Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ПИШАЙСЬ, ГЕРМАНІВКО, СИНАМИ!..

Хто не знає Германівки?

Хто не чув про це прадавнє й надзвичайно мальовниче село на березі ріки Красної, що в Обухівському районі Київщини? Хто не захоплювався новочасною Германівкою, душею якої впродовж останніх десятиріч, за вдячним визнанням місцевої громади, а також усіх, хто охоче приїздить на оглядини цієї дивовижної перлини краю, став Анатолій Миколайович Шафаренко?

Посутнім, тобто справжнім, чоловіком назвав його нещодавно в розмові зі мною письменник, Герой України Юрій Мушкетик. А перед тим, пригадую, написав розлогого нариса про непросту життєву дорогу Шафаренка, на якій судилась і чужа земля, й щасливе — через сімнадцять років — повернення на рідну землю, в прабатьківське село. А вернувшись, ностальгійним синівським зором поглянув він на Германівку з історичної Ревиної гори, ретельно, за архівними документами й свідченнями ще живих старожилів Германівки, досліджував її минувшину, щоб явити затим у численних книжках; з істинною любов’ю облаштовував село, разом з односельцями наповнював його неординарними подіями, які вже стали традиціями.

Саме він, Анатолій Шафаренко, далекого вже березня року Божого 1994-го запропонував провести День пам’яті та вшанування германівців, котрі діяннями своїми, а то й подвигами, гідними подиву, вславили рідне село у світах. Минули роки, і от зовсім недавно в місцевому Будинку культури знову горіли поминальні свічі, звучали спогади про славетних людей Германівки, які пішли у засвіти, проте лишились у вдячній пам’яті тих, хто продовжує свій земний шлях. На очах багатьох присутніх у залі тремтіла сльоза — адже зі сцени називалися імена й прізвища їхніх родичів чи сусідів, тих, про кого вони чули або зустрічали у своєму житті.

Згадували, зокрема, братів Гетьманів — Михайла та Івана, відомих журналістів, чиї імена носить тепер Германівська загальноосвітня школа, де вони навчалися. З Києва до Германівки приїхали цього дня рідня Михайла Гетьмана — дружина і сестра, а донька Юлія звернулася до германівців зі словами вдячності за пам’ять про батька й дядька своїх, за те, що запросили на подію, де вшановують земляків, котрі уславили село в різний час і в різних сферах людської діяльності.

До присутніх у залі звернулися також онук Великого Кобзаря — Роланд Тарасович Франко, голова Всеукраїнського фонду збереження культурної спадщини імені О. Гончара, професор Київського національного університету імені Т. Шевченка, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Григорій Савченко. А Сергій Гальченко, заступник директора Інституту літератури імені Т. Шевченка, розповідав з кону сільського Будинку культури про те, як свого часу виводив його у люди Леонід Коваленко — також германівець, літературознавець, фронтовик.

І риторичним залишалося запитання школярів, звернуте ними зі сцени до односельців у віршованих рядках:

Хіба перелічити всіх,

хто став у небі журавлями?

Чи і тепер вони не з нами,

хоча і в засвітах земних?

Олександр КАВУНЕНКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com