Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НА ЗЕМЛІ ЖИЛИ ЛЮДИ-ГІГАНТИ

У пустелі Сахара виявлені поховання людей доби кам’яного віку. Вік останків приблизно 5000 років. У 2005-2006 роках тут було знайдено близько 200 поховань. Здається, нічого особливого, але це лише на перший погляд. Археологів здивував зріст останків. Все вказувало на те, що ці люди були навіть за нашими мірками гігантами — були на зріст понад два метри.

Гігантські людські скам’янілості були знайдені в Туреччині. Кістка ноги людини сягала в довжину 120 см! Виходячи з цього, зріст людини мав складати 5 метрів.

У Китаї знаходили рештки людей, зріст яких сягав 3-3,5 метра, а вагою вони були у 300 кг.

В Австралії антропологи знайшли скам’янілий людський зуб заввишки 67 і шириною 42 мм. За підрахунками, власник зуба був велетнем — 7,5 метрів і важив 370 кг. Аналізи визначили вік знахідки — 9 мільйонів років, що цілковито випадає із усталеної теорії походження людини.  Там же у одній з печер виявили щелепу схожу на людську. Але розмір знайденої кістки був аномально великим.

Останки велетнів знаходять і в інших країнах: Мексиці, і Перу, США (Пенсильванія, Техас), Тунісі,  Філіппінах, Сирії, Марокко, Іспанії, Грузії.

Дехто з істориків відразу прив’язав знахідки до нашвидкоруч створеної теорії  походження загадкових циклопічних споруд на дні морів і океанів, а також на континентах (храм Соломона, Тіагуанако). Вони, мовляв, були створені цими гігантами. На думку деяких учених, гіганти належали до попередньої раси, яка панувала на планеті до появи сучасної людини.

Раса арійців начебто з’явилася в надрах атлантичної цивілізації близько 1 міль­йона років тому. Ранні арійці мали зріст у 3-4 метри, далі зріст під впливом невстановлених факторів зменшувався.

Марсель Моро колись влучно підсумував: «Людство зберігає у своїй атавістичній пам’яті спогади про цих найвищого інтелекту гігантах, що пішли від богів, гігантів, які направляли і навчали людей. Людство згадує про рай, із самого початку втрачений, про первинне високе присвячення, за яким послідувало падіння». 

Взагалі дуже важливим джерелом інформації про людей-гігантів, велетнів є Біблія. У ній існує багато місць опису існування таких людей. Наприклад описано як Давид переміг Голіафа, величезного Філістимлянина. 

У кожного народу можна виявити казки і легенди про гігантів, які колись населяли Землю і навіть вступали в поєдинки із звичайними людьми. До цього тривалий час ставилися скептично, але археологи несподівано підтвердили знахідками давно існуючі міфи.

Чи могли існувати в надзвичайно віддалену, допотопну епоху люди на зріст набагато вищі за середню людимну? Ці люди, як вказують знахідки, у кінці третинної ери досягали трьох або чотирьох метрів у висоту.

Проте інша численна група вчених демонструє по відношенню до цієї проблеми абсолютний скепсис, стверджуючи, що нашестя гігантів, описані в такій кількості легенд, пояснюються дуже просто: уявімо собі, що в доісторичну епоху на плем’я людей середнього зросту напали воїни, набагато вищі за них; вони могли бути представниками раси високих людей (наприклад, деякі народи Центральної і Східної Африки — тутсі), або згадаємо хоча б вікінгів — двометрових гігантів, які тероризували тривалий час континентальну Європу і Британські острови грабіжницькими набігами. Зрозуміло, що у міру того як змінювалися покоління, завойовники високого зросту мали тенденцію усе рости і рости в уяві переможених, перетворюючись на колосів. 

На початку XVI століття одне відкриття змусило говорити про себе усе французьке королівство: був знайдений повний скелет людини гігантського зросту. Це був король кімврів, одного з племен, що зазнало поразки від римського генерала Маріуса. Ніколя Абіко  опублікував в 1613 році «Дисертацію про кістяк гіганта Тевтобоха, короля кімврів». Цей скелет і справді справляв сильне враження, бо належав чоловікові у 25 футів. Скелет «Тевтобоха» упродовж декількох поколінь займав належне місце в Музеї природної історії. Але дослідник Кювьє виявив хитру містифікацію. Знаменитий скелет, представлений у вересні 1842 року на розгляд в Академії наук, виявився складеним із справжніх викопних кісток, але вони зовсім не були кістками людини: це були рештки мастодонта — доісторичного гігантського слона, зниклого ще до появи мамонтів. Значить, спритний «умілець» просто придумав, як надати кісткам «стояче» положення, щоб ті нагадували обриси кістяка людини.

Зазвичай скептики також слушно зауважують, що наявність гігантських монументів зовсім не говорить на користь існування гігантів. Піраміди і мегаліти, звичайно, вражають, але немає ніяких підстав стверджувати, що їх творці були гігантами. Врешті-решт, кафедральний собор в Страсбурзі — теж величезна будівля, але його збудували звичайні люди, які володіли досконалою технікою.

І все-таки існують дуже інтригуючі археологічні відкриття. Археолог Буркхальтер під час розкопок в Моравії виявив кам’яне знаряддя (схоже на сокиру), розміри якого перевищували об’єм три на чотири метри! Доведено, що це знаряддя використовувалося під час робіт, а не було символічним предметом у якихось ритуалах.  Проте ця знахідка не вразила загін скептиків.

Але є докази куди вагоміші. На берегах озера Тітікака ще і зараз височіють руїни колись гігантського міста Тіагуанако, що напрочуд добре збереглося. Воно кваліфікується як найстаріше з  міст планети.

Якщо зараз це місто розташоване на висоті 4 000 метрів, то спочатку, як міркують дослідники, воно розташовувалося на березі морської затоки. Який може бути морський порт на висоті 4 000 метрів над рівнем моря? В Тіагуанако знайдені залишки гігантських набережних, які ніяк не могли бути призначені для причалювання кораблів, що борознять озеро Тітікака (розташоване з іншого боку від «набережних»).

Великий археолог і геолог X.Беллемі досконало вивчив місто. Він виявив, що в цьому районі Анд, на висоті 4 000 метрів, знаходяться морські відкладення, що простягнулися на 700 кілометрів. Отже, потрібно визнати, що за часів третичної доби величезний порт Тіагуанако був розташований на рівні морських вод. У такому разі доведеться розглянути лише дві гіпотези: або рівень Тихого океану до кінця третичної ери знизився, або в той же період увесь масив Анд різко піднявся на таку велику висоту. У будь-якому випадку те, що в Тіагуанако стався жахливий геологічний катаклізм, не залишає і тіні сумнівів. Що ж до самих монументів, то їх гігантські розміри і досконалість, з якою виконані роботи (кам’яні блоки з дивовижною точністю підігнані один до одного, хоча кожен з них важить сотні тонн), примушують визнати, що допотопні будівельники мали в розпорядженні невідому нам техніку. А можливо, їм були відомі джерела енергії, які досі не відкриті знову. Проте не варто відкидати й іншу версію: а якими були творці -гігантомани на зріст? Можливо, мешканці цього допотопного міста самі були колосами, тому й легко переміщали велетенські кам’яні блоки?

Скептики стверджують, що гігантський зріст уявних будівничих суперечить фізіологічним нормам, що відповідає загальній рівновазі біологічного виду. Але чому б не визнати, що в часи, що передували Великому Потопу, земні умови, що управляють цією біологічною рівновагою (атмосферний тиск, закони тяжіння тощо) були не такими, якими стали згодом?  У Тіагуанако є дуже дивна будова, яка примушує нас згадати версію про можливі зв’язки в допотопні часи між Землею і інопланетянами. Ці «Ворота Сонця», — саме так називається загадковий монумент, — покриті ієрогліфами, які формують дуже складний календар, висхідний зовсім не до третичної ери, але до більш пізніх часів. До того ж, цей календар спів­відноситься зовсім не із земними астрономічними циклами, а з тими, що характерні для планети Венера. Чи є «Ворота Сонця» єдиними із будівель такого роду, зведених в Тіагуанако? Представляється абсолютно природним припустити, що в казковому місті гігантів могли споруджуватися і інші астрономічні монументи, нині зниклі.

Легенди острова Пасхи говорять про расу «майстрів, що впали з неба». Дійсно, археологи виявилися не в змозі правдоподібно пояснити походження колосальних статуй на острові Пасхи. Гігантські статуї, які аборигени називають «Моаї», ніколи не виготовлялися на тих місцях, де вони зараз знаходяться: їх перевозили після виготовлення.

Наявна і таємниця, пов’язана з гігантськими статуями острова Пасхи, особливо з тими, що відносилися до глибокої старовини. До речі, вони найбільш численні. Існують, звичайно, декілька статуй, виконаних набагато пізніше, але вони є дуже недосконалими копіями перших творінь.

Абсолютно очевидно, що люди, які спорудили «Моаї», мали в розпорядженні якусь досконалу техніку, що дозволяла їм споруджувати і пересувати гігантські статуї. А пересували їх в стоячому положенні, повертаючи по півколу на круглій основі. Деякі із статуй були переправлені на інше місце над десятками інших, причому на цих інших не залишилося анінайменшого сліду. З іншого боку, дивні головні убори були підняті на велику висоту вже після виготовлення статуй. Скептики кажуть, що для цього використовувалися земляні насипи довжиною у сотні метрів. Але їх на острові немає... Ризикнемо припустити, що люди, які виготовляли статуї і рухали їх самі були трохи меншими на зріст, тому робили це без особливих проблем.

Обличчя гігантських статуй острова Пасхи — це обличчя людей, що не відносяться за фізичним типом ні до якої з відомих людських рас. 

Недалеко від Понапе, на Каролінських островах, існують розкидані по численних островах і острівцях руїни Нам Тауаха. Ансамбль утворює лабіринт на кшталт «гігантської Венеції». Але тут зовсім не йдеться про древнє місто, побудоване на воді: усі ці руїни колись знаходилися на суші і були покриті водами Тихого океану в дуже віддалену епоху.  Древній континент My був поглинений водами Тихого океану у пік свого розквіту. Археологи і фахівці з Океанії  обходять мовчанням ці надзвичайні залишки потужної цивілізації. Каролінські острови розташовані дуже далеко від діючих в наші дні морських і повітряних шляхів, а до того ж вони знаходяться в самому центрі великого стратегічного району, де американська влада навряд чи хотіла б постійно бачити натовпи туристів. Проте, були опубліковані  фотографії, які дозволяють повністю виключити гіпотезу про природні геологічні утворення. Правда прорвалася до людей не завдяки вченим і чиновникам, а ентузіастам-дослідникам, які прорвалися через штучно зведені бар’єри.

Легенди, що існують серед корінного населення Каролінських островів, говорять також про існування таємного проходу, розташованого на одному з маленьких острівців архіпелагу і що дозволяє спуститися у величезний лабіринт.  

На усіх островах Тихого океану легенди говорять про підземні печери з таємними виходами, один з яких — розташовано в руїнах Панапе. Під одним з Гавайських островів є також величезний підземний храм. Переказ нагадує індонезійську легенду, згідно якої на великому острові Суматра існує таємний шлях, що веде до великого підземного озера, на берегах якого здійснювалися страхітливі магічні обряди.

Сьогодні безліч археологів роблять дивні відкриття, знахідки і ведуть розкопки пов’язані з людьми-велетами. Еволюціоністи розводять руками і нічого слушного не можуть сказати. Адже руйнується наукова теорія про еволюцію людини. Цікаво, що уряди держав теж неохоче коментують результати знахідок. Існує якісь договір між урядами по дезинінформуванню населення з приводу цих унікальних знахідок. Зокрема, один з геодезистів, що тривалий час займався скануванням надр в Херсонській та Миколаївській областях України з метою пошуку нафто- і газоносних горизонтів, стверджував, що знає, де розташовуються подібні захоронення гігантів і в Україні. Зокрема він говорив про велетенські штучні об’єкти, які лежать під багатокілометровими намивами і добре скануються сучасною технікою. Цей дослідник категорично відмовився назватися — склалося таке враження, що людина і хотіла б детальніше поговорити на цю тему, але якісь суворі заборони на розповсюдження секретної інформації стримують його.

Безліч прикладів останніх відкриттів в археології говорять на користь Біблії і доводять той факт що наука мусить брати до уваги написане в Біблії.

І останнє. Зовсім недавно сенсаційну знахідку зробили грузинські археологи. У горах Боржомської ущелини вони виявили останки загадкових істот, про яких віками складали легенди міс­цеві жителі. Як виявилось, казки про величезних велетнів — реальність. Кістки належать людям-велетням. Жили вони 25 тисяч років тому в горах Боржомської ущелини. Їх зріст складав від 2,5 до 3 метрів. Академік А.Векуа вважає, що знахідка може стати сенсацією, оскільки в наукових колах давно обговорюється тема, пов’язана з велетнями. Векуа коментує: «Зверніть увагу на  кістку стегна, вона відрізняється від кістки сучасної людини своєю величиною і товщиною. Череп теж значно більший. Ці люди жили і розвивалися відособлено від нашої цивілізації, тому й так відрізняються. У науковій літературі вони згадуються як велетні, проте документальних підтверджень цієї гіпотези не існувало. Таким чином, ми стоїмо на порозі сенсації. Але цьому передуватиме копітка робота».

Легенда про велетнів у високогір’ї Боржомської ущелини передавалася з покоління в покоління. Місцеві пастухи і мисливці стверджують, що їх предки розповідали про надсильних гігантів, що жили дуже давно в цих горах.

Мурман Ширакадзе, лісничий: «Мій дід розповідав про цих дивних істот, які раніше тут мешкали. Йому теж, напевно, про це повідав хтось. У горах суворі умови життя, до цього дня незаймана природа, напевно, тому лише надлюдина могла виживати в ті часи».

І дотепер від поселення дивних істот залишилися кам’яні стежки і напівзруйновані склепи. Місцевість усіяна кістками. Їх підняли на поверхню гірські струмки, які розливаються навесні, під час танення снігів.

Цей незаселений гір­ський масив Боржомської ущелини може перетворитися на справжнє Ельдорадо для учeных. Тепер точно відомо, що існування в давнину велетнів — це не міф.

 

За матеріалами інтернет-сайтів
підготував Андрій ГУСЄВ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com