Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

СПИСОК НЕВ’ЇЗНИХ

Задовго до прийняття ПАРЕ резолюції про функціонування демократичних інститутів в Україні опозиція передала керівництву США і Європейського союзу список українських чиновників, до яких треба застосувати санкції і заборонити в’їзд на територію цих країн.

Причому, як стверджують джерела «Главкому», до отриманих списків і за океаном, і в ЄС поставилися більш ніж серйозно. За інформацією «Главкому», про можливу легалізацію подібного списку на зустрічі з Віктором Януковичем згадувала держсекретар США Хіларі Клінтон.

Українська влада як завжди легковажно поставилися до жорсткої резолюції ПАРЕ по Україні з вимогою звільнити політичних ув’язнених і погрозами ввести санкції. Деякі депутати навіть додумалися заявити, мовляв, що вони можуть в цій Раді Європи, хіба що повноваження нашої делегації припинити?

Але серйозність ситуації все-таки почали помалу усвідомлювати. Приміром, досвідчений Володимир Литвин не спроста одним з перших з високопоставлених осіб публічно визнав небезпеку санкцій.

Пропонуємо ознайомитися з першою частиною списку нев’їзних українських чиновників, який вже найближчим часом стане предметом розгляду в найвищих кабінетах ЄС і США.

Отже, перша група осіб в Списку чиновників, причетних до згортання демократії в Україні, політичному переслідуванню опозиції і іншим протизаконним діям — політичні фігури. 1. Віктор Янукович, Президент України. Опозиція звинувачує його в тому, що він — натхненник усіх політичних репресій в Україні, які він проводить за допомогою тотального контролю над судовою системою і правоохоронними органами. 2. Олександр Янукович, старший син Президента. Його звинувачують в тому, що він відповідає за фінансову підтримку клану. Контролює увесь сімейний бізнес. За перший рік президентства батька заробив близько 130 мільйонів доларів, купив 2 українські банки і загальнонаціональний телеканал. 3. Дмитро Фірташ, засновник компанії «Росукрэнерго». 4. Юрій Бойко, Міністр енергетики і вугільної промисловості України. 5. Сергій Льовочкін, голова Адміністрації Президента — опозиціонери вказують, що номери 4-6 списку є членами так званої групи «Росукрэнерго», яка організувала корупційну схему постачань російського газу в Україну.   Дмитро Фірташ є головним спонсором президентської кампанії Януковича, а Сергій Льовочкін, як голова Адміністрації Президента, передає незаконні вказівки Януковича судам і правоохоронним органам і контролює їх виконання. 6. Валерій Хорошковський, екс-глава СБУ. Під його керівництвом СБУ стало ключовим елементом в організації політичних репресій в Україні, порушенні політично-мотивованих справ, тиску на ЗМІ, правозахисників і громадських активістів. Довгий час, незважаючи на конфлікт інтересів, Хорошковський був членом Вищої ради юстиції, караючого органу над судовою системою. Це дозволило йому чинити прямий тиск на суди у своїх особистих корпоративних і політичних інтересах. Яскравий приклад — позбавлення ліцензій на загальнонаціональне мовлення «5 каналу» і ТВі за позовом групи каналів «Інтер», володіє якою глава СБУ. Саме служба Хорошковського почала політичне переслідування Юлії Тимошенко за газові контракти 2009 року. 7. Микола Азаров, Прем’єр-міністр України — не будучи причетним до підписання газових контрактів 2009 року і не будучи проінформованим про умови і деталі їх підписання, не будучи реальним свідком, надав неправдиві свідчення під клятвою проти Юлії Тимошенко в суді. Вони лягли в основу наступного звинувачувального вироку Юлії Тимошенко. Під час судового процесу Юлія Тимошенко звинуватила Азарова в зв’язках з одіозною компанією «Росукрэнерго». 8. Костянтин Грищенко, Міністр закордонних справ України — він персонально, і усе міністерство загалом, зіграло ключову роль в організації компанії по дезинформації навколо справи Тимошенко. 9. Андрій Портнов — начальник Головного управління Адміністрації Президента з питань судоустрою — він безпосередній автор так званої судової реформи, яка була ініційована в 2010 році Януковичем, в результаті якої українські суди сталі тотально залежні від влади. 10. Анатолій Могильов, екс-міністр внутрішніх справ України — згідно з даними опозиції, він особисто керує і відповідає за масове використання правоохоронних органів в політичних інтересах режиму. 11. Сергій Кивалов, народний депутат від Партії регіонів, глава комітету з питань правосуддя, член Вищої ради юстиції. Як глава парламентського комітету з питань правосуддя він персонально контролює відбір і призначення суддів в парламенті. 12. Геннадій Кернес, мер Харкова, Партія регіонів. Про нього вказано так — на незаконно придбані активи заснував ряд торговельних компаній в Україні і Європі для отримання урядових контрактів. Незаконно отримані кошти інвестовані в Європі (Німеччина, Австрія, Кіпр і Швейцарія). Проводить і підтримує політичні переслідування опозиційних політиків.

Друга група чиновників — слідчі Генеральної прокуратури України.

13. Олександр Нечвоглод, головний слідчий від­ділу особливо важливих справ ГПУ. Слідчий ініціював кримінальну справу без адекватних підстав і причин, чого вимагає 94 стаття УПК України. Під час досудового слідства серйозно порушив право Юлії Тимошенко на захист, гарантоване Міжнародною конвенцією з громадянських і політичних прав, а також Конвенцією по захисту прав людини, як і національним законодавством — Конституцією і Карно-процесуальним кодексом.

14. Олег Пушкарь, перший заступник глави управління по розслідуванню особливо важливих справ.  Він грубо порушив право Тимошенко на захист, гарантоване українськими законами і міжнародними конвенціями.

15. Андрій Палися, начальник Головного управління по розслідуванню особливо важливих справ Генеральної прокуратури.

16. Сергій Точилін, глава департаменту нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими ГПУ у сфері службової діяльності Головного управління по розслідуванню особливо важливих справ. Він підтримав позицію слідчих органів в Печерському суді Києва під час розгляду апеляції Юлії Тимошенко проти рішення слідчих порушити кримінальну справу і затримати Тимошенко, щоб привести її до Київського Печерського районного суду для вибору запобіжного заходу.

Третя група — керівництво Генеральної прокуратури

17. Віктор Пшонка — Генеральний прокурор України, Державний радник юстиції. 18. Ренат Кузьмін, перший заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу. 19. Євген Блаживський, заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.

Про них в переліку вказано тільки «загалом» — Керівництво Генеральної прокуратури проігнорувало скарги Юлії Тимошенко і її захисника Власенко з приводу незаконних дій слідчих Генпрокуратури.

Четверта група — представники звинувачення

20. Михайло Шорін, начальник головного управління ГПУ по підтримці державного звинувачення в судах. 21. Андрій Байрачний, заступник глави відділу по догляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури у сфері економіки Головного управління по розслідуванню особливо важливих справ. 22. Лілія Фролова, заступник начальника відділу підтримки державного звинувачення в судах. 23. Олександр Микитенко, перший заступник начальника Головного управління по підтримці державного звинувачення в судах.

«Представники державного звинувачення в суді, незважаючи на очевидну необгрунтованість звинувачень проти Юлії Тимошенко, відсутність складу злочину в її діях, без узяття в уваги доказової бази, яка повністю доводить невинність Юлії Тимошенко, підтримали незаконні вимоги, і порушуючи пункт 3, статті 264 УПК України, не відхилили, а навпроти, підтримали висунені звинувачення. Не озвучуючи підстав і причин, прокурори запропонували змінити запобіжний захід для Тимошенко з підписки про невиїзд на арешт», — говориться в документі.

За матеріалами «Главкому»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com