриценка, для Миколи Катеринчука тощо — це взагалі рятувальне коло.

Для того ж Віктора Ющенка, якщо він вирішить стати народним депутатом, краще буде балотуватися по одномандатному округу, адже рейтинг «Нашої України» маленький. Але партійці його просто не зрозуміють, якщо він не очолить партійний список. Тому це одночасне балотування — це свого роду рятувальне коло. Це можливість зберегти партійну мораль та забезпечити себе депутатським мандатом. Тому цю норму і записали у виборче законодавство, адже вона була вигідна як владі, так і опозиції. З тієї ж причини, я думаю, і опозиціонери не звертаються до Конституційного суду.

— А якщо Конституційний суд намагатиметься відмінити цю норму по закінченню виборів?

— Вже був такий прецедент у 1998 році. Але парламент ніхто не розпустив і він благополучно пропрацював до 2002 року. Але цього разу намагання розпустити парламент, особливо якщо на цих виборах опозиція отримає більше мандатів, ніж зараз має, і якщо ця Верховна Рада вже почне працювати, депутати вже отримають депутатські мандати, — то тоді намагання рішенням Конституційного суду розпустити цей парламент буде означати дуже великий політико-правовий скандал. По суті, це буде криза. Тоді я не виключаю і масових акцій протесту, не виключаю того, що ця новообрана Верховна Рада просто не захоче розпускатись і депутати скажуть, що їх обрали мільйони виборців і виказали їм довіру. А цьому Конституційному суду, який вже не вперше приймає неправове рішення, ніхто не довіряє і тому вони не будуть цьому рішенню підкорятись. Я б не радив можливим сценаристам, політтехнологам, які малюють такі сценарії, діяти подібним чином. Це досить небезпечно. Це все одно, що підпалити бігфордів шнур української політики.

УНН